Рішення № 98303201, 01.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/169/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Суткевич О.О., відповідача Чілей М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "СТОЯНОВ А.А." до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «СТОЯНОВ А.А.» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29.12.2018 року №0059051411 та №0059101411.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М. від 11.02.2019 року відкрито провадження по адміністративній справі №420/169/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Також ухвалою судді Соколенко О.М. від 24.03.2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

23.06.2020 року розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду №107 (враховуючи знаходження судді Соколенко О.М. на лікарняному) з метою дотримання передбаченого КАС України строку вирішення судом адміністративної справи призначено повторний розподіл справи №420/169/19.

Разом з тим, 23.06.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративну справу №420/169/19 передано для розгляду судді Іванову Е.А.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року адміністративну справу прийнято до провадження та розпочато розгляд справи спочатку. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 29.11.2018 року по 05.12.2018 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ "Еталон-Пример" за липень 2017 року. За результатами якої був складений акт перевірки №00095715-32-14-11/33555705 від 12.12.2018 року. Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся (липень 2017 року) на суму 815591 грн. та зменшено суму відємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного за липень 2017 року на 328118 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.12.2018 року винесені податкові повідомлення рішення №0059051411 та №0059101411 якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 815591,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 203898,00 грн, що разом складає 1019489 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 328118 грн.

Фермерське господарство "СТОЯНОВ А.А." (далі позивач, ФГ "СТОЯНОВ А.А.") не погоджується з наведеним податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх прийнятими з порушенням норм діючого законодавства. Та зазначає, що підстави для проведення перевірки в порядку пп. 78.4,1. п. 78.1. ст. 78 ПК України були відсутні, а вказані висновки у акті перевірки не відповідають фактичним обставинам.

31.07.2020 року (Том 6 а.с. 96-101) від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, згідно якої, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області №9373 від 28.11.2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Стоянов А.А.».

У судовому засіданні 27.05.2021 року замінено відповідача у справі Головне управління ДФС в Одеській області на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі в тому числі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях наданих раніше та просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №9373 від 28.11.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Стоянов А.А.»;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29.12.2018 року №0059051411 та №0059101411.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими, та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а перевірку було проведено у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Дослідивши документи і матеріали, заслухавши показання свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.4, ст.78 Податкового Кодексу України на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.11.2018 № 9373 у період з 29.11.2018 року по 05.12.2018 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ "Еталон-Пример" за липень 2017 року. За результатами якої був складений акт перевірки №00095715-32-14-11/33555705 від 12.12.2018 року. Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся (липень 2017 року) на суму 815591 грн. та зменшено суму від`ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного за липень 2017 року на 328118 грн. 17 грудня 2018 року ФГ «Стоянов А.А.» надало заперечення № 29 до акту перевірки, в яких зазначило свої доводи та аргументи в підтвердження помилковості висновків Акту перевірки. Розглянувши заперечення ГУ ДФС в Одеські області визнало їх необґрунтованими та залишило висновок акту перевірки без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.12.2018 року винесені податкові повідомлення- рішення №0059051411 та №0059101411, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 815591,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 203898,00 грн., що разом складає 1019489 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 328118 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями наголошуючи на відсутності підстав для проведення перевірки звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №9373 від 28.11.2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Стоянов А.А.»» суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивач зазначає, що підставою для прийняття рішення (наказу) про проведення перевірки є пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Позивач вказує на те, що в жодному із запитів ГУ ДФС в Одеській області (а саме: №8487/10/15-32-14-07-12 від 30.08.2017 року; №9140/10/15-32-12-03 від 13.09.2017 року; №1063/10/15-32-14-07-08 від 25.01.2018 року), які були надіслані на адресу ФГ «Стоянов А.А.», не міститься будь-якого посилання на виявлення недостовірних даних та яких саме у податкових деклараціях ФГ «Стоянов А.А.», чи будь-яких вказівок на самі декларації із недостовірними даними. На думку позивача, кожен із вищевказаних запитів стосувався надання пояснень та підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Еталон Пример», на які ФГ «Стоянов А.А.», надало своєчасні та повні відповіді від 29.09.2017 року; від 20.10.2017 року; від 12.03.2018 року.

Як наслідок, на думку позивача наказ ГУ ДФС в Одеській області від 28.11.2018 року № 9373 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Стоянов А.А.» є незаконним, прийнятим за відсутності будь-яких правових підстав та з грубим порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки в письмових запитах контролюючого органу не містилося жодного посилання на виявлення недостовірних даних, у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Також, позивач зазначає про невідповідність запитів ГУ ДФС в Одеській області про надання інформації, які направлялися на адресу ФГ «Стоянов А.А.», вимогам, передбаченим п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює такі доводи позивача та вважає їх необгрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області позивачу було направлено запити №8487/10/15-32-14-07-12 від 30.08.2018р., 9140/10/15-32-12-02-03 від 13.09.2017 року, 1063/10/15-32-14-07-08 від 25.01.2018 року «Щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень» (Том 2 а.с. 79-84).

