Рішення № 98304115, 14.07.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2105/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2582 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2582 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу;

- зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини А2582 з ним протиправно не здійснено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період проходження позивачем військової служби. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби, що передбачено положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про виконання ним роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз`яснення. Зазначав, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Таким чином, вважаючи, що будь-яких протиправних дій стосовно позивача не було допущено, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Клопотань про розгляд цієї справи за участю сторін до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А2582, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 .

15 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому він просив видати довідку щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині А2582, а також здійснити з ним усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період служби.

Як вбачається зі змісту листа від 25 березня 2021 року №243, відповідач указував на те, що Міністерство соціальної політики України в листі від 09 червня 2016 року №252/10/136-16 роз`яснило, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок), проведення індексації грошових доходів населення з січня 2015 року здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Отже, нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Департаментом Міністерства оборони України в листі від 26 березня 2018 року №248/1485 зазначено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв`язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 Порядок не передбачає механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.

Як вбачається зі змісту довідки військової частини А2582 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 , останньому за період з січня 2016 року по квітень 2016 року нарахування індексації грошового забезпечення не проводилось.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року включно, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з абзацом другим частини третьої Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ передбачено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Законом, що визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, є Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України №1282-ХІІ).

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №1281-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Беручи до уваги наведені норми суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, що здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Поряд з цим, вказаними нормативно-правовими актами виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Отже, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, наявні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078.

Згідно з матеріалами справи єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, за спірний період стала відсутність у Міністерства оборони України можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року з огляду на межі наявного фінансового ресурсу.

Однак указане суд вважає необґрунтованим, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для непроведення індексації грошового забезпечення. Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України".

Положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia), п. 74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Водночас зазначені твердження відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у індексації, доки відповідні положення є чинними.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності фінансового ресурсу не можуть бути підставою для не нарахування індексації заробітної плати та відмови у її виплаті позивачу, а також жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на її нарахування та виплату, що фактично є предметом спору у даній справі.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, є протиправною. Таким чином, оскільки право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року включно є порушеним, то таке має бути відновленим.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що висловлена у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, стосовно посилань відповідача у листі від 25 березня 2021 року №243 на роз`яснення Міністерства соціальної політики України у листі від 09 червня 2016 року №252/10/136-16 (зокрема про те, індексація грошових доходів населення з січня 2015 року здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік) та на роз`яснення Міністерства соціальної політики України 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 (про те, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди), а також у відзиві на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, то варто зазначити, що відповідач повинен керуватися та діяти відповідно до Закону №1282-XII, який є нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню в спірних відносинах. Натомість вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а носять лише рекомендаційний, факультативний характер.

Положеннями ж Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Згідно матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю у Міністерства оборони України можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у січні 2016 року-лютому 2018 року кошти позивачу, починаючи з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року, не виплачувались.

З огляду на наведене вище, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення як належного доказу неможливості здійснення вказаних виплат.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17.

Крім цього суд звертає увагу на постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19 в яких зазначено, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність своїх дій при не нарахуванні і невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Водночас відповідач у поданому ним відзиві на позовну заяву не довів законність оскаржуваної бездіяльності.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2582 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу.

Зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 січня 2016 року по 09 квітня 2016 року.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач - військова частина А2582 (вул. Січових Стрільців, 6, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 26606970).

Суддя О.П. Лелюк