Ухвала суду № 98303700, 13.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/3996/21

13 липня 2021 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , в якому просило:

визнати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.05.2019 ВП№59060079 такою, що не підлягає виконанню,

визнати дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП №66020913 та накладення арешту на кошти боржника неправомірними,

визнати постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.07.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №66020913 та про арешт коштів боржника ВП №66020913 протиправними та скасувати їх.

Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, з позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що оскаржувані у справі постанова від 08.05.2019 ВП№59060079 про відкриття виконавчого провадження та постанова про накладення арешту на кошти боржника у цьому ж виконавчому провадженні винесені стосовно примусового виконання наказу №921/730/13-г/3 виданого 04.11.2019 Господарським судом Тернопільської області.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України, приписами частини першої якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, імперативною нормою частини другої ст.74 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказаний правовий висновок також викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/740/17-ц та від 07.02.2019 у справі №927/769/16.

Поряд із цим відповідно до частин першої, другої ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку господарського судочинства визначається Розділом VI Господарського процесуального кодексу України (далі, ГПК України).

Відповідно до ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно з ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, частиною першою ст. 74 Закону № 1404-VIII, ст. ст. 338, 339 ГПК України встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

Крім цього, суд зазначає, що питання арешту майна боржника врегульовано статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, арешт майна та коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно та кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна та коштів боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно частини першої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналіз наведених норм Закону №1404 дає підстав вважати, що питання накладення арешту на кошти боржника стосується права власності.

Відтак, на думку суду, у спірному випадку захист майнових прав здійснюється в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають вирішуватись в порядку господарського судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини шостої ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 241,243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Дерех Н.В.