Вирок № 98299537, 14.07.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3436/19

№ 1-кп/183/368/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 14 липня 2021 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Олійника А.В., секретаря судового засідання Бабенко Л.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040350000126 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора - Крутько О.А.,

захисника - Бондаренка Є.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

19 січня 2019 року приблизно о 16.30 годині ОСОБА_1 , знаходився поблизу кафе «Бистро», розташованого за адресою: вул. Сучкова, 19/1 м. Новомосковськ Дніпропетровської області. У вказаний час ОСОБА_1 побачив стоячого на вулиці біля вказаного кафе раніше не знайомого йому ОСОБА_2 , який розмовляв по своєму мобільному телефону марки «LG J3» чорного кольору, тримаючи його у правій руці. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 19 січня 2019 року приблизно о 16.32 годині, знаходячись поблизу кафе «Бистро», розташованого за вищевказаною адресою, діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритий характер своїх противоправних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, наблизився до ОСОБА_2 ззаду та шляхом ривку, відкрито викрав з правої руки ОСОБА_2 мобільний телефон марки «LG J3» чорного кольору, вартістю 1000 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 , відкрито утримуючи викрадений вищевказаний мобільний телефон, залишив місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 14 березня 2019 року приблизно о 19.10 годині, знаходився поблизу мостику, розташованого по вулиці Польова на відстані близько 50 метрів від будинку АДРЕСА_2 , де в цей час підійшов до малознайомого йому ОСОБА_3 , який стояв поруч з вищевказаним мостиком. Під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, під час якої у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 14 березня 2019 року приблизно о 19.12 годині, знаходячись поблизу мостику, розташованого за вищевказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх противоправних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, наблизився до ОСОБА_3 та наніс йому один удар ліктем правої руки у обличчя зліва, один удар кулаком правої руки у ліву частину тулубу по ребрам. Після чого ОСОБА_3 розвернувся до ОСОБА_1 спиною та намагався покинути місце конфлікту, але ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел до кінця наблизився до ОСОБА_3 ззаду та наніс останньому один удар ножем, який він тримав у правій руці, у ліву надлопаткову область і один удар ножем у верхню частину правого стегна. Після чого ОСОБА_3 втік, залишивши місце вчинення відносно нього злочину.

Своїми противоправними умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з розвитком гемопневматоракс (попадання повітря у ліву плевральну порожнину та внутрішньо-плевральна кровотеча), що відносяться по ступеню тяжкості до тяжких, як небезпечне для життя. Різана рана на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна, відносяться до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я на строк, перевищуючий 6-ть днів, але не менше 21-го.

Так, під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав повністю. Дав суду показання, щодо пред`явленого обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно, відносно ОСОБА_2 , згідно яких 19.01.2019 року приблизно о 16.30 годині за магазином «Бистро» м. Новомосковськ Дніпропетровської області він бачив, як дівчина купувала наркотичні засоби у потерпілого ОСОБА_2 , на що він вдарив останнього по обличчю, після чого у потерпілого ОСОБА_2 випав з рук мобільний телефон, який ОСОБА_1 не підіймав.

Незважаючи на невизнання своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 121, ст. 186 КК України, обставини яких викладені в обвинувальному акті, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні:

по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабіж), від 19.01.2019 року:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 19 січня 2019 року приблизно о 16.00 годині він йшов та розмовляв по телефону з товаришем, зі спини підійшов ОСОБА_1 та забрав мобільний телефон марки LG. Після чого ОСОБА_2 почав спілкуватись з обвинуваченим з метою повернення його телефону, однак ОСОБА_1 поклав телефон до кишені своєї куртки. Крім того, додав, що ОСОБА_1 , після того, як забрав телефон, вдарив його кулаком в обличчя. Окрім цього, у ОСОБА_1 у правій руці був ніж. Потерпілий ОСОБА_2 просив покарати обвинуваченого на розсуд суду та зазначив, що шкоду йому не відшкодовано; (т. 1 а.п. 152-153);

- показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 19.01.2019 року він разом зі знайомим йому ОСОБА_1 стояли біля магазину «Бистро», після чого зайшли за магазин, в цей час до них підійшла дівчина на ім`я ОСОБА_5 з хлопцем, тобто потерпілим ОСОБА_2 . Обвинувачений вдарив ОСОБА_2 та забрав його телефон, який ОСОБА_2 тримав у руках. При цьому ОСОБА_4 додав, що ножа в руках у ОСОБА_1 не було (т. 2 а.п. 224-225);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 19.01.2019 року, згідно якого ОСОБА_2 звернувся з проханням притягнути до відповідальності невідому йому особу, яка 19.01.2019 року близько 16.00 год. по вул. Сучкова м. Новомосковськ поблизу кафе «Бистро» відкрито заволоділа його мобільним телефоном LG з сім картою;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року потерпілому ОСОБА_2 , відповідно до якого потерпілий повідомив, що на фото № 3 впізнає ОСОБА_1 , як особу, яка 19.01.2019 року вчинила відносно нього злочин та довідкою до даного протоколу (т. 2 а.п. 97-98, 99);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.05.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , в ході проведення якого останній показав і розказав, що поблизу кафе «Бистро», яке розташоване по вул. Сучкова 19/1 у м. Новомосковськ Дніпропетровської області відбулося вчинення злочину, а саме близько 16.30 год. 19.01.2019 року він знаходився на вказаному місці, де до нього підійшов, на той момент не знайомий йому хлопець, який забрав у нього з рук мобільний телефон LG та втік.

В судовому засіданні прокурором надано для огляду ДВД-диск, на якому, як було повідомлено стороною обвинувачення, містився відео-запис з ломбарду, до якого прийшов обвинувачений ОСОБА_1 з метою здати телефон марки LG, що належить потерпілому ОСОБА_2 та ДВД-диск, на якому, як було повідомлено стороною обвинувачення, містився відео-запис з фасаду будівлі, на якому видно, як обвинувачений ОСОБА_1 здійсник грабіж потерпілого ОСОБА_2 . Однак, враховуючи, що відтворення даних відео-файлів в судовому засіданні виявилося неможливим з причин технічних недоліків наданих носіїв інформації, суд не враховує та не оцінює вказані докази.

Суд погоджується з доводами сторони захисту стосовно того, що протокол огляду місця події від 19.01.2019 року, не має доказового значення для даного кримінального провадження, оскільки, на переконання суду, даний документ не підтверджує та не спростовує жодної обставини в межах пред`явленого обвинувачення.

Однак, суд не погоджується із позицією сторони захисту щодо визнання недопустимими наступних доказів, а саме:

-протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 19.01.2019 року.

