Рішення № 98303340, 08.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/665/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Куць А.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Дігтяр Л.А.,

представника відповідача - Марусиченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції України про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 28.12.2020 №474-о "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ";

- визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2020 №476-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлення на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з дати звільнення.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав про порушення щодо нього дисциплінарного провадження за наслідками якого підготовлене подання із висновком про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу», відповідно до частини п`ятої ст. 66 Закону України «Про державну службу», запропоновано застосувати щодо ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Висновки у поданні дисциплінарної комісії від 18.12.2020, на думку позивача, зроблені без повного, всебічного і об`єктивного з`ясування фактичних обставин та без належної оцінки усіх доказів, оскільки дисциплінарне стягнення може бути накладено лише у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Позивач також зазначав про численні порушення, допущені дисциплінарною комісією в ході організації роботи по проведенню дисциплінарного розслідування, в ході самого дисциплінарного провадження, оформлення роботи та оформлення результатів дисциплінарного провадження. Всі вказані порушення позивач вважає такими, що призвели до неправильних висновків дисциплінарної комісії і, відповідно, до винесення протиправних документів - наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 - які підлягають, за твердженням позивача скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/665/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

02 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, що підставою для ініціювання дисциплінарного провадження слугувала службова записка ОСОБА_2 - начальника Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища, керівника робочої групи Держекоінспекції з проведення та виконання повноважень перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу за період з 01.01.2020 по 06.11.2020 року. Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією встановлено, що заступником начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу ОСОБА_1 було перевищено службові повноваження в частині підписання припису, виданого ПрАТ «Полтавський ГЗК» від № 13/2/1-23 та акту перевірки ТОВ «Біланівський ГЗК» від 04.09.2020 № 06-28/493, що має ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу», відповідно до частини п`ятої ст. 66 Закону України «Про державну службу», запропоновано застосувати щодо ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Відповідач наголошував на правильності дій дисциплінарної комісії в ході організації її роботи та роботи комісії безпосередньо, вказував про належність висновків щодо наявності в діях позивача проступку, передбаченому пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу» і, відповідно, стверджував про правомірність наказів №474 від 28 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », №476 від 29 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

02 березня 2021 року до матеріалів справи надано відповідь на відзив, де позивач знову наголосив на порушеннях порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.12.2019 року №1039 (далі - Порядок №1039), що призвело до безпідставних та необґрунтованих висновків і, відповідно, до винесення подання про застосування дисциплінарного стягнення і наявності в діях позивача дисциплінарного проступку без вивчення всіх обставин дисциплінарної справи, без належної оцінки фактичних обставин, що склалися, без врахування всіх документів і з`ясування всіх фактів. Всі порушення стали підставою для протиправного застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

07.04.2021 року відповідачем на реагування на відповідь на відзив подані до матеріалів справи письмові пояснення, де останній наголошував на відсутності в діях дисциплінарної комісії в ході розгляду дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 порушень Порядку №1039 здійснення дисциплінарного провадження і, відповідно на правомірності наказів №474 від 28 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », №476 від 29 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (в подальшому ОСОБА_1 , позивач) наказом Державної екологічної інспекції України № 104-о від 15.04.2020 "Про призначення ОСОБА_1 " з 16 квітня 2020 року призначений на посаду заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу /а.с. 56, т.4/.

На підставі службової записки ОСОБА_2 - начальника Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища, керівника робочої групи Держекоінспекції з проведення та виконання повноважень перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу за період з 01.01.2020 по 06.11.2020 року. від 12.10.2020 /а.с. 99, т.1/ Головою ДЕІ України 25.11.2020 видано Наказ № 419-о "Про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 " /а.с. 166, т.3/.

Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Державної екологічної інспекції України 18.12.2020 направила Голові ДЕІ України ОСОБА_3 подання, в якому рекомендувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" /а.с.177-181, т.2/.

На підставі вказаного подання Державною екологічною інспекцією України винесено накази №474 від 28 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » /а.с.34,т.1/, №476 від 29 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »/а.с.36,т.1/.