Дослідивши означений запит, судом встановлено його відповідність вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, зокрема запити містять підставу для їх направлення - п.п.1 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи), а саме за результатами аналізу податкової інформації ГУ ДФС в Одеській області виявлено факти документально оформлених нереальних (проведені з порушенням законодавства) господарських операцій з придбання ТМЦ (робіт, послуг) від ТОВ "Еталон- Пример", код ЄДРПОУ 41138121 за період липень 2017р., оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження товар, що є підставою для надання запиту. Крім того в запитах зазначений чіткий перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати по господарським відносинам з контрагентом ТОВ "Еталон- Пример", а саме:

реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

приходні та видаткові накладні (акти виконаних робіт), довіреності, ТТН; ,

платіжні доручення;

договори, угоди, контракти з контрагентами;

регістри бухгалтерського обліку по рахунках 281 «Товари на складі», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з Покупцями та замовниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 301 «Каса в національній валюті», 702 «Доход від реалізації товарів», 703 «Доход від реалізації робіт та послуг», 40 «Статутний капітал», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами»,10 «Основні засоби»,15 «Капітальні інвестиції», банківські виписки;

журнали-ордера, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості;

відомості щодо офісних, складських приміщень, виробничих потужностей (власні чи умови оренди);

документи підтверджуючі придбання та реалізацію ТМЦ;

відомості щодо транспортування товару та вантажні роботи;

інші підтверджуючі документи.

У відповідь на запити, позивач надав відповідні відповіді від 29.09.2017 року, 20.10.2017 року з додатками (Том 2 а.с. 86-86).

Відповідно до приписів пп.78.1.4, ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав -виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

За результатами перевірки поданих документів, податковим органом було встановлено, що платником податків не було надано витребуваних документів у повному обсязі, а саме товаро-транспортні накладні на перевезення зерна та будівельних матеріалів, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість будівельних робіт, документів на підтвердження послуг з обробки ґрунту та збирання врожаю.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, що стало підставою для призначення документальної позапланової перевірки в порядку пп.78.1.4, ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вказує на те, що позивач допустив податковий орган до перевірки та саме на етапі допуску до перевірки мав право поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, чого позивачем зроблено не було.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №9373 від 28.11.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Стоянов А.А.» не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29.12.2018 року №0059051411 та №0059101411, суд зазначає наступне.

Не відносять до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними(або підтверджені податковими накладним, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи підтверджені митними деклараціями, іншими доцентами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, як відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своєї господарської діяльності, що пов`язують з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійсненні господарські операції.

Про відсутності реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

При цьому кожна з вказаних вище обставин не можу бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платником податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що Фермерським господарством «Стоянов А.А.» подано до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017р. в рядку 21 якої «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду) вказана сума 328118грн. (т.2 а.с.69).

Та у Продовженні Додатку №5 до Декларації у Розділі II «Податковий кредит» таблиці 2 під порядковим №34 міститься за контрагентом ТОВ «Еталон -пример» сума ПДВ 1143708,61коп.

Вказана сума податкового кредиту була сформована за нижче вказанами угодами укладеними між позивачем та ТОВ «Еталон -пример».

Так 01.06.2021 року між ФГ "СТОЯНОВ А.А." (код за ЄДРПОУ 33555705) та ТОВ "Еталон-Пример" (місцезнаходження м.Миколаїв код за ЄДРПОУ 41138121) було укладено Договір б/н про сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки та поставку запчастин та матеріалів, згідно якого Виконавець (ТОВ «Еталон-Пример») зобов`язується для Замовника (ФГ «Стоянов А.А.») надати послуги з ремонту та технічного обслуговування та постачати запчастини та матеріали до сільськогосподарської техніки, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх згідно даного Договору.

Відповідно до п.2.1.1 та 2.1.2 вказаного Договору транспортування техніки у випадку гарантійного ремонту здійснюється за рахунок Виконавця, при інших ремонтах доставку техніки здійснює Замовник, або Виконавець за рахунок Замовника.

Після виконання робіт, їх фактичний обсяг фіксується представниками сторін шляхом підписання акту виконаних робіт в якому зазначається перелік виконаних робіт, витрачений час на проведення робіт, та використаних матеріалів та запасні частини, вартість робіт в даному акті не зазначається.

Згідно п.3.2. та п.3.4. Договору оплата наданих послуг здійснюється у строк не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання передачі послуг, а оплата вартості Товару здійснюється у строк не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання видаткової накладної або у строк визначений специфікацією.