Так сторона захисту посилається на те, що наданий прокурором протокол прийняття заяви про вчинений злочин від 19.01.2019 року, в якому потерпілий ОСОБА_2 просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка 19.01.2019 року біля 16-30 год. заволоділа його мобільним телефоном LG з сім-карткою НОМЕР_1 , не містить зазначення моделі телефону, його вартості, часу придбання, способу викрадення, що унеможливлює як кваліфікацію скоєного, так і встановлення вартості, враховуючи що в подальшому потерпілий не надав жодного документу, який підтверджував би придбання ним вказаного телефону, а надані ним дані щодо часу придбання цього телефону спростовуються даними з відкритих джерел Інтернет. Так, телефон LG G3 не міг бути придбаний потерпілим у 2012 році (як, зокрема, зазначено у висновку товарознавчої експертизи), оскільки його офіційну презентацію компанією «LG» було проведено лише 19 червня 2014 року.

Щодо вказаного заперечення захисника, суд зазначає, що для такого злочину, як грабіж, не встановлено нижньої межі шкоди, яка може бути завдана власнику майна, отже ця обставина лише свідчить про підвищену суспільну небезпечність вказаного злочину.

Більше того, Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює обов`язок для потерпілого в момент звернення його із заявою про вчинене кримінальне правопорушення підтверджувати будь-якими доказами час придбання, вартість та точні характеристики викраденого майна.

Дійсно, протокол прийняття заяви ОСОБА_2 не містить посилання на спосіб викрадення у нього майна, однак, відповідний механізм вчинення кримінального правопорушення описаний у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 16.05.2021 року.

Час (рік) придбання викраденого майна не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, за обставин вчинення ним злочину 19.01.2019 року.

Більше того, відкрите джерело в мережі інтернет, на яке посилається захисник, в тому числі, як на підставу для своїх доводів, не було предметом дослідження під час судового розгляду, тому не приймається судом до уваги.

Отже, аргументи захисника в цій частині самі по собі не є підставою для визнання даного доказу автоматично недопустимим.

-протоколу пред`явлення особи до впізнання від 21.03.2019 року.

Так захисник посилається на те, що вказаний протокол складений з порушенням вимог ч.1, ч.7 ст.228 КПК України, оскільки згідно вказаного протоколу потерпілому ОСОБА_2 спочатку було надано фотографії осіб, а після впізнання поставлено запитання про ознаки, за якими вона їх впізнає. До того ж, ОСОБА_2 впізнав на фотографії особу, яка скоїла відносно нього злочин, що мав місце 19.01.2019 року, без зазначення того, які саме злочинні дії було вчинено.

Окрім цього, захисник зазначив, що пред`явлені на фотознімках особи суттєво відрізняються за волосяним покровом, рисами обличчя. Крім того, фотографії чорно-білі та не дають можливість оцінити зріст, статуру, вік, національність та інші риси.

Щодо вказаних аргументів захисника, суд зазначає, що згідно положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зазначає, що жодної імперативної вимоги щодо порядку пред`явлення особи для впізнання саме за допомогою кольорових фотокарток законодавством не передбачено. Усі особи на фотознімках пред`явлені тієї ж статі, що і обвинувачений ОСОБА_1 , і не мають різких відмінностей з ним у віці, зовнішності та одязі.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року містить посилання на те, що перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_2 попередньо з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Отже, вимогу ч.1 ст.228 КПК України з боку слідчого було дотримано. Окрім цього, підбірка фотознімків, що були обрані слідчим для підготовки та проведення вказаної слідчої дії, безпосередньо свідчить про те, що потерпілий попередньо назвав слідчому ознаки зовнішнього вигляду і прикмети особи, яку він міг впізнати, що і стало підставою для формування слідчим сукупності певних схожих фотознімків, які і були пред`явлені потерпілому.

На підтвердження вказаного, за результатами проведення процесуальної дії слідчим дійсно зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_2 впізнав особу, яка 19.01.2019 року вчинила відносно нього злочин по фотокартці під №3 за формою обличчя, очей, носа, губ та інших ознак. Даною особою, згідно довідки до протоколу, і був обвинувачений ОСОБА_1 .

Отже, суд переконаний, що доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

-протокол проведення слідчого експерименту від 16.06.2019 року.

Так захисник посилається на те, що вказаний протокол не відображає механізм вчинення злочину, розташування осіб, які були при цьому присутні, інші обставини, що свідчили б про відтворення дій, обстановки, обставин події, також захисник зосередив увагу суду на відсутності підпису понятих у долученій до протоколу план-схемі, тому, на думку захисника, даний доказ належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України. Окрім цього, захисник вказав на відсутність вказівки у протоколі на назву та характеристики технічних засобів та носіїв інформації, які застосовувалися при проведенні слідчого експерименту, внаслідок чого, не повинна вважатись допустимою частиною протоколу долучена до нього фото-таблиця.

Щодо даних аргументів сторони захисту, суд зазначає, що вказані захисником недоліки протоколу проведення слідчого експерименту носять формальний характер і в своїй сукупності не вказують на наявність істотних порушенням вимог статті 240 КПК України. Суд звертає увагу на те, що протокол містить посилання на план-схему, в якості додатка до нього, та судом встановлена наявність підписів двох понятих, і безпосередньо, ОСОБА_2 , які, підписавши даний протокол, при цьому засвідчили, що їм було надано його для ознайомлення, жодних зауважень і доповнень учасники слідчої дії не мають.

Фото-таблиця, долучена до матеріалів кримінального провадження з протоколом проведення слідчого експерименту, відтворює зміст самого протоколу, який суд вважає належним та допустимим доказом, отже немає підстав піддавати сумніву обставини, зафіксовані у даній фото-таблиці.

по епізоду умисного тяжкого тілесного ушкодження від 14.03.2019 року:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні про те, що в темну пору доби, приблизно о 19.00 годині 14 березня 2019 року він йшов додому з дня народження знайомої та зустрів раніше не знайомого хлопця, як потім з`ясувалося - це був ОСОБА_1 , який попросив цигарку, яку він йому дав. Потім обвинувачений ОСОБА_1 вдарив його в обличчя ліктем зліва та наніс ще один удар кулаком зліва по тулубу, а саме по ребрам, та забрав грошові кошти в сумі 50 гривень і пачку цигарок. Після того, як ОСОБА_1 його вдарив, він почав відходити та відчув, як обвинувачений йому наніс ще 2 удари, а саме у спину та в праве стегно. Це був ОСОБА_1 , оскільки коли він обернувся, то перед ним стояв обвинувачений. Поруч на плитах на відстані приблизно 5-ти метрів сиділи два хлопці, які не вставали і все бачили, а ОСОБА_1 був поруч на відстані приблизно 1,5 - 2 метрів. Коли потерпілий йшов далі то відчув гостру біль в місцях удару та побачив, що на спині була кров, дійшовши до зупинки, подзвонив матері та вона викликала швидку допомогу. Також зазначив, що пробув в лікарні 2 тижні та через те, що було 2 ножових поранення його оперували. Потерпілий ОСОБА_3 просив покарати обвинуваченого на розсуд суду та зазначив, що шкоду йому не відшкодовано;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який є працівником швидкої медичної допомоги, про те, що на вул. Сучкова, м. Новомосковськ Дніпропетровської області був виклик, ножове поранення. На зупинці сидів чоловік та він його забрав в автомобіль. Була відкрита рана грудної клітки та рана на стегні. Чоловіка відвезли в хірургічне відділення. Чоловік сказав, що його вдарив невідомий чоловік коли просив цигарку;