Вважаючи свої права порушеними наказами Державної екологічної інспекції України №474 від 28 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та №476 від 29 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIIІ (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) (надалі також - Закон № 889-VIIІ) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частина друга статті 3 такого Закону № 889-VIIІ визначає, що дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону № 889-VIIІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону № 889-VIIІ державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно частини 1 статті 64 Закону № 889-VIIІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIIІ визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частина 2 статті 65 Закону № 889-VIIІ визначає, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

В частині 1 статті 66 Закону № 889-VIIІ передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 5 статті 66 Закону № 889-VIIІ визначено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (частина 1 статті 69 Закону № 889-VIIІ).

Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів (частина 3 статті 69 Закону № 889-VIIІ).

Згідно частини 11 статті 69 Закону № 889-VIIІ суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIIІ).

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 889-VIIІ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (ч. 6 ст. 74 Закону № 889-VІІІ).

Відповідно до положень статті 75 Закону № 889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 76 Закону № 889-VІІІ передбачено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 889-VІІІ рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Відповідно до статті 71 Закону № 889-VIIІ, Кабінетом Міністрів України постановою від 04.12.2019 № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження/надалі по тексту - Порядок №1039/, відповідно до пункту 2 якого встановлено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Пунктом 19 Порядку №1039 визначено, що формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання.

Засідання Комісії, дисциплінарної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Фіксація проведення засідання за допомогою технічних засобів може здійснюватися за рішенням членів Комісії, дисциплінарної комісії та згоди державного службовця /п.20 Порядку №1039/.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1039 усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають один голос та можуть голосувати "за" або "проти".

Під час голосування будь-які сумніви щодо наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку тлумачаться на його користь.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні Комісії або голови дисциплінарної комісії.

Положеннями п. 22 Порядку №1039 визначено, що рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом.

У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного, результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа /п.24 Порядку №1039/.

Документи та матеріали, що долучаються до дисциплінарної справи, повинні відповідати вимогам щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в державному органі /п. 26 Порядку №1039/.

Згідно положень п.27 Порядку №1039 дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС.

Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.

З метою формування дисциплінарної справи Комісія, дисциплінарна комісія може звертатися до відповідних посадових осіб державного органу (його територіальних органів), у якому здійснюється дисциплінарне провадження, інших державних органів, підприємств, установ, організацій щодо надання відповідних пояснень, документів, матеріалів (належним чином завірених копій) /п.28 Порядку №1039/.

В силу п. 29 Порядку №1039 формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду:

Комісією - комітет з дисциплінарних проваджень;

дисциплінарною комісією - доповідач.

Доповідачем може бути будь-який член дисциплінарної комісії.

Під час здійснення підготовки справи до розгляду доповідач, зокрема, забезпечує збирання документів та матеріалів, необхідних для формування дисциплінарної справи, формує дисциплінарну справу, забезпечує отримання пояснення від державного службовця, доповідає на засіданні дисциплінарної комісії, вчиняє інші дії, необхідні для здійснення дисциплінарного провадження.

Після завершення формування дисциплінарної справи до розгляду комітет з дисциплінарних проваджень або доповідач передають її відповідно Комісії або секретарю дисциплінарної комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду /п. 30 Порядку №1039/.

Відповідно до п. 31 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Положеннями п.32 Порядку №1039 встановлено, що про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання /п. 33 Порядку №1039/.

Згідно п. 34 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Положеннями п. 35 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.

Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.

У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Відповідно до п. 36 Порядку №1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Суд, перевіряючи підстави винесення відповідачем наказів №474-о від 28 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », №476-о від 29 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » встановив наступне.

Відповідно до положень пунктів 7, 10 Порядку 1039 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Склад дисциплінарної комісії затверджується наказом керівника державної служби.

Наказом від 25 листопада 2020 року №419-0 «Про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 » /а.с.166,т.3/ порушено відповідне дисциплінарне провадження та утворено дисциплінарну комісію (пункт 2 наказу), затверджено її персональний склад, визначений у відповідному додатку /а.с.168,т.3/.

Пунктами 15 Порядку №1039 передбачено, що з числа членів Комісії обирається головуючий відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні Комісії членів строком на три місяці. Головуючий скликає засідання Комісії та інформує присутніх на ньому про кворум, формує порядок денний засідання Комісії та виносить питання на голосування, оголошує результати голосування, забезпечує організацію підготовки, підписання та оприлюднення протоколів засідань та висновків Комісії.

До матеріалів справи відповідачем не надано документів про обрання з числа членів дисциплінарної комісії головуючого.

