Постанова № 98308332, 14.07.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/1920/21

Провадження № 3/307/933/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М.М., розглянувши справу, яка надійшла з Відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 18 травня 2021 року о 07 годині 45 хвилин в м. Тячів по вул. Армійській, Закарпатської області, на транспортному засобі марки «MERCEDES - BENZ SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів по маршруту Хуст - Солотвино легковим автомобілем на замовлення без ліцензії, яка передбачена ч.24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Ігнатьо Б.Я. надіслав суду клопотання про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП з тих підстав, що обставини, викладені в протоколі не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 насправді господарської діяльності з перевезення пасажирів не здійснює та будь-якого прибутку чи іншої вигоди за такі перевезення він не отримує, на час перевірки перевозив власні речі, при поїздці з ним їхав його брат ОСОБА_2 , транспортний засіб марки «MERCEDES - BENZ SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , він не використовує і жодного стосунку до нього немає, при складанні протоколу він пояснив інспектуючим особам ціль поїздки. Крім цього, інспектуючі особи не відібрали пояснення від пасажира транспортного засобу і свідків даного правопорушення. Просить провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ігнатьо Б.Я. на розгляд справи не з`явилися, позаяк представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Ігнатьо Б.Я. надіслав суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 164 КУпАП, як провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди),що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без державної реєстрації, як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до положень п.п.5,6 ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Пунктом 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає, зокрема, і перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Між тим, адміністративним правопорушенням відповідно до вимог ст.9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, і є об`єктивною стороною правопорушення.

Відповідно до ст.2 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Під господарською діяльністю в ст.3 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст. 14 Господарського Кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Статтею 6 ч.12 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.

Статтею 9 Закону України "Про автомобільний транспорт", встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, тощо.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні на водія покладено обов`язок: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те осадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997р., визначені права, обов`язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів (далі Правила). Відповідно до пункту 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка повинна оформлюватись суб`єктом господарювання.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів або вантажу транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення вантажу та товарно-транспортна накладна та державна реєстрація відповідно до вимог діючого законодавства, що ОСОБА_1 не було представлено під час рейдової перевірки 18 травня 2021 року.

Заперечення представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Ігнатя Б.Я. у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд до уваги не бере, оскільки обставини, що зазначені в запереченні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Отже, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом в їх сукупності та у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП, а відтак, за таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що його вина в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 ч.1 КУпАП повністю доведена, а кваліфікація його дій працівниками ДС Укртрансбезпеки в Закарпатській області - є вірною.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП стверджується даними, що містяться:

- у протоколі про адмінправопорушення № 0011193 від 18 травня 2021 року, в якому підтверджено, що ОСОБА_1 18 травня 2021 року о 07 годині 45 хвилин в м. Тячів по вул. Армійській, Закарпатської області, на транспортному засобі марки «MERCEDES - BENZ SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів по маршруту Хуст-Солотвино легковим автомобілем на замовлення без ліцензії, яка передбачена ч. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- у додаткових обгрунтуваннях до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 ;

- фотокопіях, доданих до матеріалів справи на 4 аркушах, на яких зафіксовано обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення №0011193 від 18 травня 2021 року;

- направленні на рейдову перевірку від 14 травня 2021 року та графіку рейдових перевірок щодо дотримання протиепідемічних заходів та за дотриманням законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобіля.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, особу правопорушника, який вину не визнав, вперше притягується до адміністративної відповідальності, обставини вчинення ним правопорушення, вважаю, що відносно ОСОБА_1 слід обрати міру адміністративного стягнення за ч.1 ст. 164 КУпАП у виді штрафу без застосування додаткової міри стягнення - конфіскації.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ч.1 ст. 164, ст. ст. 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 (Сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454, 00 гривень (Чотириста п`ятдесят чотири гривень 00 коп.) до ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ 37993783), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області на протязі 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Тячівського районного суду

Закарпатської області: Сойма М.М.