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що в середині березня 2019 року в темну пору доби, точну дату не пам`ятає, він гуляв зі знайомим ОСОБА_1 , останній попросив гроші у ОСОБА_3 , які той тримав у руках. ОСОБА_1 забрав гроші на що потерпілий ОСОБА_3 щось сказав і ОСОБА_1 його вдарив по щоці, потім ліктем. Тому потерпілий почав бігти в сторону заправки, а ОСОБА_1 пішов за ним та через 5-7 хвилин потерпілий повернувся трохи побув з компанією свідка (дівчиною та чоловіком, які на момент допиту в суді свідка ОСОБА_7 , з його слів, померли) протягом 3-5 хвилин. Протягом цього часу ОСОБА_7 з компанією намагалися дізнатися, що сталося, а потерпілий ОСОБА_3 вголос розмірковував над питанням за що його побив ОСОБА_1 , він був у шоковому стані і потім пішов, про допомогу його не просив. Також додав, що в потерпілого був переляканий, хриплий голос. На що свідок ОСОБА_7 порадив йому втікати, щоб не було знову бійки з ОСОБА_1 . Місцевість, де відбувалася подія, покрита травою та ґрунтом. Потерпілий був одягнений в штани і в темну куртку. Коли він повертався приблизно через 30 хвилин, то побачив біля зупинки клуба Кірова на відстані 7 метрів швидку допомогу, двері якої були відчинені. Всередині був потерпілий ОСОБА_3 в нього на спині була кров. Потерпілому надавали медичну допомогу;

- протоколом огляду місця події від 14.03.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована на відстані 120 м від перехрестя вул. Басейної та вул. Польової м. Новомосковська Дніпропетровської області, де розташований бетонний місток через канал з водою. На відстані 6 м від містка з лівої сторони у напрямку вул. Басейної знаходяться бетонні конструкції форми літери «Т». Поряд на землі, під час огляду виявлено сліди речовини бурого кольору на відстані 1 м від бетонних конструкцій та трав`яного покриття вздовж ґрунтової дороги по вул. Польовій вилучено сліди речовини бурого кольору на марлевий тампон, який запаковано у паперовий конверт та фототаблицею до нього (т. 2 а.п. 134, 135-136);

- протоколом огляду від 14.03.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто ділянку місцевості, що розташована поряд з адресою: АДРЕСА_3 . На цій ділянці місцевості розташована асфальтна дорога, на якій у напрямку м. Дніпро розташована зупинка громадського транспорту. З лівої та правої сторони вздовж стін знаходиться лавка з металу на якій під час огляду виявлено пляму речовини бурого кольору розміром 20х25 см. Під час огляду з лавки вилучено слід речовини бурого кольору на марлевий тампон, який запаковано у паперовий конверт та фототаблицею до нього (т. 2 а.п. 137, 138-139);

- протоколом огляду від 14.03.2019 року, в ході проведення якого було оглянуто приміщення приймальної хірургічного відділення, розташованого за адресою: вул. Сучкова, 40, м. Новомосковськ Дніпропетровської області. Під час огляду працівниками медичного закладу надані для огляду документи на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: паспорт НОМЕР_2 , трудова книжка НОМЕР_3 , свідоцтво про неповну середню освіту з додатком СС007320, картка платника податків. (т. 2 а.п. 140);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року потерпілому ОСОБА_3 , відповідно до якого потерпілий повідомив, що на фото № 2 впізнає ОСОБА_1 , як особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження приблизно о 19.20 годині 14.03.2019 року та довідкою до протоколу (т. 2 а.п. 141-142, 143);

- медичною довідкою від 15.03.2019 року, відповідно до якої у ОСОБА_3 діагностовано колото-різане поранення грудної клітини, проникаюче в грудну порожнину, колото-різана рана верхньої третини правого стегна (т. 2 а.п. 144);

- висновком експерта № 759 від 19.04.2019 року, що проведена на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2019 року, яка розпочата 17.04.2019 року та закінчена 19.04.2019 року, в межах якої було досліджено зразки крові ОСОБА_3 , що знаходились в конверті, цілісність якого не порушена, що підписаний понятими, спеціалістом та слідчим ОСОБА_8 , за результатами якої при дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_3 , встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.п. 145-146);

- висновком експерта № 763 від 06.05.2019 року, що проведена на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вих. № СВ 3402 від 16.04.2019 року), яка розпочата 22.04.2019 року та закінчена 06.05.2019 року, в межах якої було встановлено, що на джинсових штанах (об`єкти №13-17), які належать підозрюваному ОСОБА_1 , встановлено наявність крові. При визначені видової приналежності крові об`єктів № 2, 13-17 виявлено білок крові людини. Не виключається можливість походження крові на куртці і джинсових штанах від потерпілого ОСОБА_3 , оскільки виявлений антиген В і Н властиві його крові (т. 2 а.п. 147-150);

- висновком експерта № 762 від 03.05.2019 року, що проведена на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вих. № СВ 3404 від 16.04.2019 року), яка розпочата 22.04.2019 року та закінчена 03.05.2019 року, в межах якої було встановлено, що на наданих на дослідження речах потерпілого ОСОБА_3 , а саме: курці (об`єкти №1-11), джемпері (об`єкти №12-19), спортивних штанах (об`єкти № 20-31), штанах-підштаниках (об`єкти №32-40) встановлено наявність крові. При визначені видової приналежності крові об`єктів № 1-40 виявлено білок крові людини. Не виключається можливість походження крові на курці, джемпері, спортивних, штанах-підштаниках від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 151-156);

- висновком експерта № 760 від 02.05.2019 року, що проведена на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вих. № СВ 3405 від 16.04.2019 року), яка розпочата 21.04.2019 року та закінчена 02.05.2019 року, в межах якої було встановлено, що на наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом (об`єкт №1) встановлено наявність крові, та не виключається можливість походження даної крові від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 157-159);