Таким чином, враховуючи, що особа, на яку Порядком №1039 покладений обов`язок скликати засідання Комісії, інформувати про кворум, формувати порядок денний, виносити питання на голосування, оголошувати результати голосування, забезпечувати організацію підготовки, підписання та оприлюднення протоколів засідань та висновків Комісії не була обрана, суд приходить висновку про неналежний склад дисциплінарної комісії і порушення порядку здійснення провадження щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку.

Як зазначалося вище, п.32 Порядку №1039 встановлено, що про дату, час і місце засідання дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання дисциплінарної комісії.

В той же час, як встановлено з матеріалів справи, 30 листопада 2020 року відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДЕІ України, за результатами якого, крім іншого, було вирішено: провести засідання та запросити ОСОБА_1 на 10 год. 00 хв. 11 грудня 2020 року для ознайомлення ОСОБА_1 з наявними на цей час матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень щодо обставин, як стали підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 /а.с.183,т.3/, про що складено відповідний Протокол №1 від 30 листопада 2020 /а.с. 181-184, т.3/.

Надаючи оцінку посиланню відповідача про дотримання комісією порядку проведення дисциплінарного провадження в частині належного повідомлення позивача про дату, час та місце засідання комісії, суд враховує такі обставини.

1 грудня 2020 року на робочу адресу ОСОБА_1 засобами зв`язку АСУД «ДОК ПРОФ 3» ДЕІ України було направлене повідомлення про порушення дисциплінарного провадження та запрошення на засідання дисциплінарної комісії №10395/2.2/8-20 /а.с.172,т.3/.

В цей день позивач перебував на лікарняному, про що відповідним листом від 24 листопада 2020 року повідомлено ДЕІ України /а.с.176,т.3/ і поінформовано додатково листом 11 грудня 2020 року /а.с.173,т.3/.

Доповідачем по дисциплінарному провадження відносно позивача ОСОБА_4 1 грудня 2020 року був складений протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця /а.с.174, т.3/, де вказано: інформація та документи надіслані державному службовцю ОСОБА_1 01.12.2020 року з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними, а саме:

о 14 год. 54 хв. надіслано з відомчої електронної пошти «Міrohost» komісіа@dеі.gov.uа на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1;

в 14 год. 43 хв. надіслано за допомогою месенджера «WhatsАрр» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

До матеріалів справи відповідачем наданий скриншот екрану про направлення повідомлення електронною поштою /а.с.177,т.3/, який не містить дати такого направлення, а саме графа "Дата" містить зазначення "сьогодні", а сам знімок екрана не містить області, яка б вказувала на дату його формування. Встановити достовірно дату формування і направлення повідомлення не є можливим.

З дослідження скриншоту екрану про направлення копії листа про запрошення ОСОБА_1 на засідання комісії 11 грудня 2020 року за допомогою месенджера «WhatsАрр» вбачається, що користувач був 4 листопада 2020 року /а.с.178,т.3/, тобто з інформації, що надається в самому додатку «WhatsАрр» видно, що додатком з 4 листопада 2020 року не користується.

Про те, що позивач не користувався додатком «WhatsАрр» за номером телефону НОМЕР_1 , останній неодноразово заявляв в ході розгляду справи.

Стосовно твердження відповідача, що повідомлення за допомогою месенджера «WhatsАрр» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 є належним, адже саме цей номер телефону зазначений ОСОБА_1 як контактний при прийнятті позивача на роботу /а.с.180,т.3/, суд зазначає, що такі дані вказані в заяві саме як номер телефону - зв`язок із позивачем засобами телефонного зв`язку - а не як зв`язок за допомогою месенджера «WhatsАрр».

Доказів, як то телефонограма, роздруківка здійснених телефонних викликів за номером НОМЕР_1 чи інше, відповідачем до матеріалів справи не надано, а відповідно суд приходить до висновку про неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце засідання комісії з розгляду щодо нього дисциплінарної справи.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів направлення відповідачем та отримання відповідного повідомлення позивачем, суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що повідомлення про засідання Дисциплінарної комісії має складатися від імені дисциплінарної комісії, однак відповідач надав до матеріалів справи повідомлення "Про участь в засіданні дисциплінарної комісії" призначене на 11.12.2020 року за підписом Голови ДЕІ України, який не є членом Дисциплінарної комісії.