Згідно п.4.2.1 Договору Замовник зобов`язаний забезпечити виконавця всім необхідним для надання послуг, а саме - житлом для персоналу Виконавця, на час здійснення робіт забезпечити розміщення персоналу з дотриманням необхідних побутових умов проживання, та забезпечення цілісності їхнього майна.

До перевірки по виконанню вищевказаного договору позивачем надано Акт прийому -передачі наданих послуг від 27 липня 2017 року б/н на ремонт трактора JOHN DEERE 8310R, (2012року випуску) в якому зазначено лише, що проведено ремонт двигуна та наведений перелік витрачених матеріалів (запасних частин), які були використані при проведені ремонту на загальну суму 520000,01 грн., у тому числі ПДВ 86666,67 грн.

Разом з тим, суд вказує на те, що в акті прийому-передачі від 27.07.2017 в розділі «виконані роботи» зазначено: за №1 -«ремонт двигуна» та відсутні відомості щодо ремонту коробки трактору JOHN Deere, тоді як в податковій накладної №2707 від 27.07.2017 року в розділі «номенклатура товарів /послуг продавця» вказано «ремонт двигуна та коробки трактору John Deer» ціна постачання 433333.34грн., та ПДВ 86666.67грн. (т.2 а.с.25).

В тому ж акті прийому -передачі від 27.07.2017р. не заповнені рядки «дата початку виконання робіт» та «дата завершення виконання робіт», «причина поломки», інші документи щодо підтвердження отримання даного виду ремонтних робіт; оплата вартості виконаних робіт протягом 5-ти денного строку встановленого Договором з моменту підписання видаткової накладної №75 від 27.07.2017року, не проведена.

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 поломка трактору John Deer, яким він керував відбулась 10.07.2017 року, що також підтверджується його доповідною запискою на ім`я голови ФГ (т.6 а.с.44), та через те, що трактор самостійно не пересувався, після цього він продовжив працювати на іншому тракторі, а John Deer ще ремонтували коло місяця, без його участі.

Водночас акт виконаних робіт складено вже через два тижня, що не збігається з показаннями свідка.

Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем надання послуг за Договором б/н про сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки та поставку запчастин та матеріалів від 01 червня 2017 року на загальну суму 520000,01 грн., у тому числі ПДВ 86666,67 грн.

Судом також встановлено, що 01 липня 2017 року між ФГ "СТОЯНОВ А.А." (код за ЄДРПОУ 33555705) та ТОВ "Еталон-Пример" (код за ЄДРПОУ 41138121) було укладено Договір № 3 про виконання робіт по збирання урожаю зернових культур, згідно якого ФГ «Стоянов А.А.» - Замовник, ТОВ «Еталон-Пример» - Виконавець, предметом якого є виконання виконавцем с/г робіт на земельних угіддях Замовника.

Згідно п.2.2.4 вказаного Договору Замовник зобов`язався проводити щоденний двосторонній облік наданих Виконавцем послуг.

До договору про виконання робіт по збиранню врожаю зернових культур №3 надані наступні акти виконаних робіт: акт №01 від 21.07.2017 року на послуги по обробку грунту у кількості 650Га на суму 312000грн. в т.ч. ПДВ 52000грн., ; акт № 2 від 24.07.2017 року на послуги по збиранню зернових з 980га на суму 882000грн. в т.ч. ПДВ 147000грн.; акт № 3 від 22.07.2017р. на послуги по обробці грунту у кількості 580Га на суму 295800грн. в т.ч. ПДВ 49300грн. ; акт № 05 від 23.07.2017 року на послуги по обробці грунту на 800Га на суму 528000грн. в т.ч. ПДВ 88000грн..

Тобто тільки акт №2 від 24.07.2017р. про виконані роботи по збиранню зернових з 980 га, а решта акти №1,3,5 це акти виконаних робіт з обробки грунту у кількості -650га, 580га, 800Га.

На вказані роботи відповідачем виписані податкові накладні: №21075 від 21.07.2017р. на суму 312000грн. в т.ч. ПДВ 52000грн, за обробку 650га по ціні 400грн. за одиницю( т.1 а.с.147); №24071 від 24.07.2017р. на суму 882000грн. в т.ч. ПДВ 147000грн. за обробку грунту 980га по ціні 750грн. за одиницю(т.1 а.с.148); №22074 від 22.07.2017р. на суму 295800грн. в т.ч. ПДВ на суму 49300грн. за обробку грунту 580Га по ціні 425грн. за одиницю; №23071 від 23.07.2017р. на суму 528000грн., в т.ч. ПДВ на суму 88000грн. за обробку грунту 800Га по ціні 550 грн. за одиницю(т.1 а.с.150).