- висновком експерта № 761 від 02.05.2019 року, що проведена на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вих. № СВ 3403 від 16.04.2019 року), яка розпочата 21.04.2019 року та закінчена 02.05.2019 року, в межах якої було встановлено, що на наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом (об`єкт №1) встановлено наявність крові, та не виключається можливість походження даної крові від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 160-162);

- висновку експерта № 446 від 08.05.2019 року, відповідно до якого на клинку ножа (об`єкт № 1) встановлена наявність крові та визначений білок людини. Отримані результати дослідження не виключають можливості висловитися, що сліди крові на клинку ножа (об`єкт № 1) могли походити від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 163-166);

- постановою про визнання та залучення в якості речових доказів по кримінальному провадженню наступних об`єктів: марлевий тампон зі слідами крові, яка походить від потерпілого ОСОБА_3 , вилучена на зупинці громадського транспорту на проти будинку АДРЕСА_3 ; марлевий тампон зі слідами крові, яка походить від потерпілого ОСОБА_3 вилучена під час огляду місця події, а саме ділянки місцевості, яка розташована поблизу містка по вул. Польовій м. Новомосковська Дніпропетровської області; зразки крові потерпілого ОСОБА_3 ; куртку та джинсові штани, які належать підозрюваному ОСОБА_1 , зі слідами крові, які походить від потерпілого ОСОБА_3 ; ніж вилучений у підозрюваного ОСОБА_1 , на якому є сліди крові, які походять від потерпілого ОСОБА_3 ; куртку, кофту та двоє штанів, які належать потерпілому ОСОБА_3 , на поверхні яких є сліди крові, які походять від потерпілого ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 167-168);

- речовими доказами по кримінальному провадженню, оглянутими в судовому засіданні, у виді куртки, кофти та двох штанів, які належать потерпілому ОСОБА_3 , на поверхні яких є сліди крові, які, як встановлено вищеописаними експертними дослідженнями, походять від потерпілого ОСОБА_3 , та містять пошкодження, що підтверджують факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 ;

- речовими доказами по кримінальному провадженню, оглянутими в судовому засіданні, у виді куртки та джинсових штанів, які належать підозрюваному ОСОБА_1 , зі слідами крові, які, як встановлено вищеописаними експертними дослідженнями, походить від потерпілого ОСОБА_3 ;

- речовим доказом по кримінальному провадженню, оглянутим у судовому засіданні, у виді ножа, який був вилучений у обвинуваченого ОСОБА_1 зі слідами крові, які, як встановлено експертним дослідженням № 446 від 08.05.2019 року, походять від потерпілого ОСОБА_3 ;

- марлевими тампонами зі слідами крові, яка походить, як встановлено вищеописаними експертними дослідженнями, від потерпілого ОСОБА_3 ,

- висновками експерта № 173/Е від 17.04.2019 року, та № 208/Е від 03.05.2019 року, відповідно до яких при проведенні експертизи потерпілого встановлені такі тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини, різана рана на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна. Тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з розвитком гемопневмоторакс (попадання повітря у ліву плевральну порожнину та внутрішньо-плевральна кровотеча) відноситься по ступеню тяжкості до тяжких, як небезпечне для життя. Різана рана на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна відноситься до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я на строк, перевищуючий 6-ть днів, але менше 21-го. Проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини заподіяне колюче-ріжучим предметом, можливо ножем. Різана рана правого стегна утворилася внаслідок дії предмету з гострим ріжучим краєм, яким в даному випадку могло бути лезо ножу. Обидва поранення, по давності утворення, відповідають даті пригоди - 14.03.2019 року, що підтверджується даними медичної карти № 325 та станом рубцевої тканини на момент огляду потерпілого. Враховуючи кількість поранень вони утворилися внаслідок не менш двох травматичних дій. Яких-небудь відомостей про наявність алкоголю в крові потерпілого під час знаходження у лікарні в даній медичній карті № 324 не виявлено. Поранення у потерпілого могли утворитися при механізмі, вказаним потерпілим ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту (т. 2 а.п. 170-171, 172-173);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_3 в ході проведення якого останній показав, місце та обставини, при яких ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження та план-схемою до протоколу (т. 2 а.п. 174-176, 177 ) та відтвореним в судовому засіданні записом безперервної відеозйомки проведення даного слідчого експерименту від 24.04.2019 року за участі потерпілого ОСОБА_3 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_3 в ході проведення якого в приміщенні Новомосковського відділення СМЕ, яке розташоване за адресою: вул. Гетьманська, 238, м. Новомосковськ Дніпропетровської області показав на статисті механізм нанесення йому тілесних ушкоджень та кількість ударів, які йому завдав ОСОБА_1 та фототаблицею до протоколу (т. 2 а.п. 178-179, 180,-181);

- протоколом затримання ОСОБА_1 , від 16.03.2019 року, під час якого здійснено обшук затриманої особи та у останнього було вилучено зв`язку ключів в чохлі зі шкірозамінника, яка знаходилася на поясу джинсів світлого кольору годинник наручний, назви «Восток», який знаходився на зап`ясті лівої руки, телефон сірого кольору марки «Мейзу» з розбитим склом, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 .Телефон чорного кольору «Моторолла» «W180», які знаходились у лівій кишені джинсів. Ніж з чорною гумовою ручкою, довжина якого приблизно 16 см, окремо довжина ручки приблизно 11 см, на лезі якого виявлено плями речовини бурого кольору. Ніж розкладний, з ручкою металевою з деревиною накладкою, довжина ручки приблизно 13,5 см, довжина леза приблизно 10, 5 см. Вилучено та опечатано ніж з чорною гумовою ручкою, довжина якого 16 см до паперового конверту, вилучено та опечатано ніж розкладний, з ручкою металевою з дерев`яною накладкою до паперового конверту. Вилучено та опечатано телефон «Мейзу» сірого кольору, телефон «Моторолла» чорного кольору «W180», наручний годинник «Восток», зв`язку ключів у чохлі зі шкірозамінника чорного кольору до спец пакету № 7137698. Джинси синього кольору вилучено та опечатано до спец пакету № 0009817. Куртка темно синього кольору зі вставками помаранчевого кольору, вилучена та опечатана до спец пакету № INZ 4052197 (т. 2 а.п. 189-192).

При цьому, суд не погоджується із позицією сторони захисту щодо визнання недопустимими наступних доказів, а саме:

-протоколів огляду місця події від 14.03.2019 року та протоколу огляду місця події від 14.03.2019 року (в останньому протоколі місцем огляду було приміщення палати хірургічного відділення). Так, захисник посилається на те, що слідчі дії проведено 14.03.2019 слідчим Кохан В.С., тоді як постанову про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, і постанову про групу прокурорів винесено лише 18.03.2019. У протоколах зазначено, що під час огляду застосовувався технічний засіб фотоапарат, але його модель та марку, як і носій інформації (вбудована пам`ять, двд-диск, касета, флеш-накопичувач), не зазначено. Долучені роздруківки фотознімків та фототаблиці до протоколів не містять підпису понятих, а перші аркуші фототаблиць не містить навіть підпису слідчого.