Як наслідок, протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 01 грудня 2020 року /а.с. 174, т.3/, зокрема щодо засідання дисциплінарної комісії, в якому крім іншого не зазначено ні часу, ні дати засідання дисциплінарної комісії, судом визнається як неналежний доказ повідомлення позивача про час, дату та місце проведення засідання дисциплінарної комісії.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу №2 від 11 грудня 2020 року /а.с.185,т.3/ на засіданні дисциплінарної комісії, за констатації неявки ОСОБА_1 , із посиланням на положення п. 32 Порядку №1039 за яким в разі неприбуття державного службовця на засідання або не повідомлення про поважні причини своєї відсутності і ненадання письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, складається акт про відмову від надання пояснень, вирішено скласти акт про відмову від надання пояснень від 11 грудня 2020 року /а.с.165,т.3/.

Але, враховуючи обставини встановлені вище, суд констатує про позбавлення комісією позивача можливості надати пояснення щодо суті питань порушеного дисциплінарного провадження і, відповідно, про безпідставність висновку про ненадання позивачем пояснень по суті дисциплінарного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що рішення, яке стало підставою для застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прийняте було комісією на засіданні, яке відбулось 17 грудня 2020 року, оформлене відповідним протоколом №3 /а.с.186-187,т.3/.

В ході судового розгляду справи судом досліджені обставини даного засідання дисциплінарної комісії і встановлене наступне.

Дату засідання - 17 грудня 2020 року не було визначено попередньо.

Ні в протоколі попереднього засідання, яке відбулось 11 грудня 2020 року, ні в якихось додаткових документах чи то повідомленнях, розпорядженнях, рішеннях комісії дати 17 грудня 2020 року не зафіксовано, відповідачем доказів призначення засідання комісії на вказану дату не надано.

Будь-яких доказів в підтвердження здійснення повідомлення позивача про час, дату - 17 грудня 2020 року та місце проведення засідання дисциплінарної комісії відповідачем, в порядку та спосіб визначений Порядком №1039, до матеріалів справи не надано, в матеріалах дисциплінарної справи такі документи відсутні.

Твердження представника відповідача про те, що дисциплінарна комісія зобов`язана повідомити державного службовця лише про перше засідання саме для ознайомлення з наявними матеріалами дисциплінарної справи, а також для надання ним письмових пояснень, є необґрунтованими, оскільки суперечать змісту пунктів 31, 32 Порядку №1039.

Викладені пункти Порядку № 1039 містять імперативну норму, що встановлює обов`язок відповідної комісії з повідомлення державного службовця та не містить обмеження такого обов`язку лише первинно призначеним засіданням.

Також, абзацом 2 п. 31 Порядку №1039 визначено право державного службовця бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії, і такому праву в абзаці першому п. 31 Порядку №1039 визначено кореспондуючий обов`язок дисциплінарної комісії запросити державного службовця на своє засідання.

Оскільки, засідань дисциплінарної комісії у дисциплінарному провадженні щодо позивача було декілька, то і, виходячи з права державного службовця бути присутнім на таких засіданнях, відповідач був зобов`язаний завчасно та в належний спосіб повідомити позивача про час, дату та місце всіх засідань дисциплінарної комісії.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення в строк та порядок передбачений законодавством належного повідомлення позивача на засідання дисциплінарної комісії 11 грудня 2020 року, як і не надано будь-яких доказів щодо здійснення відповідачем в строк та порядок передбачений законодавством належного повідомлення позивача про наступне засідання дисциплінарної комісії.

Відтак, суд констатує про порушення відповідачем положень абзаців 1-2 п. 32 Порядку №1039, зокрема в частині повідомлення про дату, час і місце засідання дисциплінарної комісії державному службовцю не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання дисциплінарної комісії, що позбавило позивача можливості надати пояснення.

Крім того, суд наголошує на тих обставинах, що в засіданні комісії 17 грудня 2020 року приймало участь п`ять осіб з числа попередньо обраних до складу шести осіб. ОСОБА_5 на засідання 17 грудня 2020 року не з`явився і про причини неявки його до засідання протокол №3 інформації не містить.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що 14 грудня 2020 року ОСОБА_5 був звільнений з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища за переведенням до Апарату Верховної Ради України, відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу" /а.с.173,т.4/.