При цьому податкова накладна №№24071 від 24.07.2017р. на суму 882000грн. в т.ч. ПДВ 147000грн. виписана на обробку грунту 980Га., тоді як акт виконаних робіт №2 від 24.07.2017р. складений на послуги по збиранню зернових з 980га на суму 882000грн. в т.ч. ПДВ 147000грн.

Разом з тим у зазначених актах не вказані конкретні види послуг по обробці ґрунту, які були виконані ТОВ «Еталон-Пример» (оранка, культивація, обприскування, коткування, боронування, внесення добрив, обробка гербіцидами, чи інші сільськогосподарські роботи або безпосередньо збирання врожаю), не вказано, які саме земельні ділянки оброблялися, з якого поля збирався врожай та яка саме зернова культура збиралась, дати та терміни фактичного виконання робіт, яка кількість людей були залучені для виконання вказаних послуг та якою технікою відбувалось виконання робіт.

Також відсутні докази ведення двостороннього щоденного обліку виконаних робіт як передбачено п.2.2.4 Договору.

Суд критично ставиться до наданих до суду копій облікових листів №5,6,7,8 тракториста машиніста за липень 2017р. як доказ виконання робіт контрагентом та їх відповідний щоденний облік, так як з даних листів не вбачається будь якого зв`язку вказаних у листах працівників та техніки (за відсутності відображення її номерів) до ТОВ «Еталон-Пример». Та Згідно Наказу №269-2 від 13.12.1977р. Міністерства сільського господарства СРСР на підставі даних листів відображається фактичне використання палива тракторами та автомобілями, задіяними на польових роботах.

Крім того з чотирьох листів тільки два виписані на роботи на збирання зернових, а два на обробку землі, тоді як матеріали справи взагалі не містять узгодження вартості послуг до виконання робіт, тоді як в усіх актах виконаних робіт містяться різні ціни на обробку гектара землі, та встановити з чого виходили сторони не можливо, як й пересвідчитися в їх виконанні саме цим контраагентом, враховуючи наявність у ФГ «Стоянов А.А.» власного парку тракторів у кількості коло 10шт. за показаннями свідка ОСОБА_2 та 15 механізаторів згідно штатного розпису ФГ (т.7 а.с. 33).

Відтак, суд дійшов висновку, що надані акти виконаних робіт по Договору № 3 від 01.07.2017 р., не дають можливості суду встановити фактичне виконання робіт саме ТОВ «Еталон-Пример».

Також між ФГ "СТОЯНОВ А.А." та ТОВ "Еталон-Пример" було укладено Договір підряду №11/7/5 від 03 липня 2017р., згідно якого ФГ « Стоянов А.А. »- «Замовник», ТОВ «Еталон-Пример» - «Підрядник» домовились, що за вказаним договором підрядник зобов`язується виконати власними силами і засобами роботи, передбачені даним Договором, із використанням власних інструментів, матеріалів та обладнання на об`єкті: ФГ «СТОЯНОВ A.A.», надалі об`єкт, а саме: покрівельні роботи ФГ «СТОЯНОВ А.А.» за АДРЕСА_1 (т.1 а.с.119).

Згідно п.6.2.1 вказаного Договору Підрядник зобов`язаний своїми силами якісно виконувати передбачені Договором роботи відповідно із затвердженою проектно-кашторисною документацією, будівельними нормами і правилами.

Водночас, а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи проектно-кошторисна документація яка б підтверджувала запланований обсяг виконаних робіт та місце виконання робіт суду надана не була, та як пояснив представник позивача суду вона не виготовлялась взагалі.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

На підтвердження виконаних робіт за вказаним договором суду надані: податкова накладна №28072 від 28.07.2017р. виписана ТОВ Еталон -пример на покрівельні роботи кількості 1800м. вартістю 270000грн. в т.ч. ПДВ 45000грн. (т.1 а.с.122); довідка про вартість виконаних будівельних робіт з капітального ремонту на покрівельні роботи складів №5 та №6 по АДРЕСА_2 за липень 2017р. від 28.07.2017р. в якій зазначено, що вартість будівельних робіт підрядника складає 270000грн. в т.ч. ПДВ 45000грн.(т.1 а.с.126), а всього вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту будівництва без ПДВ 919708грн. та ПДВ 183941,60грн.

При цьому як вбачається з акту б/н приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в складено на -Капітальний ремонт на покрівельні роботи складів №5 та АДРЕСА_2 за липень 2017р. в суму 919708грн. увійшли вартість матеріалів, виробів та конструкцій на суму 694797грн, заробітна плата 111620грн.. вартість експлуатації машин 30315грн., загальновиробничі витрати 63718грн., прибуток 13308грн., адміністративні витрати 6040грн.(т.1 а.с.123-125).

