Рішення № 98302604, 12.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року № 320/4228/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019, до якої додавалися, а також додатково були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач зазначає про необґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Вважає дії митного органу неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (далі – МК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази від відповідача та призначено судове засідання на 16.09.2019.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що ним під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про помилковість твердження відповідача про непідтвердження позивачем приналежності спірного товару до стокового та ненадання копії митної декларації країни відправлення, безпідставність твердження відповідача про необхідність підтвердити витрати на страхування спірного товару, адже страхування спірного товару не здійснювалося, та неврахування відповідачем наданої позивачем виписки з бухгалтерської документації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням позивача до 28.10.2019.

Судове засідання 28.10.2019 знято з розгляду у звязку з перебуваням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 18.11.2019.

Представник позивача 18.11.2019 надав до суду клопотання, в якому останній просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 поновлено провадження у справі.

У зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване як юридична особа 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі – продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01.10.2015 був укладений договір купівлі-продажу №KPI/786/0110/15 (далі – договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва, а також інший товар, вказаний у додатках до договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. При цьому сторони домовилися, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язаний поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойса на товар продавцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Продавець та позивач 28.09.2018 уклали додаткову угоду №4 до договору, якою продовжили термін дії договору до 31.12.2022 та виклали пункт 4.1 у новій редакції, відповідно до якої оплата за товар буде здійснюватися шляхом передоплати позивачем виставленого інвойса на товар продавцем або оплати такого інвойса протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору

Продавець та позивач 29.12.2018 уклали додаток №KPI/786/072 до договору (далі – додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець зобов`язався поставити позивачу, а позивач прийняти наступну тканину власного виробництва продавця (далі – товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, в загальній кількості 25 423 кг, 95 183 погонні метри, за ціною 3,50 долари США за 1 кг.

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №KPI/786/8808/2018 від 30.12.2018 склала 88 980,50 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар здійснюється позивачем відповідно до пункту 4.1 договору.

Позивач 06.02.2019 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905660.

Одеська митниця ДФС 10.02.2019 провела митний огляд товару та склала Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0634, яким підтвердила опис товару, зокрема те, що товар є стоковим.

Позивач 11.02.2019 подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402228, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402228 від 11.02.2019 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту), склала 88 980,50 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна.

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402228 від 11.02.2019 подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 30.12.2018 (0271); рахунок-фактура №KPI/786/8808/2018 від 30.12.2018 (0380); коносамент №MEDUPK162840 від 04.01.2019 (0705); автотранспортна накладна №15118 від 10.02.2019 (0730); сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-04640 від 07.01.2019 (0861); акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0634 від 10.02.2019 (1721); прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 30.12.2018 (3014); додаток (4103); додаткова угода №4 від 28.09.2018 до договору (4103); договір (4104); акт про взяття проб (зразків) товарів №145 від 10.02.2019 (9107).

Після подання вказаної тимчасової митної декларації 11.02.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 15.02.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №1502/19-01 від 15.02.2019 (далі – лист 1).

Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо виписки з бухгалтерської документації – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа 1 будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплачений.

При цьому в якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу для ознайомлення на 9 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424608 від 14.12.2018; інвойса №КРІ/786/8725/2018 від 26.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000100 від 03.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №100 від 03.12.2018, складеної позивачем; додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29.01.2019; інвойса №КРІ/786/8737/2018 від 02.11.2018, виставленого позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000110 від 26.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №110 від 26.12.2018, складеної позивачем;

2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару – позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №KPI/786/1302/19/01 від 13.02.2019 (далі – лист продавця») та його перекладу з англійської на українську мову.

Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що крім інвойса, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Що стосується зазначення номера інвойсу в додатку, то позивач зазначив, що відповідно до наданої продавцем позивачу інформації продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Окрему увагу позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача (щодо зазначення номера інвойса в додатку) жодним чином, на думку позивача, не пояснює як наявність номера інвойса в додатку унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару;

3) щодо копії митної декларації країни відправлення – позивач звернув увагу відповідача, що в нього була відсутня станом на день підписання листа 1 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивач обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – позивач звернув увагу відповідача, що в нього був відсутній станом на день підписання листа 1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

Відповідач 15.02.2019 завершив митне оформлення тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402228 від 11.02.2019.

Позивач 04.03.2019 подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту), склала 88 980,50 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019 були надані аналогічні документи, що були раніше надані позивачем разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402228.

Після подання вказаної додаткової митної декларації 04.03.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) прайс-листа виробника товару; 2) банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 3) страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 4) за наявності – інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартістю товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) виписки з бухгалтерської документації 6) копії митної декларації країни відправлення; 7) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 13.03.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №1303/19-01 від 13.03.2019 (далі – лист 2).

Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо прайс-листа виробника товару – позивач повідомив відповідачу, що він уже надавав останньому разом із листом 1 фотокопії листа продавця та його перекладу з англійської на українську мову.

Позивач повторно звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що крім інвойса №KPI/786/8808/2018 від 30.12.2018, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан та своєї комерційної політики, а тому невідповідність прайс-листа певним вимогам відповідача, на думку позивача, не може бути підставою для направлення запита відповідача;

2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні банківські платіжні доручення, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа 2.