Окрім зазначеного щодо протоколу огляду місця події від 14.03.2019 року, де місцем огляду було приміщення палати хірургічного відділення, захисником зазначено, що вказаний протокол не має жодного доказового значення.

Щодо вказаних аргументів захисника суд зазначає, що в постанові від 19 травня 2020 року в рамках справи № 490/10025/17, провадження № 51-6116 км 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду не погодився з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень, оскільки КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 статті 110 КПК передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Аналіз положень КПК України свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови.

Більше того, наданий суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що містить відомості стосовно слідчих, які здійснюють досудове розслідування, серед яких є ОСОБА_9 (т.2 а.п.132).

Суд вважає, що відсутність посилання в протоколах слідчих дій на модель та марку як технічного засобу фіксації слідчої дії так і носія інформації (вбудована пам`ять, двд-диск, касета, флеш-накопичувач) не має наслідком автоматичну недопустимість вказаних доказів, оскільки дані недоліки протоколу не є істотними порушеннями кримінального процесуального законодавства, при цьому захисником не наводяться аргументи на спростування безпосередньо обставин, які встановлені та описані даними протоколами, отже, аргументи захисника зводяться виключно до незначних недоліків оформлення протоколів та додатків до них.

-протоколу пред`явлення особи до впізнання від 15.03.2019 року.

Так захисник посилається на те, що вказаний протокол складений з порушенням вимог ч.1, ч.7 ст.228 КПК України, окрім цього, захисник зазначив, що пред`явлені на фотознімках особи суттєво відрізняються за волосяним покровом, рисами обличчя. Крім того, фотографії чорно-білі та не дають можливість оцінити зріст, статуру, вік, національність та інші риси.

Суд зазначає, що жодної імперативної вимоги щодо порядку пред`явлення особи для впізнання саме за допомогою кольорових фотокарток законодавством не передбачено. Усі особи на фотознімках пред`явлені тієї ж статі, що і обвинувачений ОСОБА_1 , і не мають різких відмінностей з ним у віці, зовнішності та одязі.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року містить посилання на те, що перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_3 попередньо з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Отже, вимогу ч.1 ст.228 КПК України з боку слідчого було дотримано. Окрім цього, підбірка фотознімків, що були обрані слідчим для підготовки та проведення вказаної слідчої дії, безпосередньо свідчить про те, що потерпілий попередньо назвав слідчому ознаки зовнішнього вигляду і прикмети особи, яку він міг впізнати, що і стало підставою для формування слідчим сукупності певних схожих фотознімків, які і були пред`явлені потерпілому.

На підтвердження вказаного, за результатами проведення процесуальної дії слідчим дійсно зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_3 впізнав особу, яка 14.03.2019 року вчинила відносно нього злочин по фотокартці під № 2 за перерахованими у протоколі зовнішніми ознаками обвинуваченого ОСОБА_1 . Даною особою, згідно довідки до протоколу і був обвинувачений ОСОБА_1 .

Щодо аргументів захисника в частині того, що дану слідчу дію проведено 14.03.2019 слідчим Харченком Р.В., тоді як постанову про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, і постанову про групу прокурорів винесено лише 18.03.2019, суд повторює, що вказані доводи не можуть бути прийняті судом з підстав, зазначених вище, а саме, вираховуванню у даному випадку підлягають висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року в рамках справи № 490/10025/17, провадження № 51-6116 км 19, де суд не погодився з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень, оскільки КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови.

Більше того, наданий суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що містить відомості стосовно слідчих, які здійснюють досудове розслідування, серед яких є ОСОБА_10 (т.2 а.п.132).

Отже, суд переконаний, що доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами висновків експерта № 759 від 19.04.2019 року, №760 від 02.05.2019, №761 від 02.05.2019, №762 від 03.05.2019, №763 від 06.05.2019, №446 від 08.05.2019 судово-медичних експертиз, № 173/Е від 17.04.2019 року, № 208/Е від 03.05.2019 року, оскільки суд, перевіривши доводи сторони захисту, вважає їх неспроможними, адже порушень проведення вказаних експертиз судом не встановлено.

Зокрема, висновок експерта № 759 від 19.04.2019 року дійсно був покладений в основу інших висновків експерта, дана експертиза розпочата 17.04.2019 року (закінчена 19.04.2019 року), в межах якої було досліджено зразки крові ОСОБА_3 , що знаходились в конверті, цілісність якого не порушена, що підписаний понятими, спеціалістом та слідчим ОСОБА_8 , за результатами якої при дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_3 , встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.

Отже, суд, звертає увагу на те, що інші експертизи були проведені хронологічно пізніше вказаної експертизи та були призначені ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, що був направлений до КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР» 16.04.2019 року, оскільки на це вказують відомості з самих висновків експерта, в яких міститься посилання на вихідні номери супровідних листів, датованих саме 16.04.2019 року, що спростовує доводи захисника в частині того, що на момент призначення вказаних ним у клопотанні експертиз не існувало висновку № 759, оскільки, на думку захисника, ухвали слідчого судді надійшли експерту 16.04.2019 року, що не відповідає дійсності, оскільки захисник ототожнює час направлення ухвал слідчого судді з часом надходження вказаних ухвал слідчого судді до експертної установи.

Доводи сторони захисту в частині недопустимості висновку експерта № 173/Е від 17.04.2019 року з підстав проведення вказаного дослідження на підставі медичної карти №324 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , та відсутності у матеріалах кримінального провадження вказаної медичної документації спростовується тим, що під час дослідження висновку експерта №173/Е від 17.04.2019 року судом було встановлено, що вказане дослідження проводилося не лише на підставі медичної документації ОСОБА_3 , а і шляхом безпосереднього огляду потерпілого ОСОБА_3 .

Вказана позиція суду також поширюється на доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експерта № 208/Е.

Отже, кожен окремо висновок експерта у даному кримінальному провадженні щодо пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, суд визнає належним та допустимим доказом.

Окрім цього, суд не погоджується з позицією сторони захисту відносно недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту від 24.04.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_3 , в ході проведення якого останній показав, місце та обставини, при яких ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження.

Так, захисник зосередив увагу суду на тому, що вказана слідча дія, (час виконання з 11.14 години по 11.20 годину) проводилася без участі понятих, на що суд зазначає, що згідно ч. 7 ст.223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для (серед іншого) слідчого експерименту. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Згідно дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, вказана слідча дія проводилася за умови безперервної відеозйомки на цифрову відеокамеру «Panasonic» та записана на ДВД диск.

