Рішення № 98297716, 13.07.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2021 р. Справа № 924/395/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м.Волочиськ, Хмельницької області

про стягнення 3 663 991,43 грн..

Представники сторін: не з"явились

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м.Волочиськ, Хмельницької області про стягнення 3 663 991,43 грн..

Ухвалою суду від 15.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач оплату за переданий газ по Договору постачання природного газу №1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р. здійснив лише частково на суму 12 588 204,43 грн., та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 (пункту 5.1 - в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.11.2018) до Договору.

Станом на дату подання позову, розмір основного боргу становить 3 663 991,43 грн., що підлягає стягненню з відповідача. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 230, 231, 264, 265 ГК України.

27.04.2021р. на адресу суду надійшов відзив Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", у якому відповідач просить суд у позові відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, зокрема на те, що розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р., умовами якого передбачено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідачем здійснювалися шляхом перерахування коштів за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів фонду Державного бюджету, що перераховувались на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002р. №256, з урахуванням змін, внесених постановоми КМУ від 08.11.2017р. №951 та від 21.02.2018р. №114. та здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом виконання згідно з нормативами розподілу коштів,затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як відзначає відповідач, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014р. № 217. Так, відповідно до п. 8 Порядку усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті постачальником і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. З огляду на вищевикладене, на думку відповідача, рахунок із спеціальним режимом використання передбачає, що усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами. Тобто, із зазначеного, державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні із спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідачем також відмічено у відзиві, що, підписавши договір № 1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р. (в тому числі п. 6.3., який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) НАК "Нафтогаз України" тим самим дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений природний газ згідно алгоритму (процедурою), передбаченою постановою від 18.06.2014р. № 217.

Тобто, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому доводи позивача про те, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем власними коштами з порушенням строків, визначених договором, є безпідставними. Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами факт прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ.

Представники сторін в засідання суду не з"явились.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (постачальник) та Волочиським комунальним підприємством "Тепловик", м.Волочиськ (споживач) укладено договір постачання природного газу №1633/18-ТЕ-34 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 26.10.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 80,0 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. (п. п. 2.2, 2.4 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, зокрема право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору).

Згідно п.5.2 цього договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу на дату укладання договору становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п.6.5, п.6.6 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Оплата споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень пункту 3.12 цього договору з урахуванням таких особливостей:

- споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунка постачальника;

- оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу.

У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги з балансування оператора газотранспортної системи згідно із складеним постачальником та надісланим споживачеві рахунком споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та законодавством.

Згідно з підпункту 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Відповідно до п.12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. до 26.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача, в період листопад 2018р. - квітень 2019р., природний газ на загальну суму 16 252 195,86 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за листопад 2018р. - квітень 2019р..

Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 (пункту 5.1 - в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.11.2018р.) Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, на суму 12 588 204,43 грн., та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 (пункту 5.1 - в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.11.2018) Договору.

Станом на дату подання позову, розмір основного боргу становить 3 663 991,43 грн.

На підтвердження обставин викладених у позовній заяві позивачем долучено до матеріалів справи Договір постачання природного газу №1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р. з додатковими угодами №№1-7; підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу за листопад 2018р. - квітень 2019р.; розрахунком заборгованості, станом на 31.01.2021р.; довідкою про операції за договором з 01.10.2018р. по 31.12.2019р.; довідкою про сальдо за договором з 01.10.2018р. по 31.12.2019р..

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу №1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р., відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ в період листопад 2018р. - квітень 2019р. на загальну суму 16 252 195,86 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за листопад 2018р. - квітень 2019р..

Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 (пункту 5.1 - в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.11.2018р.) Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, на суму 12 588 204,43 грн., та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 (пункту 5.1 - в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.11.2018) Договору.

Станом на дату подання позову, розмір основного боргу становить 3 663 991,43 грн.

На підтвердження обставин викладених у позовній заяві позивачем долучено до матеріалів справи Договір постачання природного газу №1633/18-ТЕ-34 від 24.10.2018р. з додатковими угодами №№1-7; підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу за листопад 2018р. - квітень 2019р.; розрахунком заборгованості, станом на 31.01.2021р.; довідкою про операції за договором з 01.10.2018р. по 31.12.2019р.; довідкою про сальдо за договором з 01.10.2018р. по 31.12.2019р..

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, позовні вимоги підлягають щодо стягнення з відповідача 3 663 991,43 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв"язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Волочиського комунального підприємства "Тепловик", (31200, м.Волочиськ, вул. Пушкіна, буд. 7А, код 14151820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 3 663 991,43 грн. (три мільйона шість сот шістдесят три тисячі дев"ятсот дев"яносто одну гривню 43 коп.) - заборгованості та 54 959,87 грн. (п"ятдесят чотири тисячі дев"ятсот п"ятдесят дев"ять гривень 87 коп.) - витрат зі сплати судового забору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6;

3 - відповідачу - Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик", 31200, м.Волочиськ, вул. Пушкіна, 7А.

Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 13.07.2021р.