Водночас акт здачі -приймання робіт по Договору №11/7/5 від 03.07.2017р. без дати наданий суду містить дані, що виконані роботи на загальну суму 225000грн. без ПДВ та разом з ПДВ- 270000грн.

Та з акту форми КБ-2в не вбачається такого обсягу покрівельних робіт - 1800м. про які вказано у податковій накладній №20072 від 28.07.2017р. (т.1 а.с.122).

На підтвердження того, чому договір укладався на виконання робіт на об`єкт розташований за іншою адресою, ніж вказано у актах виконаних робіт, представник відповідача пояснив, що у договорі міститься адреса місцезнаходження ФГ, а роботи виконувались на складах за адресою АДРЕСА_2 .

На підтвердження права власності на дані складські приміщення, де виконувались роботи, позивачем надано копію технічного паспорту на нежитлові будівлі -склади №5 та АДРЕСА_2 виготовленого 03.12.2018р. (т.7 а.с.62-65) .

Разом з тим, технічний паспорт не є документом якій посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна.

Як встановлено судом та не заперечується представником позивача дані складські приміщення є об`єктом самовільного будівництва, з огляду на дані зазначені позивачем у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації рік початку їх побудови та закінчення -2010р. (т.7 а.с.58-59) площа 1989кв.м. та з огляду на відповідь Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.01.2019р. №10165-05/1-262 (т.7 а.с.60).

Як на час подання Декларації з податку на додану вартість за липень 2017р., так й на цей час вказані складські приміщення не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Та згідно ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як вказав Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»

це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Таким чином оплата робіт по виконанню самовільного будівництва не призводить до створення основних фондів, так як дані об`єкти не визнаються державою як об`єкти нерухомого майна, а у особи яка здійснює таке будівництво виникає право власності тільки на будівельні матеріали.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. цієї ж норми Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковою умовою, з якою Закон пов`язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Здійснення самочинного будівництва позивачем суд не вважає таким, що відповідає Статутним завданням Фермерського господарства «Стоянов А.А.», а є таким, що відбувається поза межами господарської діяльності підприємства. При цьому суд враховує, що податкове законодавство регламентує лише господарські операції в межах господарської діяльності підприємств.

Оскільки така забудова є самочинною, а тому понесені витрати на самочинне будівництво не можуть формувати податковий кредит позивача за липень 2017 року у зв`язку з відсутністю дозвільних документів на проведення будівництва та здійснення забудови на земельній ділянці.

Судом встановлено, що між ФГ "СТОЯНОВ А.А." (код за ЄДРПОУ 33555705) та ТОВ "Еталон-Пример" (код за ЄДРПОУ 41138121) було укладено Договір №4 на виконання перевезень автотранспортом від 05 липня 2017 року, згідно якого ФГ « Стоянов А.А. » - «Замовник», ТОВ «Еталон-Пример» - «Перевізник». Відповідно до пп.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник, за завданням Замовника, які формуються на підставі заявок, зобов`язується виконати транспортування вантажу (с/г продукція) за маршрутами, вказаними Замовником, які детально зазначаються в Заявках до цього Договору.

До суду та під час проведення перевірки, позивачем надано акт №4 про виконаних робіт від 26.07.2017 року за договором про надання послуг №4 від 05.07.2017 року на виконані послуги по перевезенню зерна у кількості 2260,0 т на загальну суму 384209,04 грн., у тому числі ПДВ 64034,84 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних у період з 10.07.2017р. по 23.07.2017р. ТОВ «Еталон-Пример» здійснювало перевезення автомобілями марки ДАФ НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 ,; Renault Premium Al НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 ,; МАН НОМЕР_5 з причепом НОМЕР_6 (Том 1 а.с. 159-247).

Враховуючи зазначене, перевіривши первинну документацію за господарськими операціями по договору Договір №4 на виконання перевезень автотранспортом від 05 липня 2017 року, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують факт господарських відносин між позивачем та ТОВ «Еталон-Пример» на загальну суму 384209,04 грн., у тому числі ПДВ 64034,84 грн.

