Ухвала суду № 98304390, 13.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/362

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 липня 2021 року м. Київ№ 640/26394/19

За позовом Предстоятеля Церкви, Патріарха Київського і Всієї Русі-України Філарета

до Міністерства культури України

3-я особа Релігійна організація "Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

Про зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В. Головань

Обставини справи:

Предстоятель Церкви, Патріарх Київський і Всієї Русі-України Філарет (громадянин України ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства культури України про:

визнання протиправною та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії про визнання та засвідчення факту переходу повноважень керівника Релігійної організації "Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП), код 22894788, від Патріарха Київського і Всієї Русі-України Філарета-ОСОБА_2 - до ліквідаційної комісії (комісії з припинення);

визнання протиправною та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії про визнання та засвідчення факту переходу повноважень підписанта Релігійної організації "Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП), код 22894788 від Патріарха Київського і Всієї Русі-України Філарета-ОСОБА_2 - до ОСОБА_4 як голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом позовних вимог 29.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" за кодом 22894788 КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ (КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УПЦ КП) внесено запис наступного змісту - " ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ОСОБА_2 (ВІДПОВІДНО ДО Ч. 4 СТ. 105 ЦК УКРАЇНИ ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕРЕЙШЛИ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ (КОМІСІЇ З ПРИПИНЕННЯ) РО "КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УПЦ КП" З 29.07.2019) - керівник ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ОСОБА_2 (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (ВІДПОВІДНО ДО Ч. 4 СТ. 105 ЦК УКРАЇНИ ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕРЕЙШЛИ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ (КОМІСІЇ З ПРИПИНЕННЯ) РО "КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УПЦ КП" З 29.07.2019)).

Вказаний запис внесено до Реєстру Міністерством культури України в особі головного спеціаліста відділу моніторингу діяльності та реєстрації статутів релігійних організацій Департаменту у справах релігій та національностей, а підставою для його вчинення є постанова Помісного Собору УПЦ КП від 15.12.2018 р., звернення до Свящ. Синоду УПЦ (ПЦУ) від 27.07.2019 р., Указ Митроп. Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ від 27.07.2019 р. №478, наказ МКУ від 30.01.2019 р. №54.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на очевидну недійсність (нікчемність) Постанови Собору у Теплій Софії від 15.12.2018 р., що не є рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Як з`ясовано під час розгляду справи, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, у якому просив:

визнати недійсними рішення, оформлені постановою Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року;

визнати недійсними рішення, прийняті 27 липня 2019 року на засіданні Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), оформлені від 27 липня 2019 року Журналом № 43;

визнати недійсними рішення, оформлені указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ Епіфанія від 27 липня 2019 року № 478;

визнати недійсними рішення, оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1 ліквідаційної комісії релігійної організації "Київська Патріархія УПЦ КП";

визнати недійсним Передавальний акт, складений на 12 листопада 2019 року, затверджений Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) (Журнал від 19 листопада 2019 року № 58);

скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 29 липня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741270008004003, щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - релігійної організації "Київська Патріархія УПЦ КП" (ідентифікаційний код: 22894788) у результаті реорганізації;

скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 серпня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741070009004003, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - релігійну організацію " Київська Патріархія УПЦ КП " (ідентифікаційний код: 22894788), що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна відомостей про підписантів;

скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 грудня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741120010004003, щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - релігійної організації "Київська Патріархія УПЦ КП" (ідентифікаційний код: 22894788), у результаті реорганізації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у справі №761/25084/20-ц відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу Ткаченка Є. А. - представника Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розглядаючи касаційну скаргу по справі, Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 р. дійшов наступних висновків.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 35 Конституції України гарантовано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Отже, в Україні діє принцип взаємного невтручання держави та церкви, який ґрунтується на конституційній нормі про відокремленість церкви від держави.

Законом № 987-XII передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 987-XII релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 987-XII статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статтею 16 Закону № 987-XII визначено, що діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду. У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках: 1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; 2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи; 3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); 4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченому ЦПК України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.........

Рішення, що прийняті статутними органами релігійного об`єднання у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю релігійної організації. Втручання органів державної влади у здійснювану в межах закону діяльність релігійної організації чи релігійного об`єднання, не допускається.

Отже, держава, у тому числі і судова влада, не має права втручатись у діяльність церкви, зокрема переглядати (ревізувати, скасовувати) рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду, тобто законодавчої, виконавчої, судової влади УПЦ.

Оскарження Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом - ОСОБА_2 дійсності рішень Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року з підстав недотримання вимог Статуту про управління УПЦ КП та дійсності рішень Священного Cиноду УПЦ (ПЦУ) та Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ Епіфанія від 27 липня 2019 року в судовому порядку є по суті залученням держави в особі її судових органів до надання аналізу дотримання канонічними утвореннями: УПЦ КП та УПЦ (ПЦУ) - а саме їх статутними органами: Помісним Собором УПЦ КП, Священним Синодом УПЦ (ПЦУ), і Митрополитом Київським і всієї України Предстоятелем ПЦУ Епіфанієм , вимог їхніх внутрішніх документів, а саме: Статуту про управління УПЦ КП та Статуту ПЦУ, тобто втручанням держави у внутрішню діяльність церкви, що суперечить частині третій статті 35 Конституції України та статті 5 Закону №987-XII.

Правовідносини щодо прийняття найвищим органом влади релігійного об`єднання -Помісним Собором УПЦ КП - рішення від 15 грудня 2018 року, а також і правовідносини, які виникли у зв`язку із прийняттям указаного рішення, є правовідносинами, що виникли всередині церкви. Спори, щодо оскарження рішення найвищого органу влади церкви не підлягають вирішенню в національних судах.

Оскільки оскаржувані у цій справі рішення статутних органів релігійного об`єднання, зокрема Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) та рішення очільника новоутвореної церкви - Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ Епіфанія, прийняті на виконання рішення найвищого органу влади церкви, також належать до рішень щодо внутрішньоорганізаційної діяльності церкви і її релігійної організації та є їх виключною компетенцією, то заявлені вимоги щодо їх оскарження також не можуть бути предметом судового розгляду в національних судах.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення, прийняті Помісним Собором, Священним Синодом, Митрополитом Київським і всієї України Предстоятелем ПЦУ Епіфанієм не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту релігійної організації (об`єднання), оскільки такі рішення є внутрішньою діяльністю церкви. Здійснення державою в особі суду ревізії (перевірки) таких рішень свідчитиме про втручання останньої в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функцій церковного суду, що є неприпустимим, позаяк порушує Конституцію України та закони України.

Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, і зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, проте у визначених випадках, наприклад, трудові спори, майнові спори тощо.

За результатами розгляду справи ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі змінено: викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; виключити із резолютивної частини абзац другий: "Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду".

В свою чергу, предметом оскарження по адміністративній справі №640/26394/19 також є реєстраційні дії, вчинені за наслідком прийняття рішень Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року, як і у наведеній цивільній справі.

Відповідно, правова позиція Верховного Суду щодо неможливості державного втручання у діяльність церкви, зокрема, щодо перегляду (ревізії, скасовування) рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду, тобто законодавчої, виконавчої, судової влади УПЦ, поширюються і на відносини у адміністративній справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, п. 1 ч. 1 ст. 238, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити.

2. На виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, з врахуванням висновків постанови Верховного Суду від 19.05.2021 р. у справі № 761/25084/20-ц, роз`яснити позивачу, що спір не є предметом розгляду в національних судах України.

3. Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її виготовлення.

Суддя О.В. Головань