Але в матеріалах справи відсутні будь-які документи щодо зміни складу дисциплінарної комісії, визначеного наказом 25 листопада 2020 року №419-о /а.с.166-168,т.3/.

Таким чином, склад комісії, що прийняла рішення про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу» 17 грудня 2020 року не відповідає затвердженому наказом ДЕІ від 25 листопада 2020 року №419-о.

18 грудня 2020 року п`ятьма з шести членами дисциплінарної комісії підписане подання, за висновком якого в діях заступника начальника ДЕІ Центрального округу ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу» та наявні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу».

Суд наголошує, що приймаючи рішення за результатами засідання 17 грудня 2020 року про підготовку проекту Подання Дисциплінарної комісії визначається дата такого подання 18 грудня 2020 року, тобто не у день відповідного засідання комісії. Доказів засідання членів дисциплінарної комісії в день підписання ними відповідного подання, до матеріалів справи не надано.

Цього ж дня Голова ДЕІ України направив на адресу Першого заступника начальника ДЕІ Центрального округу Поліщука С.А. повідомлення про внесення Голові ДЕІ України подання дисциплінарної комісії та необхідність надання письмового пояснення /а.с188,т.3/, де вказано, що 18 грудня 2020 року дисциплінарна комісія, склад якої затверджений наказом ДІЕ від 25 листопада 2020 року (що в свою чергу, як встановлено вище не відповідає дійсності), внесла Голові ДЕІ України подання з матеріалами дисциплінарної справи у дисциплінарному провадженні відносно ОСОБА_1 . Крім того, повідомлено Першого заступника начальника ДЕІ Центрального округу про необхідність надання ОСОБА_1 письмових пояснень.

Стосовно формування матеріалів дисциплінарної справи, судом встановлено таке.

Як зазначалося вище, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа, в порядку встановленому Порядком №1039 /пункти 24 - 30/.

Суд наголошує, що відповідно до пунктів 28, 29 Порядку 1039 з метою формування дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія може звертатися до відповідних посадових осіб державного органу (його територіальних органів), у якому здійснюється дисциплінарне провадження, інших державних органів, підприємств, установ, організацій щодо надання відповідних пояснень, документів, матеріалів (належним чином завірених копій). Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду дисциплінарною комісією - доповідач.

Доповідачем може бути будь-який член дисциплінарної комісії.

Під час здійснення підготовки справи до розгляду доповідач, зокрема, забезпечує збирання документів та матеріалів, необхідних для формування дисциплінарної справи, формує дисциплінарну справу, забезпечує отримання пояснення від державного службовця, доповідає на засіданні дисциплінарної комісії, вчиняє інші дії, необхідні для здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до змісту протоколу №1 від 30 листопада 2020 року засідання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 /а.с. 181,т.3/ доповідачем у дисциплінарній справі відносно ОСОБА_1 визначений ОСОБА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що документи, досліджувані в ході дисциплінарного провадження отримані ДЕІ на виконання доручення голови ДЕІ ОСОБА_3 від 07 грудня 2020 року /а.с. 211, т.1/, відповідно до якого на виконання вимог Закону України "Про державну службу", Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, наказу ДЕІ від 25 листопада 2020 року №419-о «Про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 » доручено Першому заступнику начальника ДЕІ Центрального округу Поліщуку С.А. забезпечити надання дисциплінарній комісії для здійснення дисциплінарного провадження в термін до 08 грудня 2020 року завірених належним чином документів.

Суд враховує, що дане доручення видане головою ДЕІ ОСОБА_3 , який, в свою чергу, не є ані головою відповідної дисциплінарної комісії, ані її доповідачем, у зв`язку з чим суд констатує порушення вимог пунктів 28-29 Порядку № 1039.

Крім того, суд наголошує, що представником відповідача не надано належних пояснень стосовно підстав та актів, що послугували підставою для передачі отриманих ДЕІ на виконання такого доручення голови ДЕІ ОСОБА_3 документів до відповідної дисциплінарної комісії та їх приєднання до дисциплінарної справи.

Відтак, суд констатує, що матеріали, які не витребовувалися безпосередньо дисциплінарною комісією, надані головою ДЕІ, який не є членом комісії, та долучені такою комісією до матеріалів справи, отримані не в межах процедури та не у спосіб, передбачений пунктами 28-29 Порядку № 1039.

Відповідно до протоколу про доведення інформації та документів до відома державного службовця /а.с.189,т.3/ ОСОБА_1 18 грудня 2020 року з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними, а саме:

о 15 год. 19 хв. надіслано з відомчої електронної пошти «Міrohost» komісіа@dеі.gov.uа на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1;

в 15 год. 15 хв. надіслано за допомогою месенджера «WhatsАрр» на номер мобільного телефону НОМЕР_1

позивачеві доведений до відома лист від 18 грудня 2020 року «Про дату внесення Голові ДЕІ подання дисциплінарної комісії та необхідність надання письмового пояснення».

Стосовно не відповідності такого повідомлення позивача з боку дисциплінарної комісії суд зазначав вище і вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату внесення Голові ДЕІ подання дисциплінарної комісії та необхідність надання письмового пояснення.

Крім іншого суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії наказу від 11 грудня 2020 року про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 до 22 січня 2021 року і листа, що направлявся на адресу позивача із вказаним наказом. З даного вбачається про обізнаність відповідача про перебування ОСОБА_1 на лікарняному станом на 18 грудня 2020 року - дату внесення подання про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку - з листа від 18 грудня 2020 року /а.с.190,т.3/ і можливість отримати в період до 22 січня 2021 року пояснення ОСОБА_1 до матеріалів дисциплінарної справи.

З матеріалів справи вбачається про отримання позивачем документів від ДЕІ Центрального округу тільки 5 січня 2020 року, 23 січня 2020року поштовим зв`язком /а.с.127 - 140, т.4/ та 1 лютого 2020 року особисто /а.с.145,т.4/.

Дане свідчить про передчасність та прийняття без достатніх підстав висновку про наявність в діях позивача проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої ст. 65 Закону України «Про державну службу» та наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу».

Надаючи оцінку самим матеріалам, що досліджувались дисциплінарною комісією, суд вважає за необхідне наголосити, що дисциплінарне провадження, за результатами якого винесено спірні накази від 21.12.2020 № 463-о та № 464-о, порушено у зв`язку з надходженням службової записки начальника Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів, керівника робочої групи Держекоінспекції з проведення перевірки діяльності та виконання повноважень Державною екологічною інспекцією Центрального округу за період з 01.01.2020-16.10.2020 ОСОБА_2 від 06.11.2020б/н на ім`я Голови Держекоінспекції ОСОБА_3 , про наявність в діях заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Дана службова записка подана була за наслідками складання довідки про перевірку діяльності та виконання повноважень Державною екологічною інспекцією Центрального округу за період з 01.01.2020 - 16.10.2020, проведеної відповідно до наказу Держекоінспекції від 15.10.2020 №373-о «Про проведення перевірки діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу», службової записки завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Держекоінспекції Ковальчука О.Ю. від 15.10.2020 №39 щодо відрядження робочої групи до Державної екологічної Інспекції Центрального округу для проведення перевірки діяльності у період з 01.01.2020 по 16.10.2020.

Відповідно до загальних висновків Довідки, а також зазначеної службової записки, на підставі окремих висновків, викладених у довідці про перевірку діяльності та виконання повноважень Державною екологічною інспекцією Центрального округу за період з 01,01.2020 - 16.10.2020, визнано роботу заступника начальника Інспекції1 ОСОБА_1 незадовільною за порушення законодавства про державну службу (завдання шкоди державному бюджету через необґрунтовані витрати коштів, виділених Інспекції для забезпечення діяльності державного органу, а також відсутність деяких положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій їх працівників), антикорупційного законодавства, визнання судом протиправним акту перевірки та видання припису ТОВ «Полтавський ГЗК», підписання припису виданого ПрАТ «Полтавський ГЗК» від 12.05.2020 №13/2/1-23 та акту перевірки ТОВ «Біланівський ГЗК» від 04.09.2020 №06-28/493.

Суд, дослідивши подання дисциплінарної комісії від 18 грудня 2020 року, не встановив обставин та обґрунтування наявності в діях ОСОБА_1 фактів завдання шкоди державному бюджету через необґрунтовані витрати коштів, виділених Інспекції для забезпечення діяльності державного органу, а також опису фактів відсутність деяких положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій їх працівників та фактів антикорупційного законодавства.

