Рішення № 98307011, 13.07.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/667/21

провадження № 2-а/166/23/21

категорія: 140

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 липня 2021 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.,

за участю секретаря Приймачук О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Колєсніка Б.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , його представника – адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходька Павла Сергійовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 985278 від 14.06.2021 року, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся в Ратнівський районний суд Волинської області з позовом до інспектора відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходька Павла Сергійовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 985278 від 14.06.2021 року за ч.1 ст.121 КУпАП.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 985278 від 14.06.2021 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки він 14.06.2021 року об 11 год. 17 хв., керуючи транспортним засобом Volkswagen LT35, д.н.з. НОМЕР_1 , з технічною несправністю режиму роботи освітлювальних приладів, а саме – задніх стопів, чим порушив п. 31.4.3 «а» ПДР України.

З вказаною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП Позивач категорично не згідний, оскільки коли він розпочинав рух і безпосередньо перед початком руху, жодних несправностей в освітлювальних приладах автомобіля не було, все працювало належним чином, в тому числі і задні освітлювальні прилади. Тобто, виявлена поліцейським несправність виникла вже під час руху транспортного засобу і не могла бути ним самостійно поміченою з огляду на об`єктивну неможливість пересвідчитись у виході з ладу задніх освітлювальних приладів в цей час, оскільки він фізично перебував за кермом і не міг спостерігати автомобіль візуально. Разом з цим, поліцейські не надали йому можливості усунути виявлену несправність, про що він їх просив, хоча експлуатація автомобіля з одним несправним заднім покажчиком стопу в денну пору доби до найближчого місця стоянки або ремонту не забороняється. Жодних доказів вчинення Позивачем вказаного адміністративного правопорушення, окрім відео з власного мобільного телефону, з якого складно визначити несправність освітлювального приладу автомобіля, поліцейським надано не було.

Вважає, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 985278 від 14.06.2021 року за ч.1 ст.122 КУпАП протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 17 червня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали повніст з підстав, зазначених у ньому.

Відповідач інспектор відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходько Павло Сергійович позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з безпідставністю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 КУпАП, одним із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, в тому числі і тих, що притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 985278, винесеної 14.06.2021 року інспектором відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходьком Павлом Сергійовичем Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340гривень за те, що він 14.06.2021 року об 11 год. 17 хв. керував транспортним засобом Volkswagen LT35, д.н.з. НОМЕР_1 , з технічною несправністю режиму роботи освітлювальних приладів, а саме – задніх стопів, чим порушив п. 31.4.3 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та пояснень наданих в судовому засіданні, останній з оскаржуваною постановою не згідний та зазначеного у ній порушення правил дорожнього руху не вчиняв.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, крім постанови інших доказів Відповідач суду не надав.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, що передбачено ст. 251 КУпАП.

Відповідач, складаючи постанову відносно Позивача діяв в порушення ст. 280 КУпАП, не з`ясувавши всі обставини, які мають значенння для правильного вирішення справи, зазначив відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення та визначив покарання у межах санкцій визначених ч.1 ст. 121 КУпАП, не надавши Позивачу, як встановлено під час розгляду справи, ніяких належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, в тому числі не зазначено жодних відомостей про фіксування подій на нагрудну камеру поліцейського.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові ВС України від 26.04.2018 року (справа №338/1/17).

Беручи до уваги наведені вище обставини, а також враховуючи приписи згаданих процесуальних норм, Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова у справі не може слугувати носієм доказової інформації, оскільки спростовується позовною заявою Позивача, а інформація, відображена в ній, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з цим, Суд звертає увагу на наступне:

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі тощо.

За змістом підпункту «а» підпункту 31.4.3 пункту 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Згідно пункту 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозінесправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо –рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Як встановлено в судовому засіданні, несправність вказана поліцейським в оскаржуваній постанові, була виявлена саме після зупинення автомобіля позивача на вимогу відповідача, а до цього перед початком експлуатації транспортного засобу, як зазначив позивач, освітлювальні прилади працювали, а в ході ж експлуатації транспортного засобу дана несправність не могла бути виявлена, тому він не мав можливості вжити заходів, передбачених п. 31.5 ПДР.

Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;

г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

Забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Національної поліції у випадках, передбачених законодавством (пункти 31.6, 31.7 ПДР).

Вказаними нормами чітко передбачено виключні випадки, в яких експлуатація транспортного засобу категорично забороняється. При цьому, пунктом 31.5 ПДР закріплено виключний випадок, за якого подальший рух є можливим та який мав місце в даній ситуації.

Відповідно ж до частини першої статті 121 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З цієї ж норми чітко вбачається умова застосування заходів адміністративного впливу за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів, - темна пора доби. Утім, час вказаний в оскаржуваній постанові, є світлою порою доби, чому відповідач також своєї уваги не приділив, залишаючи без належного реагування доводи позивача про це.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення. Поряд з цим, ч.2 ст.77 КАСУ встановлено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обставин, на які посилається Позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, Ратнівський районний суд Волинської області, належним чином, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, з врахуванням вимог стосовно їх належності й допустимості, а також забезпечивши обом сторонам право на звернення до суду, передбачене, зокрема ст. 5 КАС України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про підставність позовних вимог, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 , його представника – адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходька Павла Сергійовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає до задоволення, а постанова серії БАБ № 985278 від 14.06.2021 року, скасуванню.

Крім того, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору 454 гривні та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку про часкове задоволення даної вимоги, та вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області 1954 гривень, виходячи з наступного:

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 2000 грн., Суд виходить з приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору № 135 від 14.06.2021 року про надання правової допомоги, акта № 1 про надання правової допомоги від 14.06.2021 року, прибуткового кассового ордеру № 42 від 14.06.2021 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 42 від 14.06.2021 року), позивач сплатив адвокату Колєсніку Б.В. кошти в загальному розмірі 2000 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання нормативно-правових актів та судової практики щодо подібних правовідносин, формування правової позиції у справі за ставкою 500 грн. за одну годину на суму 500 грн.; складення, погодження з позивачем і направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ставкою 500 грн. за одну годину на суму 1500 грн. Крім того, квитанцією № 1012721353 від 14.06.2021 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 454 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, Суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що до задоволення підлягає стягнення з Відповідача витрат в сумі 1500 гривень.

З урахуванням наведеного, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в розмірі 1954 грн., які складаються з судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі ст. ст. 2, 3, 5, 77, 139, 241-246, 295 КАС України, ст.ст. 251, 258, 280 КУпАП, Суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , його представника – адвоката Колєсніка Богдана Володимировича до інспектора відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходька Павла Сергійовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Приходька Павла Сергійовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №985278 від 14.06.2021 року і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (адреса: 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11) судові витрати у розмірі 1954 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ратнівський районний суд Волинської області.

Суддя С.О.Лозицький