Разом з тим, судом під час розгляду справи було досліджено Договір купівлі-продажу товарів від 10 липня 2017 року, згідно якого ФГ «Стоянов А.А.» - «Покупець», ТОВ «Еталон-Пример» - «Продавець» та відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар, а покупець зобов`язується сплатити його повну вартість(т.2 а.с.26).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Еталон-пример» складені видаткові накладні №161, від 16.07.2017р.№162 від 16.07.2017р. №171 від 17.07.2017р., №172 від 17.07.2017р., №181 від 18.07.2017р., №182 від 18.07.2017р., №191 від 19.07.2017р.№192 від 19.07.2017р., №201 від 20.07.2017р., №202 від 20.07.2017р., №203 від 20.07.2017р., №221 від 21.07.2017р., №222 від 21.07.2017р.,(т.2 а.с.29-40) та податкові накладні №16076 від 16.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500грн. в т.ч. ПДВ 43750,02грн., №16077 від 16.07.2017р. за амофос 20.3т на суму 209089.92грн., в т.ч. ПДВ 34848,32грн., №17075 від 17.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн. в т.ч. ПДВ 34750,10грн., №17074 від 17.07.2017р. за амофос 20.3т. на суму 209089,92грн. в т.ч. ПДВ 34848,32грн., №18075 від 18.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн., в т.ч. ПДВ 34750,02грн., №18074 від 18.07.2017р. за амофос 20,3т. на суму 209089,92грн., в т.ч. ПДВ 34848,32грн., №19074 від 19.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн., в т.ч. ПДВ 34750,02грн., №19073 від 19.07.2017р. за амофос 20,3т., на суму 209089,92грн. в т.ч. ПДВ 34848,32грн., №20076 від 20.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн. в т.ч.ПДВ 34750,02грн., №21076 від 20.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн., в т.ч. ПДВ 34750,02грн., №20075 від 20.07.2017р. за амофос 20,3т. на суму 209089,92грн. в т.ч. ПДВ 34848,32грн.№21078 від 21.07.2017р. за селітру аміачну 30т. на суму 208500,12грн. в т.ч. ПДВ 34750,02грн. а всього на загальну суму ПДВ 452349,06грн.

Судом досліджені товарно-транспортні накладні на перевезення добрива. Так, перевезення згідно ТТН здійснювали перевізники: ФГ «Стоянов А.А.» автомобілем DAF НОМЕР_7 з причепом НОМЕР_8 (є власним транспортом фермерського господарства), водій - ОСОБА_4 та ТОВ «Транссервіс-МК», код ЄДРПОУ 41085578, автомобілями марки Renault Premium НОМЕР_11 з причепом НОМЕР_9 , водій - ОСОБА_5 та Renault Premium НОМЕР_10 з причепом НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_6 .

Разом з тим, судом встановлено, що водій ОСОБА_6 на автомобілі Renault Premium НОМЕР_10 з причепом НОМЕР_4 одночасно у період з 16 по 21 липня 2017 року здійснював як перевезення щодня зерна з поля до с. Кирнички (по 2 ходки в день, по 20 км в один бік, не враховуючи час на загрузку певної кількості зерна з комбайну в кузов та причеп), та в той же саме день з 16по 21 липня 2017р. перевозив добрива з АДРЕСА_5 до с. Кирнички (360 км в одному напрямку, приблизно 7 годин поїздки в одну сторону.) При цьому, у першому випадку перевізником на одну й ту ж саму вантажівку 21.07.2017р. виступав ТОВ «Еталон-Пример» (т.3 а.с.78), а у другому 19.07.2017р. вже ТОВ «Транссервіс-МК»(т.3 а.с.72).

Та за товарно-транспортними накладними №21/07/31 та №21/07/04 водій ОСОБА_6 на вантажівці Renault Premium AI 24-60 21.07.2017р. перевіз амофос 20,3т. з м.Миколаїва до с.Кирнички Ізмаїльського району та асфальтобетон з м.Одеси до с.Крнички (т.6 а.с.103,104).

Під час розгляду справи судом було опитано свідка - водія ОСОБА_2 (авто DAF НОМЕР_7 з причепом НОМЕР_8 ), який пояснив, що перевозив зерно та добрива у вказаний вище період липня 2017р. та на одну ходку за добривом він витрачав біля доби з урахування виїзду з вечору до м.Миколаєва, зранку ставав за навантаженням мешків з добривами до автівки на що йшло десь до 2-х годин, та повертався к вечору наступного дня до с.Кирнички, а зранку наступного дня вже ставав під розвантаження до складу Фермерського господарства.

Тому суд критично ставиться до складення товаро-транспортних накладних , видаткових накладних, податкових накладних на придбання добрива у ТОВ «Еталон -пример» оскільки фізично неможливо здійснити перевезення вказаного добрива та зерна, чи асфальту за один день, враховуючи, що перевезення зерна з поля до с. Кирнички - відстань 20 км в один бік, два рази на день неможливо здійснити одночасно з перевезенням добрива з м. Миколаїв до с. Кирнички на відстань 360 км в одному напрямку, що займає приблизно 6-7 годин в один бік.

Так як вбачається з пояснювальної записка від 12.02.2020р. виконавчого директору ФГ «Стоянов А.А.» ОСОБА_7 який був відповідальним за збирання врожаю в липні 2017 року, що машина з причипом, яка завантажувалась з комбайна, який збирав врожай та поверталась на склади ФГ за день могла зробити декілька ходок (т.5 а.с.176).

