Ухвала суду № 98311407, 14.07.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 375/737/21

Провадження № 2/379/498/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 липня 2021 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі судді Музиченко О.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, що відноситься до спільної сумісної власності, та компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу з передачею права власності на автомобіль відповідачу,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Рокитнянського районного суду Київської області суду з вищевказаним позовом.

Розпорядженням в.о.голови Рокитнянського районного суду Київської області Чорненької О.І. від 08.07.2021 після постановлення ухвали про задоволення заяви про самовідвід головуючого судді Чорненької О.І., на підставі п.2 ч.1, ч.4 ст.31, ч.3 ст.41 ЦПК України справу передано до Таращанського районного суду Київської області, як найбільш територіально наближеного до Рокитнянського районного суду Київської області.

13.07.2021 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 справу передано для розгляду судді Музиченко О.О..

Оглянувши матеріали цивільної справи, що надійшли з Рокитнянського районного суду Київської області, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

Так, частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (в чинній редакції) за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положенням ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2021 році з 01 січня встановлений у розмірі 2270 грн.

Отже, станом на час подання до суду даного позову з вимогами майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 908,00 грн. та не більше 11350,00 грн.

В силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Із поданої до суду позовної заяви вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 заявлено дві вимог майнового характеру. При оцінці вартості спірного автомобіля позивачка виходила із ринкової вартості вказаного майна, а тому суд вважає цю оцінку прийнятною. Водночас, при оцінці вартості ? спірного житлового будинку з надвірними спорудами позивачка використала інвентаризаційну вартість згідно технічного паспорта, проведену станом на 26.11.2002. Вказана оцінка вочевидь не відповідає дійсній ринковій вартості спірного майна.

Відповідно до ч. 2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відтак, позивачці необхідно визначити ціну позову, що має відповідати дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна, а у разі неможливості визначення ціни позову, вартість якого суд вважає значною, - суд вважає необхідним попередньо визначити позивачці до сплати суму судового збору за подання даної позовної заяви майнового характеру у розмірі 11350 грн. 00 коп.

Отже, враховуючи наведені вище недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне надати позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків у спосіб:

1) визначення у позові ціни позову, що має відповідати дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна станом на день подання позовної заяви до суду, з наданням суду відповідних доказів на підтвердження вартості спірного майна, яким, зокрема, може бути відповідний звіт про визначення ринкової вартості нерухомого майна;

2) у разі визначення ціни позову відповідно до ринкової вартості спірного майна - надати до суду документ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви з вимогами майнового характеру у розмірі 1% від встановленої ціни позову, але не менше 908 грн. 00 коп. та не більше 11350 грн. 00 коп.;

3) у разі неможливості надання до суду належних доказів на підтвердження ринкової вартості спірного майна - вважати попередньо визначеною судом суму судового збору за подання даного позову у розмірі 5 (п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 11350 грн. 00 коп., та з урахуванням вже сплаченої суми судового збору позивачем у цьому випадку має бути доплачено судовий збір у розмірі 10 442 (десяти тисяч чотириста сорок дві) грн 00 коп. з наступним поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно п.27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судовий збір сплачується до територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.

Отже, доплата судового збору має бути проведена за реквізитами: населений пункт - Таращанська міська ТГ; отримувач - ГУК у Київській області /Таращанська міс/22030101; код отримувача ЄДРПОУ – 37955989; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) -UA408999980313111206000010850; код класифікації доходів бюджету – 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

4) у разі доплати судового збору - надати до позову уточнений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

В силу приписів ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки встановлено невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, суд вважає, що позовна заява, підлягає залишенню без руху із наданням позивачеві десятиденного строку для усунення вказаних недоліків поданої заяви.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 4, 33, 175-177, 184, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, що відноситься до спільної сумісної власності та компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу з передачею права власності на автомобіль відповідачу – залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://tr.ko.court.gov.ua.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 14.07.2021.

Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко