Вирок № 98309169, 14.07.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4010/21

пр.№ 1-кп/464/380/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2021 Сихівський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Чорної С.З.,

за участі секретаря судових засідань Гринюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142070000368 від 17.05.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді монтера на виробництві ТОВ «ЦВГ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.03.2016 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 6 років 6 місяців;

- вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2018 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 6 років 8 місяців;

- ухвалою Апеляційного суду Львівської області звільнено від відбуття покарання, призначеного вироком Франківського районного суду м.Львова від 13.07.2018 у виді позбавлення волі умовно-достроково на строк 1 рік 9 місяців 16 днів, покарання відбув,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора Серьогінової Ю.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 15.05.2021 близько 00.10 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , таємно, шляхом вільного доступу, діючи з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями не спостерігає потерпілий ОСОБА_2 , з метою подальшого викрадення грошових коштів, таємно викрав кредитну банківську карту банку «Монобанк», НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_2 , та яка згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію", п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", являється офіційним документом.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на таємне викрадення чужого майна та власного збагачення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 00.30 до 00.34 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, пр. Ч.Калини, 36, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав кредитні кошти з кредитної банківської карти банку «Монобанк», НОМЕР_1 , належної потерпілому ОСОБА_2 , призначені для потерпілого ОСОБА_2 , шляхом зняття готівки в банкомату «Таскомбанк» на загальну суму 10000 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 00.34 до 00.40 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, пр. Ч.Калини, 36, продовжуючи свій злочинний намір, та умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав кредитні кошти з кредитної банківської карти банку «Монобанк», НОМЕР_1 , належної потерпілому ОСОБА_2 , призначені для потерпілого ОСОБА_2 , шляхом зняття готівки в банкоматі «Приватбанк» на загальну суму 4000 грн. Таким чином, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 14000 грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. У вчиненому щиро розкаявся та просить суд суворо не карати.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 357 та ч.2 ст.185 КК України.

Його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України, оскільки такий вчинив таємне викрадання офіційного документу.

Окрім цього, його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, оскільки такий повторно вчинив таємне викрадання чужого майна (крадіжку).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочини, передбачені ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України, є проступком та не тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_1 працевлаштований, раніше неодноразово судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді фахівця Сихівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Думич Л.В. від 09.07.2021, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_1 є високий. На думку органу пробації, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченго, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_1 слід визначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі та за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення, попередження нових злочинів.

Згідно із ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373, 374 КПК України,суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: диск із відеозаписами ПП «Шувар-захист», диск із відеозаписами АТ «Таскомбанк» - залишити при матеріалах справи.

Банківську карту «Монобанк» НОМЕР_1 - залишити потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя С.З. Чорна