Також суд відхиляє аргументи сторони захисту в частині того, що вказана слідча дія є фактично допитом потерпілого, враховуючи їх безпідставність.

Окрім цього, суд не погоджується з позицією сторони захисту відносно недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту від 24.04.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_3 .

Так, захисник зосередив увагу суду на тому, що слідчий експеримент проводився за участю статиста, проте його дані у протоколі відсутні, на фототаблиці відсутні підписи понятих, у відповідній графі протоколу відсутні дані про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались під час фотографування слідчої дії.

Щодо вказаних доводів сторони захисту, суд зазначає, що протокол слідчого експерименту є окремим джерелом доказування, який розкриває механізм вчинення кримінального правопорушення. Дана слідча дія була проведена за участю двох понятих, які зауважень і доповнень щодо проведення процесуальної дії не мали. Окрім цього, суд зазначає, що залучення статистів (дублерів), як окремих учасників слідчої дії не є обов`язковою умовою її проведення, тому відображення або не відображення відомостей щодо статиста не впливає на отримані результати безпосередньо самої слідчої дії та встановлені обставини кримінального провадження.

Позиція суду щодо не зазначення слідчим точних характеристик технічних засобів фіксації та самих носіїв інформації була викладена вище, тому суд не вважає за доцільне дублювати її щодо аргументу сторони захисту відносно недопустимості протоколу слідчого експерименту, оскільки описані вище висновки суду відносно даної позиції захисту є аналогічними.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. 186 КК України та ст. 121 КК України, повністю доведена.

При цьому суд зауважує, що під час судового розгляду встановлено, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2021 року, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання призначеного йому вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 року, по закінченню іспитового строку, за яким ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки. Дана ухвала набрала законної сили 24.05.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст.32 КК України, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно ч.1 ст.89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Частина 3 ст.337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, суд, враховуючи те, що прокурор не скористався своїм правом оскаржити ухвалу суду від 14.05.2021 року про звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 , а також не скористався своїми процесуальними можливостями перекваліфікувати дії ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що з метою покращення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, необхідно виключити з висунутого ОСОБА_1 обвинувачення ознаку «повторно», оскільки з урахуванням вимог ч.4 ст.32, ч.1 ст.89 КК України, які саме і покращують становище ОСОБА_1 , на день ухвалення цього вироку, він вважається таким що не має судимості та в його діях відсутня повторність, так як він 14.05.2021 року звільнений від відбування покарання, внаслідок чого суд вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України.

Також, суд вважає, що повністю доведені та правильно кваліфіковані органом досудового слідства умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України, тобто, в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Враховуючи обсяг зауважень сторони захисту щодо доказів наданих стороною обвинувачення, які суд повно, всебічно та неупереджено дослідив в судовому засіданні, суд зазначає, що кожному аргументу сторони захисту суд надав оцінку та забезпечив тим самим право обвинуваченого на отримання мотивованого судового рішення, що є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

ОСОБА_1 також пред`явлено обвинувачення по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно від 10.03.2019 року, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду такого змісту.

Як випливає з обвинувального акту, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 10 березня 2019 року приблизно о 15.00 годині, знаходився на ділянці місцевості, яка розташована на м/р «Бойня» на відстані близько 200 метрів від будинку АДРЕСА_4 . У вказаний час, на вищевказаній ділянці проходив раніше не знайомий для ОСОБА_1 . ОСОБА_11 , який йшов в сторону дороги тримаючи чоловічу барсетку у правій руці. У вказаний час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 10 березня 2019 року приблизно о 15 годині 01 хвилин, знаходячись на ділянці місцевості, яка розташована за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритий характер своїх противоправних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, наблизився до ОСОБА_11 та наніс йому один удар кулаком правої руки у обличчя, від нанесеного удару ОСОБА_11 впав на землю, але барсетку, яку він тримав у руці накрив своїм тілом та чинив опір ОСОБА_1 , який намагався відкрито викрасти його майно. В свою чергу ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, наніс 3-ри удари ногами по різним частинам тіла ОСОБА_11 та відкрито викрав у останнього барсетку, в якій знаходилося наступне майно: мобільний телефон марки «Meizu М5 Note 16 Gb», вартістю 3599 гривень, який знаходився у силіконовому чохлі, вартістю 112 гривень та грошові кошти в розмірі 9000 гривень, купюрами номіналом 500 та 200 гривень, та з руки відкрито викрав наручний годинник марки «Casio МТР - 1235GL - 7 AEF», вартістю 986 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 барсетку викинув, та відкрито утримуючи викрадене майно ОСОБА_11 , а саме: мобільний телефон марки «Meizu М5 Note 16 Gb», який знаходився у силіконовому чохлі, гроші в сумі 9000 гривень та наручний годинник марки «Casio МТР - 1235GL - 7 AEF», залишив місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерплому ОСОБА_11 матеріальний збиток на загальну суму 13697 гривень та спричинив тілесні ушкодження у виді синців навколо правого ока, на нижній повіці лівого ока, крововиливу в склеру правого ока, забійної рани в правій надбрівній області, садна на спинці носа, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому обвинуваченні не визнав, від надання суду показань відмовився.

За змістом ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сторона захисту наполягала на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду будь-яких допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст.186 КК України. Вважає пред`явлене обвинувачення безпідставним.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення подала докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися у показаннях потерпілого, свідків, протоколі огляду місця події, у висновках експертів, протоколі впізнання за фотознімками, протоколі слідчого експерименту.

Прокурор вважав сукупність досліджених доказів достатньою для того, щоб критично оцінити позицію сторони захисту та довести винуватість ОСОБА_1 .

Так, згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_11 , наданих в судовому засіданні, в березні 2019 року він їхав з смт. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області та зустрів знайомого ОСОБА_12 , з яким приблизно о 14.30-15.00 годині вирушили до річки перевірити чи зійшов лід, однак по дорозі зустріли групу людей, ОСОБА_13 почав з ними розмовляти, тому далі ОСОБА_11 пішов сам. Коли ОСОБА_11 йшов, то почув, що за ним хтось почав йти, тому він пришвидшив крок, в руках при цьому тримав барсетку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі як мінімум 8500 гривень до 9000 гривень, як він зазначив, це була його заробітна плата, мобільний телефон «Meizu». Потім він відчув удар кулаком в обличчя та впав на землю, ОСОБА_1 почав йому наносити удари руками та ногами. Загалом було приблизно 3 удари, після подій боліли також ребра. ОСОБА_1 був у капюшоні та нічого не говорив. Все відбулось дуже швидко. ОСОБА_1 забрав барсетку, зірвав наручний годинник та побіг, ОСОБА_11 за ним не побіг, тому що був в крові і толком не бачив нічого. Також зазначає, раніше ОСОБА_1 не знав, запам`ятав, в першу чергу, зріст ОСОБА_1 та його обличчя, зокрема очі, бо в певний момент зустрівся з ОСОБА_1 поглядами, хоча він був у капюшоні. Просив покарати обвинуваченого на розсуд суду та зазначив, що шкоду йому не відшкодовано (т. 2 а.п. 41-42);

