Рішення № 98303958, 13.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року справа № 580/2910/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Комунального підприємства "Уманьводоканал" Уманської міської ради про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) з позовною заявою до Комунального підприємства "Уманьводоканал" Уманської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- стягнути з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та за рахунок готівки кошти на користь бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області податковий борг в сумі 2 997 211, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України, не сплачено суми податкових зобов`язань, внаслідок чого виник непогашений податковий борг на загальну суму 2 997 211, 63 грн. з податку на додану вартість. Станом на день звернення до суду, вказана заборгованість добровільно не погашена в зв`язку з чим виникла необхідність її стягнення в судовому порядку.

Ухвалою від 14.05.2021р. відкрито провадження у справі розгляд справи. Розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

08.06.2021р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позовна заява не відповідає процесуальним вимогам КАС України. Крім того, вказано, що позивач не має права зараховувати кошти, що надходили від відповідача в рахунок погашення “недоїмки” та сплати штрафів передбачених ст. 25 Закону України №2464.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Уманьводоканал" Уманської міської ради зареєстровано як суб`єкт господарювання - юридична особа -19.12.1991р. та взято на облік як платника податків — 30.12.1991р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що позивачем самостійно подано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ.

Згідно відомостей інтегрованих карток позивача за Комунальним підприємством "Уманьводоканал" Уманської міської ради обліковується податковий борг на загальну суму 2 997 211, 63 грн., з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що виник згідно наступних документів:

- податкової декларації з податку на додану вартість №9270913552 від 20.10.2020року термін сплати 30.10.2020 року на суму 957894,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9305416613 від 19.11.2020року термін сплати 30.11.2020 року на суму 592755,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9332060127 від 14.12.2020року за 01.10.2020 року на суму 141,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9338107415 від 18.12.2020року термін сплати 30.12.2020 року на суму 484303,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9369050279 від 18.01.2021року термін сплати 01.02.2021 року на суму 791172,00 грн.

- пені, нарахованої відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 170946,63 грн.

Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду, вказана заборгованість у розмірі 2 997 211, 63 грн. із зазначеного податку є непогашеною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПК України) передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Таким чином, визначені податкові зобов`язання, які самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях є ужгодженими.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання, ГУ ДФС у Черкаській області сформована податкова вимога форми “Ю” №12601-17 від 19.12.2017р. на суму 54671,18 грн. Вказану вимогу направлено у відповідності до вимог п.42.2 ст. 42 ПК України, за місцем чинної реєстрації відповідача та яку отримано відповідачем.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 95.3, 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідач має відкриті рахунки у Фчеркаське ОУ АТ Ощадбанк м. Черкаси, АБ “Укргазбанк” ГУ ДКСУ у Черкаській області, Черкаське ГРУ АТ КБ “Приватбанк”, м. Черкаси, АТ “Райффайзен Банк Аваль” у м. Києві, Держказначейська служба, м. Київ, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Черкаській області від 22.02.2021р. №1180/5/23-00-13-0113 про наявність рахунків у банках.

Щодо тверджень відповідача про те, що позовна заява подана з порушенням ст. 160 КАС України, суд зазначає позовна заява відповідає вимогам вставленим КАС України, зокрема підписана уповноваженою на те посадовою особою та містить інформацію про те, що позивачем не подавався позов до КП «Уманьводоканал» з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Стосовно доводів відповідача, що податковий орган не має права зараховувати кошти, що надходили від відповідача в рахунок погашення недоїмки та сплати штрафних санкцій передбачених ст. 25 Закону України №2464, суд зазначає наступне.

Так, абз.1 пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз.2 пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року у справі №810/315/17 зазначив, що аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказав про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зараховував сплачені позивачем кошти у порядку черговості виникнення податкового боргу, у зв`язку із чим зазначені вказане посилання відповідача суд вважає необгрунтованим.

Крім того, дії податкового органу щодо зарахування сплачених відповідачем коштів не є предметом цього спору.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на Закон України від 08.07.2010р. №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, оскільки в силу норм ч.2 ст.2 цього Закону ним визначаються, зокрема порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, однак спірні правовідносини виникли у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих зобов`язань з податку на додану вартість.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, у розмірі 2 997 211, 63 грн., суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки, наявних у матеріалах справи доказів, в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Уманьводоканал" Уманської міської ради (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. М.Залізняка, буд. 16, код ЄДРПОУ - 03357174) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та за рахунок готівки на користь бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 44131663) податковий борг в сумі 2997211 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті одинадцять) грн. 63 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко