Ухвала суду № 98303988, 12.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

12 липня 2021 року справа № 580/1732/21

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гаращенка В.В., за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Експрес Черкаси» до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Експрес Черкаси» до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, в якій просить:

- визнати нечинними та скасувати вимогу подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Вінницька область) №7938/20/24-21 від 02.02.2021.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в ході проведення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 не встановлено, що даний транспортний засіб належить ТОВ «Транс-Експрес Черкаси». Наявні додатки до вимоги не спростовують цю обставину.

Згідно акту № 0064010 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 128119/21.1/18-20 від 28.12.2020 місце проведення габаритно-вагового контролю А/Д М-12 Стрій-Знамянка 423 км + 647 м., а відстань перевезення від місця навантаження Позивача до місця розвантаження, згідно розрахунку складає 446 км.

Позивач стверджує, що з додатків до вимоги (акту, довідки та розрахунку) неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

За відсутності процедури адміністративного оскарження зазначена вимога про плату за проїзд (виходячи з принципу правомірності рішення суб`єкта владних повноважень), є правовою підставою для стягнення з автоперевізника плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на підставою визначення розміру такої сплати згідно розрахунку.

Позивач зазначає, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тому порушені права підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС України.

На підставі наведених обставин позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про підсудність даного спору в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріли справи, предметом спірних правовідносин є лист управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №7938/20/24-21 від 02.02.2021, яким останнє повідомило позивача про нараховану суму плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування 178,4 Євро, на підставі акту №0064010 від 21.12.2020, який складено під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

За змістом пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 червня 2018 року в справі № 820/1203/17 зазначає, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Як зазначалося, у спірних відносинах відповідач, відповідно до наданих йому повноважень під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників встановив перевищення нормативних показників, про що оформлені довідка та акт, на підставі яких, за встановленою формулою здійснив нарахування плати за проїзд, що оформлене відповідним розрахунком.

З огляду на викладене, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, наведений акт, довідка та розрахунок, а тим більше лист 7938/20/24-21 від 02.02.2021 не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому вони не можуть бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивач, під час звернення до суду з позовом сплатив судовий збір в сумі 2270 грн. згідно платіжного доручення №271 від 29.03.2021, який підлягає поверненню у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 256, 289, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Експрес Черкаси» до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування вимоги, – закрити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Експрес Черкаси» (вул. Г. Дніпра, б. 23, кв. 145, м. Черкаси, Черкаська обл., 18021, код ЄДРПОУ 40483011) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн., сплачений згідно платіжного доручення №271 від 29.03.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Гаращенко