Рішення № 98297781, 07.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/602/21

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М.Скиби, в приміщенні суду у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Синтез», Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Інгредієнс», м. Черкаси, вул. Надпільна, 424, кім. 87

про стягнення 35266,20 грн заборгованості,

без виклику та участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Синтез» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Інгредієнтс» про стягнення 135266,20 грн заборгованості за зобов`язанням про поставки, що підтверджено видатковими накладними:

№1244 від 16.05.2019 на суму 14040 грн. – 500 кг гліцерину (23,40 грн/кг)

№1458 від 04.06.2019 на суму 13770 грн. – 500 кг гліцерину (22,95 грн/кг)

№1575 від 18.06.2019 на суму 7456,20 грн. – 50 кг сорбату калію (гранульованого) (124,27 грн/кг),

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 позов прийнято судом до провадження та вирішено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач надав витяги з ЄДР на позивача та відповідача станом на момент звернення з позовом до суду.

Відповідач відзиву на позов не надав. Розрахунки і доводи позивача про стягнення 135266,20 грн заборгованості та санкцій відповідачем не спростовані. Контррозрахунку вимоги не подано.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору. Позивач не збільшував і не зменшував розмір позовних вимог. Доказів повного погашення боргу не представив.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Інших доказів сторонами не надано.

07.07.2021 було складено рішення суду без його проголошення – відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

ТОВ «Інтер-Синтез» (Постачальник – Позивач по справі) на замовлення

ТОВ «Фуд-Інгредієнтс» (Замовника - Відповідача по справі) здійснив три поставки товару, що підтверджено видатковими накладними:

№1244 від 16.05.2019 на суму 14040 грн. – 500 кг гліцерину (23,40 грн/кг) (а.с. 12);

№1458 від 04.06.2019 на суму 13770 грн. – 500 кг гліцерину (22,95 грн/кг) (а.с. 13);

№1575 від 18.06.2019 на суму 7456,20 грн. – 50 кг сорбату калію (гранульованого) (124,27 грн/кг) (а.с. 14).

Проведення господарських операцій підтверджено податковими накладними (а.с. 15-20).

Отримання товару в м. Борислав підтверджено відповідачем підписом уповноваженої особи та відтиском печатки на накладних.

Тобто Замовник (Покупець) не виконав належним чином умови фактичних договірних зобов`язань в частині оплати вартості товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість і строк виконання зобов`язання та сплати заборгованості вже настав.

Відсутність проведення повного розрахунку за отриманий товар стала причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідач вимоги в частині наявності основного боргу в сумі 35266,20 грн не заперечив. До моменту прийняття рішення судом борг не погасив.

Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи письмові доводи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі обміну листами як укладення договору у спрощений спосіб.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою спірні відносини є різновидом договору купівлі-продажу, що відповідає вимогам ст.ст. 655, 712 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач не підтверджує укладання договору з відповідачем у формі єдиного документу - №011/ЛН від 14.05.2019, про що йде посилання у видаткових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договірні відносини не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар – гліцерин та сорбат калію на загальну суму 35266,20 грн, що підтверджується видатковими накладними з відмітками про отримання, податковими накладними, та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено. Відповідачем не здійснено часткову оплату за поставлений товар.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк оплати не встановлений, то він визначається моментом передачі товару Замовнику (Покупцеві).

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за Договором є таким, що настав.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 35266,20 грн (основний борг). Оскільки строк виконання зобов`язання для відповідача вже настав, то позивач правомірно звернувся в суд для примусового стягнення боргу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 35266,20 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання договору. Відповідач не надав суду і свого контррозрахунку вимог. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом. Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2270,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Інгредієнтс», м. Черкаси, вул. Надпільна, 424, кімн. 87, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42978751, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Синтез», м. Борислав, Львівської області, вул. Трускавецька, 125, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25548331, номер рахунку в банку невідомий

35266,20 грн боргу,

2270,00 грн судового збору,

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 07.07.2021

Суддя Г.М.Скиба