Рішення № 98297822, 30.06.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

30 червня 2021 року Справа № 926/1359/21

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (04210, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 30530955)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (58023, вул. Руська, 259, кв.55, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39212408)

про стягнення заборгованості у сумі 2 582 298,82 грн,

представники:

від позивача – адвокат Тренова О.В.;

від відповідача – не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення 2 582 298,82 грн заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» поставило відповідачу з травня 2019 року по лютий 2021 товар на загальну суму 2 582 298,82 грн, проте останній не сплатив їхню, внаслідок чого заборгував кошти в сумі позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 12.05.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою від 12.05.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.05.2021; запропоновано відповідачу у строк до 20.05.2021 надати суду відзив на позовну заяву; вирішено провести судове засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою суду від 25.05.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 08.06.2021; судове засідання за участю представника позивача – адвоката Тернової О.В. вирішено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

За наслідками підготовчого засідання 08.06.2021 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 30.06.2021 з повідомленням сторін.

У судове засідання 30.06.2021 позивач явку свого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Судове засідання 30.06.2021 проводилось в режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь позивача судові витрати. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

На виконання усного договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» з травня 2019 року по лютий 2021 товар, перелік якого вказано в рахунках на оплату товару, які позивач виписав відповідачу, а саме:

1) № 631 від 16 травня 2019 року на суму 88 017,48 грн;

2) № 631 від 16 травня 2019 року на суму 88 017,48 грн;

3) № 631 від 16 травня 2019 року на суму 88 017,48 грн;

4) № 631 від 16 травня 2019 року на суму 88 017,48 грн;

5) № 897 від 10 липня 2019 року на суму 1952,40 грн;

6) № 681 від 31 травня 2019 року на суму 50 434,00 грн;

7) № 1992 від 16 листопада 2020 року на суму 393 347,36 грн;

8) № 1993 від 16 листопада 2020 року на суму 12 516,25 грн;

9) № 2056 від 26 листопада 2020 року на суму 146 671,85 грн;

10) № 2055 від 26 листопада 2020 року на суму 185 905,09 грн;

11) № 38 від 15 січня 2021 року на суму 10 968,83 грн;

12) № 39 від 15 січня 2021 року на суму 61,22 грн;

13) № 40 від 15 січня 2021 року на суму 9 175,30 грн;

14) № 246 від 16 лютого 2021 року на суму 26 789,93 грн;

15) № 254 від 18 лютого 2021 року на суму 34 604,90 грн;

16) № 256 від 19 лютого 2021 року на суму 42 889,20 грн;

17) № 255 від 19 лютого 2021 року на суму 578 514,76 грн;

18) № 257 від 19 лютого 2021 року на суму 25 113,26 грн;

19) № 258 від 19 лютого 2021 року на суму 79 848,68 грн;

20) № 275 від 23 лютого 2021 року на суму 17 444,65 грн;

21) № 273 від 23 лютого 2021 року на суму 60 547,43 грн;

22) № 274 від 23 лютого 2021 року на суму 21 917,23 грн;

23) № 276 від 24 лютого 2021 року на суму 644 328,16 грн;

24) № 277 від 24 лютого 2021 року на суму 65 207,14 грн;

25) № 278 від 24 лютого 2021 року на суму 86 043,70 грн.

На виконання умов договору поставки Постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» ) в особі завідувача складом Присяжнюка О.А. передав, а Покупець – Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» в особі інженера Бишенка В.О. за довіреністю отримав товар, що вбачається із видаткових накладних, а саме:

- № 566 від 10.06.2019 на суму 21 110,58 грн., в т.ч. ПДВ 3 518,43 грн, рахунок на оплату № 631 від 16.05.2019;

- № 569 від 10.06.2019 на суму 21 026,88 грн., в т.ч. ПДВ 3 504,48 грн, рахунок на оплату № 631 від 16.05.2019;

- № 573 від 11.06.2019 на суму 45 291,89 грн., в т.ч. ПДВ 7 548,65 грн, рахунок на оплату № 631 від 16.05.2019;

- № 574 від 11.06.2019 на суму 588,13 грн., в т.ч. ПДВ 98,02 грн, рахунок на оплату № 631 від 16.05.2019;

- № 664 від 10.07.2019 на суму 1 952,40 грн., в т.ч. ПДВ 325,40 грн, рахунок на оплату № 897 від 10.07.2019;

- № 503 від 31.05.2019 на суму 50 434,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 405,67 грн, рахунок на оплату № 681 від 31.05.2019.

