Рішення № 98302975, 12.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10478/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 2124707 від 06.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем ототожнено власника транспортного засобу із автомобільним перевізником, в той час коли власник транспортного засобу виступав лише водієм у спірних правовідносинах. При цьому наголошує, що в силу норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть виключно перевізники. Позивач також наголошує, що штраф застосовано за відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів та із порушенням процедури габаритно-вагового контролю. Зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено інформації щодо вимірювального (зважувального) обладнання, яким здійснювався ваговий контроль (сертифікатів чи інших документів щодо такого). Також зазначає, що відповідачем не надано документів про справність обладнання, яким проведено відповідне зважування. Крім того, вважає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи щодо застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідач подав до суду відзив, у якому вказує, що 13.08.2020 контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Київ-Чоп проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів, під час якої був зупинений транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 . За результатами габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення габаритів вказаного транспортного засобу, встановлений п.22.5 Правил дорожнього руху України, на підставі чого було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045070 від 13.08.2020. Зазначає, що зважування проводилось приладом автоматичним для зважування транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь типу CHEKLODE FREEWEIGH заводський номер 008213 виробник CENTRAL WEIGHING Англія. На засіб вимірювальної техніки виданий сертифікат про відповідність № РТ-025/2017, засоби вимірювальної техніки ваги відповідають ДСТУ ISO 10012:2005 та СОУ 74.9-02568294-001:2016. Ваги пройшли у встановленому порядку повірку, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 34-00/1108 від 26 травня 2020 року. Також зазначає, що ним оформлено відповідне запрошення на розгляд справи та скеровано на юридичну адресу позивача, що підтверджується відповідною квитанцією Укрпошти.

Щодо процесуальних дій у справі суд зазначає, що ухвалою судді від 23.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

13.08.2020 року відповідачем на підставі довідки №048480 від 13.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №243121.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №212470 від 06.10.2020 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн 00 коп.

Мотивами згаданої постанови є порушення позивачем абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Не погодившись із згаданою постановою позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).

Згідно з ч.14 ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Під час проведення згаданої перевірки був зупинений транспортний засіб Volvo модель FH 12.420, номерний знак НОМЕР_1 , причіп Trailor, модель S 383EL 1L, номерний знак НОМЕР_2 , які зареєстровані на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою цієї ж норми передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За наслідками габаритно-вагового контролю згаданого транспортного засобу було встановлено наступні порушення: повна маса транспортного засобу становила 40,16 т при нормативно допустимій - 40 т, про що складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 045070 від 13.08.2020.

Крім того, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 13.08.2020 №243121, за яким розрахунок до сплати за формулою: П=(Рзм+Рнв+Рг)*В*К складає 626,13 євро.

Як передбачено абз.15 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Враховуючи зміст вищевказаних норм, слідує висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Таким чином, приписи ст.60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Абзацом 26 розділу І Правил №363 передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно товарно-транспортної накладної № 9355 від 12.08.2020, автомобільний перевізник ТОВ «Весттек», водій ОСОБА_2 транспортним засобом із номерним знаком НОМЕР_1 , причіп номерний знак НОМЕР_2 , здійснив перевезення вантажу «шрот ріпаковий (негранульований)» з с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області в с. Дягова Чернігівської області, вантажовідправник ПП «Оліяр», вантажоодержувач ПП «Фенікс Агро».

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 вказаний і в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045070 від 13.08.2020.

Наведе дозволяє суду прийти до висновку, що автомобільним перевізником у даному випадку було ТОВ «Весттек»», а не позивач у справі ФОП ОСОБА_2 .

Відтак, відповідач, застосувавши до позивача адміністративно-господарські санкції, помилково визначив його як перевізника, та як наслідок суб`єкта відповідальності за вказане правопорушення. Наведене є достатньою підставою до визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено інформації щодо вимірювального (зважувального) обладнання, яким здійснювався ваговий контроль (сертифікатів чи інших документів щодо такого), суд зазначає, що форма таких документів затверджена Порядком № 1007/1207 та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами п. п. 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Що стосується зважувального обладнання, яким 13.08.2020 проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, судом встановлено, що зважування проводилось приладом автоматичним для зважування транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь типу CHEKLODE FREEWEIGH заводський номер 008213 виробник CENTRAL WEIGHING Англія. На засіб вимірювальної техніки виданий сертифікат про відповідність № РТ-025/2017, засоби вимірювальної техніки ваги відповідають ДСТУ ISO 10012:2005 та СОУ 74.9-02568294-001:2016. Ваги пройшли у встановленому порядку повірку, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 34-00/1108 від 26 травня 2020 року.

Щодо аргументів позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення сипучих вантажів, - відсутня, суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Так, пункт 19 Порядку №879 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2017, яка набрала чинність 08.09.2017.

З огляду на зазначене станом на 13.08.2020 (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) необхідність використання співробітниками Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний суд України в Постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, де зазначено: «оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.»

З приводу посилань позивача, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи щодо застосування адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з абзацом першим п.26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріали справи містять докази повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та докази присутності позивача на розгляді справи про порушення 06.10.2020, зазначене не спростував позивач.

Разом з тим, суд бере до уваги таке. У постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відтак, суд вважає, що аргумент позивача щодо неналежного повідомлення його про час та місце розгляду згаданої справи не є суттєвим, не може бути покладений в основу судового рішення, а тому до уваги не береться.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та заперечень відповідача на підтвердження їх правових позицій, суд доходить переконання, що оскаржена постанова не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 212470 від 06.10.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (79020, м. Львів, пр. Чорновола, 57).

Суддя Сидор Н.Т.