Так, позивач повідомив, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди №4 від 28.09.2018 до договору позивач та продавець виклали пункт 4.1 договору в новій редакції, надавши позивачу можливість здійснювати оплати інвойсів як на умовах передоплати, так і на умовах постоплати;

3) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки, як це вже було зазначено вище, поставка товару відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна, згідно з якими позивач не має жодних зобов`язань щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних із товаром;

4) щодо інші платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, – позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних бухгалтерських документів щодо спірного товару: прибуткової накладної №ВТ-0000021 від 15.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000022 від 15.02.2019, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №22 від 15.02.2019, складеної позивачем;

5) щодо виписки з бухгалтерської документації – позивач повідомив відповідачу, що він уже надавав останньому разом із листом 1 первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424608 від 14.12.2018; інвойса №КРІ/786/8725/2018 від 26.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000100 від 03.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №100 від 03.12.2018, складеної позивачем; додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29.01.2019; інвойса №КРІ/786/8737/2018 від 02.11.2018, виставленого позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000110 від 26.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №110 від 26.12.2018, складеної позивачем;

6) щодо копії митної декларації країни відправлення – позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію експортної митної декларації №HМВ-2018-0000154999 від 30.12.2018 та її перекладу з англійської на українську мову;

7) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – позивач повторно звернув увагу відповідача, що в нього був відсутній станом на день підписання листа 2 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

Відповідач 13.03.2019 прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2, так як за результатами опрацювання документів, поданих разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019, встановлено, що документи надані не в повному обсязі й містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема в інвойсі №KPI/786/8808/2018 від 30.12.2018 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні.

Прайс-лист виробника складений на конкретних умовах поставка, а саме CFR Одеса, та за своєю суттю є комерційною пропозицією та не містить дати складання.

Митний орган зазначив, що згідно з пунктом 4.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №4 від 28.09.2018, оплата за товар здійснюється шляхом передоплати або післяплати. У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо умов оплати імпортованої партії товару.

Згідно з пунктом 5.2 договору разом із товаром продавець надає копію декларації країни відправлення, проте до митного оформлення вищевказаний документ не надано.

Митний орган також зазначив, що в наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо страхування товарів, передбачені частиною десятою статті 58 МК України. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам частин другої та третьої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні 04.03.2019. Декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, при цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Надані видаткові та податкові накладні не дають можливості однозначно ідентифікувати товар і порівняти його з оцінюваним, а саме в наданій податковій накладній №110 від 26.12.2018 відсутня інформація щодо товару як стокового, кореспондувати надані бухгалтерські документи до попередніх поставок не має можливості. У прибутковій накладній №ВТ-0000021 від 15.02.2019 валюта оподаткування гривня, а курс долар США становить 5,7, що не відповідає даним офіційного курсу валют, встановленого НБУ.

Наданий прайс-лист виробника не містить дати складання документа та терміну його дії та складений на конкретних умовах поставка, а саме CFR Одеса, що за своєю суттю є комерційною пропозицією. Зазначене не дає можливості упевнитися в істинності або точності відомостей в документах, поданих до митного оформлення. Як зазначалось в електронному повідомленні декларанту, в інвойсі вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту, або таким що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні.

Крім того, декларантом на вимогу митного органу не надано додаткові документи: прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України.

За результатами проведених консультацій митним органом встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 – митні декларації №№UA500040/2018/13742 від 26.12.2018, UA500040/2018/13737 від 26.12.2018 та UA500040/2018/13660 від 22.12.2018 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 3,76 долари США за 1 кг).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019.

При прийнятті відмови посадовою особою митного органу – старшим державним інспектором Київської митниці ДФС Вересенком Андрієм Івановичем була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00085 від 13.03.2019, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/405238 від 25.03.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 35 561,68 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами сьомою та восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019 встановлено, що воно було прийнято відповідачем, так як позивач не підтвердив таку складову митної вартості спірного товару як витрати на його страхування.

Як наслідок, суд критично ставиться до такого твердження відповідача, так як поставка спірного товару відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна, які згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару.

При цьому позивач у своєму листі №1303/19-01 від 13.03.2019 повідомив відповідачу, що позивач на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних зі спірним товаром, що вказує на безпідставність твердження відповідача, наведеного в оскаржуваному рішенні Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019.

Судом досліджено договір, додаткову угоду №4 від 28.09.2018 до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №КРІ/786/8808/2018 від 30.12.2018, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 88 980,50 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/403750 від 04.03.2019.

Відповідно до додатку та інвойса №КРІ/786/8808/2018 від 30.12.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Приналежність товару до стокового також підтверджена актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0634 від 10.02.2019, в пункті 8.3 якого Одеська митниця ДФС під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905660 від 06.02.2019.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивачем не надано банківські платіжні документи, адже відповідно до частини другої статті 53 МК України надання банківських платіжних документів вимагається виключно якщо рахунок є оплаченим.

Суд звертає увагу, що позивач повідомив Київській митниці ДФС у листі №1303/19-01 від 13.03.2019, що товар не був оплаченим станом на день підписання листа.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та, що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд вважає також безпідставним неврахування відповідачем листа продавця та наданої разом із ним інформації про ціни на продукцію продавця за період з 01.11.2018 по 31.12.2018, адже наведений прайс-лист продавця товару містить дані про ціни на його продукцію, яку він реалізовував у період з 01.11.2018 по 31.12.2018 всім покупцям, а не виключно позивачу.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав копії митної декларації країни відправлення, оскільки позивач разом зі своїм листом №1303/19-01 від 13.03.2019 надав відповідачу для ознайомлення фотокопію експортної митної декларації №HМВ-2018-0000154999 від 30.12.2018 та її перекладу з англійської на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовуваний ним експертний висновок, підготовлений спеціалізованими організаціями.

Суд звертає увагу, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Як встановлено судом, позивач своїм листом №1303/19-01 від 13.03.2019 повідомляв відповідача про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №4 від 28.09.2018 до договору, додатком, інвойсом №KPI/786/8808/2018 від 30.12.2018 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі – Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що Київська митниця ДФС у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Cуд зазначає, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано для визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовної вимоги, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості є протиправним і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовна вимога є обґрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2270 від 05.08.2019.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000251/2 від 13.03.2019.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.