Крім того, факт передачі товару також підтверджується актами прийому-передачі: №1715 від 24 грудня 2020 за рахунком-фактурою № 1992 від 16.11.2020 на суму 393 347,36 грн; №1717 від 24 грудня 2020 за рахунком-фактурою № 1993 від 16.11.2020 на суму 12 516,25 грн; №1712 від 24 грудня 2020 за рахунком-фактурою № 2056 від 26.11.2020 на суму 146 671,85 грн; №1713 від 24 грудня 2020 за рахунком-фактурою № 2055 від 26.11.2020 на суму 185 905,09 грн; №155 від 18 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 38 від 15.01.2021 на суму 10 968,83 грн; №156 від 18 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 39 від 15.01.2021 на суму 61,22 грн; №157 від 18 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 40 від 15.01.2021 на суму 9 175,30 грн; №158 від 18 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 246 від 16.02.2021 на суму 26 789,93 грн; №159 від 18 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 254 від 18.02.2021 на суму 34 604,90 грн; №161 від 19 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 256 від 19.02.2021 на суму 42 889,20 грн; №160 від 19 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 255 від 19.02.2021 на суму 578 514,76 грн; №162 від 19 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 257 від 19.02.2021 на суму 25 113,26 грн; №163 від 19 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 258 від 19.02.2021 на суму 79 848,68 грн; №177 від 23 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 275 від 23.02.2021 на суму 17 444,65 грн; №175 від 23 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 273 від 23.02.2021 на суму 60 547,43 грн; №176 від 23 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 274 від 23.02.2021 на суму 21 917,23 грн; №178 від 24 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 276 від 24.02.2021 на суму 644 328,16 грн; №179 від 24 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 277 від 24.02.2021 на суму 65 207,14 грн; №180 від 24 лютого 2021 за рахунком-фактурою № 278 від 24.02.2021 на суму 86 043,70 грн.

Вищезазначені видаткові накладні та акти прийому передачі містять підписи та печатку відповідача.

У матеріалах справи містяться копії довіреностей від 22.01.2019, 26.07.2019, 14.01.2020, № 61 від 04.01.2021, виданих на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно позивачем було поставлено ТОВ «Євроінтербуд» товару на загальну суму 2 582 298,82 грн.

Однак відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі позову.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Наявність складених і підписаних сторонами спору видаткових накладних та актів прийому-передачі, за змістом яких позивач є продавцем, а відповідач покупцем товару, засвідчує наявність між сторонами договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом складення накладних без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: «Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Суд проаналізував наявні в матеріалах справи документи та констатує, що між сторонами не встановлені строки оплати за поставлений товар.

Норми статті 530 ЦК України в даному випадку є нормами загальної дії, якщо договором купівлі продажу (поставки) не врегульовано термін оплати то підлягає застосуванню спеціальна норма статті 692 ЦК України, якою унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідно позивач набув права вимоги на сплату відповідачем заборгованості.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі.

Всього позивачем було поставлено ТОВ «Євроінтербуд» товару на суму 2 582 298,82 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 2 582 298,82 грн основного боргу за договором.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 2 582 298,82 грн основного боргу.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 38 734,48 грн платіжними дорученнями №9679 від 01.04.2021.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (58023, вул. Руська, 259, кв.55, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39212408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (04210, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 30530955) 2 582 298,82 грн заборгованості за поставлений товар та 38734,48 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У зв`язку із перебуванням судді Марущака І.В. у відпустці з 08.07.2021 по 13.07.2021 повний текст рішення складено та підписано 14 липня 2021 року.

Суддя І.В. Марущак