Згідно показань свідка ОСОБА_13 , наданих в судовому засіданні, в березні 2019 року він з раніше знайомим йому ОСОБА_11 пішли прогулятись на піски. ОСОБА_11 запропонував йому випити пива, однак він відмовився, тому ОСОБА_11 пішов далі один та з далеку, а саме в 20 метрах, він побачив, що підбігли люди і один чоловік з них почав бити ОСОБА_11 після чого останній впав. Тоді той чоловік забрав у ОСОБА_11 барсетку, яка була чорного кольору квадратної форми. Також додав, що ОСОБА_11 намагався чинити опір. Коли він підійшов до потерпілого, той лаявся та не повідомив, що саме сталось та що було у сумці і пішов. Крім того, показав, що ОСОБА_11 бив не ОСОБА_1 , тому що чоловік, який бив ОСОБА_11 був вище та крупніше, мав інші риси обличчя. Також додав, що інший чоловік, який був поруч з особою, яка напала на ОСОБА_11 , теж був не ОСОБА_1 , оскільки він взагалі був дуже худорлявий та мав іншу статуру.

Згідно показань свідка ОСОБА_14 в березні 2019 року на мікрорайоні «Бойня» відбулася сутичка між двома чоловіками, які штовхали один одного. Вказаних осіб він бачив зі спини. Те, що серед них був ОСОБА_1 свідок ОСОБА_14 не бачив, також не бачив, щоб хтось з них падав, та те, що з потерпілого зривались якісь речі.

Щодо наданих показань ОСОБА_11 , та свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , суд зазначає, що відомості, отримані судом під час допиту вказаних учасників судового провадження містять ряд протиріч та є такими, які взаємно не узгоджуються. Потерпілий ОСОБА_11 відчув удар в обличчя, не став наздоганяти особу, яка його пограбувала, оскільки нічого не бачив і був в крові. Свідок ОСОБА_13 , який в цей час був поруч з потерпілим ОСОБА_11 стверджує, що ОСОБА_1 не був учасником кримінального правопорушення відносно ОСОБА_11 та вказав на те, що напад на ОСОБА_11 було вчинено зовсім іншою особою. Показання свідка ОСОБА_14 також відрізняються від тих, які надані потерпілим та свідком ОСОБА_13 .

Отже, показання потерпілого ОСОБА_11 в частині впізнання ОСОБА_1 в момент нападу та нанесення йому удару, суд вважає сумнівними та такими, що не підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Згідно показань свідка ОСОБА_15 він працює в ломбарді та 12.03.2019 року ОСОБА_1 заклав телефон, однак марку та колір він не пам`ятає. Також додав, що ОСОБА_1 , коли закладав телефон, надавав свої документи.

Вказані показання свідка ОСОБА_15 суд не може вважати такими, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки такі відомості не спростовують та не підтверджують винуватість останнього.

Щодо оглянутого в судовому засіданні речового доказу по кримінальному провадженню, а саме договору фінансового кредиту під заставу №8.72040/0 від 12.03.2019 року (т. 2 а.п. 113), суд зазначає, що вказаний письмовий доказ не відповідає вимогам ст.98 КПК України, оскільки зазначений документ не містить умов договору. Даний договір підписаний ОСОБА_15 та не містить підпису іншої особи (сторони договору), зокрема ОСОБА_1 . Суд також зазначає, що показання ОСОБА_15 не взаємоузгоджуються та не доповнюють один одного з даним договором про надання фінансового кредиту.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.03.2019 року ОСОБА_11 звернувся з проханням притягнути до відповідальності невідому йому особу, яка 10.03.2019 року близько 15.00 год. в районі бойні м. Новомосковська, яка нанесенням тілесних ушкоджень ривком заволоділа його майном, а саме телефоном марки Meizu M5 Note та грошима в сумі 9000 гривень, а також годинником.

Щодо даного доказу, суд зазначає, що в графі протоколу «6. Чи бачив особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, чи може впізнати, за якими прикметами?» не зазначено жодної інформації, так само як і не вказано у графі 8 даного протоколу відомості про очевидців вчинення кримінального правопорушення, адже з показань потерпілого ОСОБА_11 , наданих у судовому засіданні, очевидцем вчиненого кримінального правопорушення був свідок ОСОБА_13 . Тому суд оцінює вказаний, з точки зору достатності та взаємозв`язку, як такий, що також не вказує на причетність ОСОБА_1 до події кримінального правопорушення, в якій потерпілим є ОСОБА_11 .

Щодо протоколу огляду місця події від 10.03.2019 року, суд погоджується з доводами сторони захисту стосовно того, що даний протокол не має доказового значення для даного кримінального провадження, оскільки, на переконання суду, даний документ не підтверджує та не спростовує жодної обставини в межах пред`явленого обвинувачення.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.04.2019 року потерпілий ОСОБА_11 повідомив, що на фото № 4 впізнає ОСОБА_1 , як особу на ім`я ОСОБА_16 , який скоїв відносно нього злочин 10.03.2019 року за рисами обличчя. Оцінюючи наданий стороною обвинувачення доказ, суд зазначає, що даний протокол є недостатнім для підтвердження пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , враховуючи те, що впізнання було проведено лише по фотознімкам. Так, потерпілий ОСОБА_11 абсолютно впевнено в судовому засіданні підкреслив, що запам`ятав ОСОБА_1 за зростом та очами. Окрім цього, суд не може залишити поза увагою той факт, що зі слів ОСОБА_11 , ОСОБА_1 в момент вчинення злочину, був у капюшоні, а пред`явлення особи для впізнання проводилося без урахування даної обставини. Особи на фотознімках ОСОБА_11 були пред`явлені для впізнання без головного убору, капюшону, іншого покриття для голови, що фактично спотворило сприйняття потерпілим ОСОБА_11 особи, яку він запам`ятав, оскільки не були враховані особливості зовнішнього вигляду правопорушника в момент вчинення ним злочину відносно ОСОБА_11 .

Згідно висновку експерта № 106 від 12.03.2019 року, висновку експерта № 190/Е від 23.04.2019 року, відповідно до яких тілесні ушкодження ОСОБА_11 у виді синців навколо правого ока, на нижній повіці лівого ока крововиливу в склеру правого ока, забійної рани в правій надбрівній області, садна на спинці носа, у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості виникли від дії тупих твердих предметів, та могли утворитися в строк вказаний потерпілим та в направлені (10.03.2019 року). Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вважати, що потерпілому було заподіяно, не менше ніж чотири травматичні дії. Усі знайдені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами (т. 2 а.п. 114, 120-121).