Будь яких відносин у період, що перевірявся між том «Еталон-пример» та ТОВ «Транссервіс-МК», між ФГ «Стоянов А.А.,» та ТОВ «Транссервіс -МК» за даними ЄРПН та АС «Податковий блок» «Автоматзована система співставлення» не встановлено під час перевірки.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язок дотримуватись режиму праці водія та режиму відпочинку водія покладений на суб`єкта господарювання - автомобільного перевізника положеннями ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п. 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 р. №340, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 р. за №811/18106; далі за текстом - Положення №340) відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку;

За правилами п. 2.1 Положення №340 до робочого часу водія включаються: а) змінний період керування; б) підготовчо-заключний період; в) час простоїв не з вини водія; г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів); ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення; д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі); е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов`язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм; є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем; ж) інший час, передбачений законодавством України.

У силу застережень п. 2.2 Положення №340 нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує Перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину.

Водночас пунктом 2.3 Положення №340 встановлені виключення із цих застережень, а саме: якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин.

Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищує 9 годин.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться ТТН за якими водій ОСОБА_6 протягом 6-ти днів з 16 по 22.07.2017р. включно щодня перевозив вантаж від відправника ТОВ «Еталон пример», а доказів застосування штрафних санкцій до автомобільного перевізника з боку органів Державної служби України з безпеки на транспорті за порушення законодавства з цього приводу відсутні, суд вважає, що це також свідчить про відсутність перевезень добрива у вказаний час та вказаними перевізником.

При цьому суд не виключає придбання позивачем добрива, яке використовувалось у липні 2017 року на орендованих полях у третіх осіб, без отримання підтверджуючих документів для формування податкового кредиту з ПДВ за даним товаром.

Відтак, суд дійшов висновку, що документально не підтверджено господарські операції за Договором купівлі-продажу товарів від 10 липня 2017 року та погоджується з висновками перевіряючих що позивачем завищено в липні 2017 року сума податкового кредиту за даним договором на суму ПДВ 452340,06грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний Договір поставки № 25 від 20 липня 2017р. згідно якого ФГ «Стоянов А.А.» - «Покупець», ТОВ «Еталон-Пример» - «Постачальник». Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити і передати у власність покупцю будматеріали надалі «Товар», а покупець, зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору та формування податкового кредиту позивачем надані суду видаткові накладні №124 від 23.07.2017 року на асфальт дрібнозернистий Б10 280тн. ціною 767202,24грн. в т.ч.ПДВ 127867,04грн. та податкова накладна №23072 від 23.07.2017р. на асфальт дрібнозернистий Б10 280т. на суму 767202,24грн. в т.ч. ПДВ 127867,04грн. (т.1 а.с.103), товарно-транспортні накладні №21/07/04 від 21.07.2017р., №21/07/05 від 21.07.2017р., №21/07/06 від 21.07.2017р., №21/07/07 від 21.07.2017р., №22/07/08 від 22.07.2017р., №22/07/09 від 22.07.2017р., №22/07/10 від 22.07.2017р., №23/07/11 від 23.07.2017р., №23/07/14 від 23.07.2017р., №23/07/13 від 23.07.2017р.ё №23/07/12 від 23.07.2017р., №23/07/15 від 23.07.2017р.,(т.1 а.с. 104-115); видаткова накладна №158 від 25.07.2017р. на арматуру у кількості 9000м. на суму 189000 в т.ч. ПДВ 31500грн., (т.1 а.с.116) податкова накладна №25075 від 25.07.2017р. на арматуру 9000пог.м. на суму 157000грн. в т.ч. ПДВ 31500грн. (т.1 а.с.117), ТТН № 25/07/04 від 25.07.2017р. (т.1 а.с.118).

До перевірки надані товарно-транспортні накладні на перевезення асфальтобетону дрібнозернистого Б10 та арматури.

Суд вказує на те, що згідно наданих до суду та перевіряючим ТТН автомобіль Renault Premium AІ 24 60 HB з причепом НОМЕР_4 водій ОСОБА_6 одночасно у період з 16 по 21 липня здійснював як перевезення зерна з поля до с. Кирнички, Ізмаїльський район та добрива з м. Миколаїв до с. Кирнички. Також, з 21 по 23 липня 2017р. здійснив перевезення асфальтобетону дрібнозернистого з м. Одеса до с. Кирнички (2 ходки, 220 км в один бік) та ще й з м.Миколаєва до с.Кирнички добрива. Так само й автомобіль ДАФ НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 в період з 21 по 23.07.2017 р. здійснював перевезення: зерна з поля до с.Кирнички; асфальтобетону дрібнозернистого з м. Одеса до с. Кирнички та автомобіль МАН НОМЕР_5 з причепом НОМЕР_6 в період з 21 по 23.07.2017 р здійснював перевезення: зерна з поля до с. Кирнички, асфальтобетону дрібнозернистого з м. Одеса до с. Кирнички (2 ходки, 220 км в один бік) що фізично не можливо як вже вказував раніше суд.