Щодо твердження відповідача про наявність в діях ОСОБА_1 порушень законодавства в частині підписання документів за наслідками проведення перевірок ПрАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Біланівський ГЗК», суд зазначає, що останні були ініційовані службовими особами Державної екологічної інспекції Центрального округу на виконання доручення Прем`єр - міністра України від 29.01.2020 № 2777/1/1-20, за фактичного зобов`язання Держекоінспекцією України здійснити заходи державного контролю, про що необхідно було проінформувати ДЕІ України, у т.ч. про вжиті заходи реагування /а.с.161,т.4/. В ході судового розгляду справи представниками відповідача не спростовано обов`язку позивача як заступника начальника ДЕІ Центрального округу з виконання таких актів.

Відповідач посилається на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 440/5461/20, № 440/2615/20 однак, в даних рішеннях відсутні встановлені обставини щодо допущених безпосередньо позивачем порушень, пов`язаних із підписами позивача та інших працівників ДЕІ Центрального округу актів перевірки та приписів. Окрім цього, відповідач безпідставно звертає увагу на той факт, що судові рішення набрали законної сили 01.01.2021, тоді як дисциплінарне провадження було закінчено станом на вказану дату. Тобто, констатуючи перебування в провадженні Полтавського окружного адміністративного суду справ з оскарження дій/приписів/тощо ДЕІ Центрального округу, дисциплінарною комісією не було з`ясовано ані стану розгляду таких справ, ані набрання законної сили рішеннями суду.

З матеріалів дисциплінарного провадження не вбачається обґрунтувань кваліфікації дисциплінарного проступку інкримінованого позивачу, а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення при існуванні такого виду проступку, як невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, в силу посилань відповідача на неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Крім того, в наказі №474-о від 28 грудня 2020 р оку «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » наказі не зазначено суті вчиненого порушення, тобто в чому конкретно виразилося перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а міститься лише вказівка на підписання позивачем припису та акту перевірки, в порушення положень частини другої статті 77 Закону України "Про державну службу", відповідно до якого у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої і другої статті 74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, є неналежним обґрунтуванням відповідного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі №1340/4847/18.

Крім цього, суд зазначає, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця - певного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

Отже, наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Зі змісту подання дисциплінарної комісії від 18 грудня 2020 року не вбачається належного визначення об`єктивної сторони дисциплінарного проступку. У поданні не наведено фактів, що підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів. Також не зазначено і негативних наслідків, оскільки констатовано про їх наявність, однак не визначено конкретного розміри та причино-наслідкового зв`язку із конкретними діями позивача.

Виходячи зі змісту статей 64-67, 73 та 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарна справа повинна містить висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, у якому дисциплінарною комісією в повному обсязі мають бути відображені (зафіксовані) факти, причини та умови що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; оцінка його дій або бездіяльності; факти невиконання або неналежного виконання ним посадових обов`язків. Вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку з посиланням на відповідних нормативно-правових актів; ступенів вини, характеру та тяжкості дисциплінарного проступку, обставин за яких він був вчинений, настання наслідків; наведені обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність державного службовця; наявність заохочень, дисциплінарних стягнень та ставлення до служби; заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження державного службовця.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. На думку суду, відповідач на момент притягнення позивача до спірної дисциплінарної відповідальності знав про перебування позивача на лікуванні, про неналежне повідомлення про всі засідання дисциплінарної комісії, і у зв`язку із цим про відсутність письмових пояснень позивача, про відсутність належного повідомлення позивача про внесене відносно нього подання та про необхідність надання ним письмових пояснень, про наявність відкритих проваджень в судах щодо проведених ДЕІ Центрального округу перевірок та про відсутність інформації про прийнятті рішення та про дату набрання ними законної сили, однак вказані обставини не врахував, і як наслідок виніс протиправний наказ.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою для застосування дисциплінарного стягнення є забезпечення дотримання гарантованого Законом України N 889-VIII права державного службовця на участь у процесі з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку та визначення виду стягнення, зокрема, права на надання пояснень, документів і матеріалів, ознайомлення з дисциплінарною справою, надання зауважень, клопотань про вжиття додаткових заходів щодо з`ясування певних обставин та інше.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що Дисциплінарна комісія дійшла передчасного висновку про вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу". Висновок про необхідність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до позивача у поданні дисциплінарної комісії від 18 грудня 2020 року зроблено без повного, всебічного і об`єктивного з`ясування фактичних обставин та без належної оцінки усіх доказів, оскільки дисциплінарне стягнення може бути накладено лише у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Окрім цього, зі змісту оскаржуваного наказу №474-о від 28 грудня 2020 року судом встановлено, що підставою для винесення вказаного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення вказано: подання дисциплінарної комісії від 18 грудня 2020 року у дисциплінарному провадженні, порушеному на виконання наказу Держекоінспекції від 25 листопада 2020 року №419-0; акт від 21 грудня 2020 року про відмову від надання пояснень державним службовцем, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмових пояснень /а.с.34,т.1/.