Даний доказ суд оцінює як такий, який прямо та побічно не доводить причетність ОСОБА_1 до утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 .

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту та план-схеми до протоколу від 24.04.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_11 останній показав, де відносно нього було скоєно злочин та показав, як ОСОБА_1 підійшов ззаду та наніс удар кулаком в праву частину обличчя, як ОСОБА_1 забрав барсетку, мобільний телефон, а також зірвав годинник з лівої руки (т. 2 а.п. 122-124). Даний доказ суд оцінює як такий, який самостійного значення для встановлення винуватості ОСОБА_1 не має, оскільки не узгоджується з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Згідно висновку експерта №1907-19 від 17.04.2019 року станом на 19.01.2019 року ринкова вартість мобільного телефону марки «LG J3», чорного кольору, який придбано в 2012 році, становить 1000 грн; мобільного телефону марки «Meizu М5 Note 16 Gb», який був придбаний згідно наданих документів 05.10.2017 року становить 3 599 грн.; годинника марки «Casio МТР - 1235GL - 7 AEF», який придбаний у 2017 році, становить 986 грн., силіконового чохлу до мобільного телефону «Meizu М5 Note 16 Gb», який був придбаний 05.10.2017 року, становить 112 грн. Визначити ринкову вартість двох сім - карт мобільного оператора «Vodafone» не надається за можливе (т. 2 а.п. 127-131).

Даний доказ суд оцінює як такий, який самостійного значення для встановлення винуватості ОСОБА_1 в пред`явленому йому обвинуваченні, в якому ОСОБА_11 виступає потерпілим, не має, оскільки не є прямим доказом причетності ОСОБА_1 до вчиненого злочину відносно ОСОБА_11 .

В судовому засіданні прокурором надано для огляду ДВД-диск, на якому, як було повідомлено стороною обвинувачення, містився відеозапис проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_11 . Однак, враховуючи, що відтворення даного відео-файлу в судовому засіданні виявилося неможливим з причин технічних недоліків наданого носія інформації, суд не враховує та не оцінює вказаний доказ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають:

- ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

- усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було при тому, що судом зі свого боку було забезпечено сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_1 10 березня 2019 року умисно вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_11 (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього в цій частині, виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочин вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 .

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить із положень статті 65 КК України, а також з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочинів, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, особу обвинуваченого, його задовільну характеристику за місцем мешкання, а також те, що обвинувачений на обліку у лікарів не перебуває, на утриманні дітей або осіб похилого віку не має.

Обставин, які пом`якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд не погоджується з думкою прокурора про визнання рецидиву злочину, як обставини, що обтяжує покарання, оскільки стороною захисту в судовому засіданні було надано копію ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2021 року, яка набрала законної сили 24.05.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного йому вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 року по закінченню іспитового строку.

Крім того, наявність ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , унеможливлює застосування ст.71 КК України.

Керуючись ст. 50 КК України, виходячи з поняття покарання та його мети, аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 статей 69,75 КК України, а також, враховуючи те, що виправлення останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому суд доходить висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання, що не пов`язані з позбавленням волі, не будуть мати вплив на його виправлення, і саме за умови застосування позбавлення волі буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

При призначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України, суд вважає за можливе керуватись принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Зокрема, призначене покарання також буде відповідати таким принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позову у кримінальному провадженні не заявлено.

Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена експертиза №1907-19, від 17.04.2019 року, вартість якої, згідно акту здачі-приймання висновку судового експерта, складає 157 гривень, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України. Питання щодо витрат, пов`язаних із залученням експерта для проведення інших експертиз, які були виконані у даному кримінальному провадженні, суд не вирішує, оскільки доказів, на підставі яких можливо було б встановити вартість таких досліджень, суду з боку сторони обвинувачення не надано.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 закінчився на під час судового розгляду. Так, 19.05.2021 року через канцелярію суду прокурором було надане клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, строк дії якого 20.05.2021 року спивав.

З урахуванням того, що клопотання прокурора було подано фактично на межі закінчення строку дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу, поза судовим засіданням, суд був позбавлений розглянути питання про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу за встановленим кримінальним процесуальним кодексом порядком. На підставі ч. 6 ст. 181 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Суд також бере до уваги, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_1 16.03.2021 року був затриманий.

На етапі досудового розслідування, а саме 18.03.2019 року до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, строк дії якого сплинув 20.05.2021 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня фактичного затримання.

Зарахувати в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 16.03.2019 року по 24.03.2021 року включно.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Одночасно суд зазначає, що не може бути вирішено питання в порядку ст. 100 КПК України щодо такого предмету, як складний ніж, вилучений у ОСОБА_1 , який переданий до камери зберігання речових доказів Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області без залучення його у якості речового доказу згідно постанови про визнання і залучення до кримінального провадження речових доказів від 15.05.2019 року, оскільки даний предмет фактично не було даною постановою визнаний речовим доказом і не має відношення до даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-за п. ч. 1 ст. 186 КК України - 2 роки позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 121 КК України - 6 років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 6 років.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, де потерпілим визнано ОСОБА_11 (епізод від 10.03.2019 року), та виправдати його у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Початок строку покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 16.03.2019 року по 24.03.2021 року включно.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- договір фінансового кредиту під заставу №8.72040/0 від 12.03.2019 року - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

- марлевий тампон зі слідами крові, яка походить від потерпілого ОСОБА_3 , вилучена на зупинці громадського транспорту на проти будинку АДРЕСА_3 ; марлевий тампон зі слідами крові, яка походить від потерпілого ОСОБА_3 , вилучена під час огляду місця події, а саме ділянки місцевості, яка розташована поблизу містка по вул. Польовій м. Новомосковська Дніпропетровської області; зразки крові потерпілого ОСОБА_3 ; куртку та джинсові штани, які належать ОСОБА_1 , зі слідами крові, які походить від потерпілого ОСОБА_3 ; ніж вилучений у ОСОБА_1 , на якому є сліди крові, які походять від потерпілого ОСОБА_3 ; куртку, кофту та двоє штанів, які належать потерпілому ОСОБА_3 , на поверхні яких є сліди крові, які походять від потерпілого ОСОБА_3 , які зберігаються у камері зберігання речових доказів Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією № 1842 - знищити.

Складені в порядку, передбаченому КПК України, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії (ДВД диски) - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи №1907-19 від 17.04.2019 року в сумі 157 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити ОСОБА_1 та прокурору негайно.

Суддя А.В. Олійник