Рішення № 98302724, 12.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2282/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-61314-52У від 12.11.2019 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26 539,26 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.04.2021 Сєвєродонецьким міським відділом ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачеві було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за вимогою Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-61314-52-У від 12.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 539,26 грн. Копія зазначеної вимоги на адресу позивача раніше не надходила і Сєвєродонецьким міським відділом ДВС не надавалась.

Однак, позивач вважає, що зазначена вимога є незаконною і винесена внаслідок порушення відповідачем норм чинного на час формування цієї вимоги законодавства.

Ухвалою суду від 12.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 20-21).

27 травня 2021 року за вх. № 18204/2021 від ГУ ДПС у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 32-37), в якому відповідач не визнав позовні вимоги з огляду на такі обставини та вимоги чинного законодавства.

За даними податкового обліку ОСОБА_1 станом на 31.10.2019 в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування АІС «Податковий блок» за Позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн. Недоїмка у сумі 26539,26 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з вимогами Закону № 2464, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за 2018 рік (з першого по четвертий квартал включно) на загальну суму 9828,72 грн (за кожний квартал по 2457,18 грн), за перший, другий та третій квартали 2019 року на загальну суму 8262,54 грн (за кожний квартал по 2754,18 грн). За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДПС у Луганській області правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» 12.11.2019 № 61314-52 на загальну суму 26539,26 грн, яку було направлено Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто за закінченням терміну зберігання 30.12.2019. У зв`язку з цим, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається врученою платнику єдиного внеску 30.12.2019.

Податковий орган не вважає, що позивача звільнено від сплати єдиного внеску, оскільки пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 щодо звільнення певного кола суб`єктів від виконання обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464, втратили чинність згідно з Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Зазначена норма проіснувала в Законі №1669 з 15.09.2014 до 01.01.2016, внаслідок її виключення згідно з Законом №911.

Відповідач вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2016 по 31.10.2019 Законом № 1669 не скасовувались обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого Позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

Відповідач зазначає, що станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не був знятий з обліку як фізична особа - підприємець. Таким чином, у ГУ ДПС у Луганській області не було законних підстав для звільнення ФОП ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень Інструкції № 449. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт господарювання перебував на обліку в Сєвєродонецькій ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області, дата взяття на облік як платника єдиного внеску 12.07.2007, дата реєстрації припинення діяльності – 10.04.2021, що також визнається сторонами (а.с. 38-39).

З інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що позивач має борг з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування станом на 31.10.2019 в сумі 26539,26 грн, що також підтверджується розрахунком боргу (а.с.43,44). Заборгованість виникла в період з 09.02.2018 по 31.10.2019 через несплату нарахованих сум позивачем.

12.11.2019 Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61314-52, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 12.11.2019 у позивача становить 26539,26 грн (а.с.40).

20.03.2020 Сєвєродонецьким міським відділом ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачеві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61612630 за вимогою Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-61314-52 від 12.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,26 грн (а.с. 8,9).

Сєвєродонецьким міським відділом ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) постановою від 04.02.2021 оскаржену вимогу повернуто стягувачеві у зв`язку відсутністю майна у боржника та неможливістю її виконання (а.с. 51-52).

Сєвєродонецьким міським відділом ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом від 07.04.2021 №35205 у відповідь на заяву позивача від 07.04.2021 йому направлено копії вказаних постанов від 20.03.2020 та від 04.02.2021 ВП №61612630.

Матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 9340102647740, що надсилалося за адресою проживання позивача, що вказана у відзиві: АДРЕСА_1 , установою відповідача, дата подання 29.11.2019, а також копію конверту з відміткою про причини повернення цього листа відправнику: за закінченням терміну зберігання (а.с.41, 42).

Однак, копія паспорта позивача свідчить, що позивач з 14.07.2010 зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_2 (а.с.6), і саме ця адреса зазначена у відомостях відповідача як податкова адреса позивача, адресою ж проживання вказано: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Отже, у вимозі та в рекомендованому повідомленні невірно визначено адресу проживання позивача та його податкову адресу станом на дату формування та відправленні цієї вимоги позивачу. Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів той факт, що позивачу належним чином було надіслано оскаржену вимогу, таким чином така вимога не може вважатися врученою, а позивач повідомленим про існування такої вимоги. Крім того, до рекомендованого повідомлення відповідачем не надано опис вкладення, тому відсутні докази тих обставим, що саме вимога надсилалася позивачу відповідачем.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено процесуальні строки звернення до суду для оскарження такої вимоги, що передбачені КАС України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464, наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – листопад 2019 року, є те, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

ФОП ОСОБА_1 знаходився на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДПС у Луганській області, місцем його проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що не заперечується сторонами.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 12 листопада 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 12 листопада 2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжив свою дію в часі.

Законом України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено. Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року, отже положення цього пункту 9-4 були чинні на час формування оскарженої вимоги.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.

Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Сєвєродонецьку було підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є спірна вимога.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДПС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-61314-52 від 12.11.2019 є протиправною на час її формування.

Зазначений висновок суду є достатньою підставою для скасування оскарженої позивачем вимоги та задоволення позовних вимог.

Однак, суд зазначає, що при скасуванні вимоги недоїмка, обліковувалась в ІКП платника не підлягає коригуванню, а тому не виключає факт винесення іншої вимоги, оскільки вимога фіксує залишення непогашеного боргу. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а зазначила, що зміст норми п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від № 0.0.2114018419.1 від 06.05.2021 (а.с. 18).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908 грн підлягає відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною на час її формування та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61314-52 від 12.11.2019 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 26539,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ ВП 44082150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя В.С. Шембелян