При цьому згідно п.4.1 Договору №25 від 20.07.2017р. якість товару повинна відповідати вимогам стандартів, а за п.4.2 Перевірка якості і приймання по кількості здійснюється у відповідності з вимогами інструкціїй П-6 та П-7, проте доказів перевірки якості ані асфальтобетону ані арматури суду не надано.

Крім того, за первинними документами позивач придбав у ТОВ «Еталон -пример» арматуру у кількості 9000пог.м., проте не зазначено якого діаметру придбана арматура, тоді як вартість арматури залежить в першу чергу від її діаметру, так як це впливає на її вагу на пог. метрі, так як саме це значення враховується під час проектування та її використання за цільовим призначенням в будівництві, а довжина це вторинна. Надані позивачем первинні документи на арматуру не є належними та допустимими доказами того, що вказані в них матеріали були використані при під`їзду до складу, оскільки вони визначені загальними родовими ознаками, що не дає можливості встановити та підтвердити того факту, що саме ці матеріали були використані при ремонті дороги, та доказів того, що земельна ділянка на якій вони були використані належить на праві власності чи користування позивачу матеріали справи також не містять.

Та позивач не надав доказів використання придбаної арматури та асфальтобетону в у власній господарській діяльності, так як акт списання ТМЦ від 30.07.2017р. (т. 1 а.с.127) за яким видано в липні 2017р. та підлягає списанню товарно-матеріальні цінності: арматура 9000м., та асфальтобетон 280т. зі складу, не свідчать як його придбання у ТОВ «Еталон -пример», так й використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи зазначені судом вище розрахунки та висновки щодо неможливості здійснення перевезення означеного зерна та асфальтобетону й добрив за вказаними маршрутами за один день, суд дійшов висновку про відсутність фактичного виконання Договору поставки № 25 від 20 липня 2017р. так як суд вважає доведеним наявними в матеріалах справи ТТН саме перевезення зерна у такі дні даними вантажівками.

Тому суд погоджується з висновками перевіряючих щодо завищення ФГ суми податкового кредиту з ПДВ за даним договором у липні 2017р. у розмірі 159367грн.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що лише за договором №4 на виконання перевезень автотранспортом від 05 липня 2017 року підтверджується господарські відносини між позивачем та ТОВ «Еталон-Пример» на загальну суму 384209,04 грн., у тому числі ПДВ 64034,84 грн. та реальність наданих за ним послуг.

Також не залишає поза увагою суд той факт, що грошових розрахунків за усіма договорами з ТОВ «Еталон -пример» у строки встановлені умовами позивач не сплатив, та матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснював наміри провести оплату, але з боку контрагенту надходило з цього приводу заперечення, які мають матеріальну форму та доводять його дійсні наміри виконати з свого боку умови договорів.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Та відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018 року №0059051411 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині, що перевищує 751556,16 грн. та суми штрафу, що перевищує 187889 грн. та №0059101411 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року в частині, що перевищує 264083 грн.

Щодо встановлення порушення платником податку в іншій частині (нарахувань) по вказаним податковим повідомленням-рішенням, то такі є доведеними та встановлені під час розгляду справи.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 року №0059051411 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині, що перевищує 751556,16 грн. та суми штрафу, що перевищує 187889 грн. та №0059101411 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року в частині, що перевищує 264083 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано платіжне доручення №1 від 04.01.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19210,00 грн. (т.1 а.с.6).

Враховуючи, що сума задоволених позовних вимог становить 80 043,84 грн. та те, що така сума це 7,85% від загальної суми позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь Фермерського господарства "СТОЯНОВ А.А." з Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 1507,98 грн., що відповідатиме співмірності задоволених вимог та становитиме 7,85% від загальної суми сплаченого судового збору.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ПП «ЕЛІТСТАНДАРТ» суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства "СТОЯНОВ А.А." до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29.12.2018 року №0059051411 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині, що перевищує 751556,16 грн. та суми штрафу, що перевищує 187889 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29.12.2018 року №0059101411 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року в частині що перевищує 264083 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська 5) код ЄДРПОУ 44069166 за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства "СТОЯНОВ А.А." (вул. Калініна, буд. 117, с. Кирнички, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68650) код ЄДРПОУ 33555705 витрати по сплаті судового збору у сумі 1507,98 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.