Вирок № 98299584, 14.07.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/1647/20 Провадження №1-кп/0187/83/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Боняк О.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020045520000080 (12021040520000025, 12021041520000100) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шульгівка, Петриківського району, Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, не працює, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку в управлінні соціального захисту не перебуває, пенсію по інвалідності не отримує, депутатом не являється, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 і 2 ст. 185 КК України, за участю прокурора Усатого О.П., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Попова В.А.,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2020 року близько 22 години ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де, реалізовуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, проник на територію вищевказаного двору, який огороджений по периметру металевим парканом, де шляхом відчинення дверей проник у автомобіль марки ВАЗ 2104 д/з НОМЕР_1 , який знаходився на території вищевказаного двору, звідки таємно викрав портативну батарею (павер-банк), марки «Хіаоmі», згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4050/20 від 24.11.2020 на вартістю 279 гривень 90 копійок, та з металевої коробки, яка знаходилася у бардачку передньої панелі вищевказаного автомобіля ОСОБА_1 викрав грошових коштів у сумі 20000 гривень.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку, на загальну суму 20 279 гривень 90 копійок.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, 01 січня 2021 року близько 22 годині ОСОБА_1 , повторно, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні будинку в якому проживає ОСОБА_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з метою здійснення свого раптово виниклого злочинного наміру, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 спить, та за його діями ніхто не спостерігає, діючи на досягнення свого злочинного результату, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку чужого майна, а саме мобільного телефону марки «ТЕСNО Т372», який лежав на столі поряд з останнім, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 351 гривня 51 копійка.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 351 гривня 51 копійка.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 25 травня 2021 року ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де, реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, проник на територію вищевказаного домоволодіння, яка частково огороджена парканом, де через незачинені двері проник до господарського приміщення, яке знаходився на території двору, звідки таємно викрав велосипед жіночого типу марки «Водан», вартість якого становить 1425 гривень.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку, на загальну суму 1425 гривень.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена повторно, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що він дійсно 31.01.2020 близько 22 год, з метою здійснення крадіжки прибув до домоволодіння ОСОБА_2 , на території якого перебував автомобіль ВАЗ 2104. Відчинивши двері автомобіля він виявив (павер-банк), марки «Хіаоmі», а в бардачку передньої панелі грошові кошти в сумі 20000 гривень, які він забрав з собою та розпорядився ними на власний розсуд.

ОСОБА_1 пояснив, що 01.01.2020 прийшов до знайомого ОСОБА_3 , де з ним вони вживали спиртні напої. Після того, як ОСОБА_3 заснув, він вкрав телефон останнього та залишив його домоволодіння. В подальшому викладений мобільний телефон він повернув.

Крім того, 25.05.2021 в нічний час, з метою вчинення крадіжки він, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_6 , де через незачинені двері проник до господарського приміщення, яке знаходився на території двору, звідки таємно викрав велосипед марки «Водан», на якому поїхав додому.

Погоджується з розміром збитків, заподіяних його злочинними діями, визначеними під час досудового слідства.

У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_2 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просить покарання визначити на розсуд суду, матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_6 надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд пересвідчився, що позиція підсудного ОСОБА_1 , щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

В ході судового розгляду кримінальної справи, з урахуванням ч.3 ст. 349 КПК України суд допитав обвинуваченого та дійшов до переконання, що вина підсудного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 185 КК України знайшла своє підтвердження повністю в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України).

ОСОБА_1 не одружений та утриманців не має, інвалідом не являється, має середню спеціальну освіту, не перебуває на обліку у лікаря психіатра і нарколога, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Як обставину, що пом`якшує покарання суд враховує щире каяття, так як підсудним усвідомлено та критично оцінено свою протиправну поведінку, добровільне відшкодування завданого збитку іактивне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.

Суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності злочинів, вчинених ОСОБА_1 , які згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких і тяжких злочинів.

Таким чином суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції, визначеної за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі, з визначенням остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання чи його відбування, судом не встановлено.

При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування остаточного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчих експертиз: № 4050/20 від 24.11.2020 на суму 320 грн., № 380 від 28.01.2021 на суму 150 грн. і № 1954 від 09.06.2021 на суму 300 грн, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 100, 337, 349, 368-370, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України і частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

- за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_1 від відбування остаточного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешти, накладені на майно за ухвалами Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року і 14 червня 2021 року.

Речові докази по справі: портативну батарею (павер-банк), марки «Хіаоmі», повернути законному володільцю ОСОБА_2 ; мобільний телефон марки «ТЕСNО Т372» повернути законному володільцю ОСОБА_3 , велосипед жіночого типу марки «Водан» повернути законному володільцю ОСОБА_6 .

Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 720 грн. (сімсот двадцять грн.) - стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В. О. Говоруха