В той же час, суд звертає увагу, що ні в матеріалах дисциплінарного провадження, ні, відповідно, в матеріалах адміністративної справи не має акту про відмову від надання пояснень від такої дати, як 21 грудня 2020 року. В матеріалах дисциплінарного провадження і в матеріалах адміністративної справи наявний інший акт відмови від надання пояснень датований 11 грудня 2020 року. Також, оскільки позивача не було повідомлено ні про засідання дисциплінарної комісії, ні про внесення відносно нього подання дисциплінарної комісії, то і його письмових пояснень не могло бути і їх не має ні в матеріалах дисциплінарної справи, ні в матеріалах справи.

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо здійснення виправлень описок у наказі, відповідачем до суду не надано.

Відтак, наказ від 28 грудня 2020 року №474-о винесений на підставі неіснуючих в матеріалах дисциплінарної справи документів, що є окремою підставою для визнання такого наказу протиправним.

Також, суд наголошує, що відповідачем в порушення частини четвертої статті 74 Закону України "Про державну службу", якою встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні, наказом від 29 грудня 2020 року № 476-о позивача звільнено датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності /а.с. 36, т.1/.

Отже, як наслідок, видаючи наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача відповідач діяв не в межах та не на підставі закону.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що наказ від 28 грудня 2020 року №474-о і наказ від 29 грудня 2020 року № 476-о не відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, винесені непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, винесені не на підставі та не у спосіб, що визначенні законом.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що видаючи наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до позивача, відповідач діяв протиправно, а відповідно, про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу від 28 грудня 2020 року №474-о «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Враховуючи, що наказ від 29 грудня 2020 року №476-о «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий на підставі та на виконання наказу від 28 грудня 2020 року №474-о «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким застосовано дисциплінарне стягнення до позивача у виді звільнення з посади державної служби і є виключно реалізацією останнього, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу від 29 грудня 2020 року №476-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 - 1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №826/26823/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/7297/15.

У зв`язку з тим, що встановлені у цій справі обставини свідчать про порушення прав позивача, то належним способом захисту порушеного права є приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення.

При цьому суд зазначає, що обираючи саме такий спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд не підміняє державний орган та не втручається у його дискреційні повноваження щодо здійснення активних дій стосовно працевлаштування позивача.

Таким чином позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено, тобто на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Судом з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач зокрема у період з 30 листопада 2020 року по 30 січня 2021 року був тимчасово непрацездатним, на підтвердження чого сторонами надано до матеріалів справи листки непрацездатності /а.с.21-24 т.4/.

В наказі Державної екологічної інспекції центрального округу від 1 лютого 2021 року №43-о "Про виконання наказу Державної екологічної інспекції України від 29 грудня 2020 року №476-о", який виданий на реалізацію оскаржуваного наказу, крім іншого, наказано: вважати останнім робочим днем ОСОБА_1 1 лютого 2021 року, в зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто з 2 лютого 2021 року.

А відтак позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з дати звільнення, підлягають задоволенню шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з 2 лютого 2021 року.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення, є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних наказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, практики Європейського Суду з прав людини, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, спір у даній справі є спором про поновлення на роботі, а отже, позивач в цьому спорі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

При цьому, позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір загальною сумою 2724,00 грн, а саме згідно квитанції від 14 січня 2021 року. Отже, позивачем надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2724,00 грн.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, у матеріалах справи, наразі, відсутнє клопотання позивача про повернення судового збору.

Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, 3 корп. 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 28.12.2020 №474-о "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ";

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 29.12.2020 №476-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з 02 лютого 2021 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 липня 2021 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва