Рішення № 98297686, 13.07.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/449/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Трейд"

до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 1 199 484,57 грн,

за участю:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- представників:позивача - Козака О.А., відповідача - Федоришиної Н.О.,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

06.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Трейд" звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 199 484,57 грн за договором поставки № 44 від 20.10.2020, а саме: 989 173,92грн основної заборгованості, 71 295,63 грн пені, 69 242,17 грн штрафу, 52 359,59 грн інфляційних та 17 413,26 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- 20.10.2020 уклав з Відповідачем договір поставки № 44, за умовами якого зобов`язався поставити та передати у власність Відповідача автомобільні товари, а останній зобов`язався прийняти і оплатити товари,

- за видатковими накладними № 58868 від 22.10.2020, № 63777 від 04.11.2020 та № 64539 від 06.11.2020 він передав Відповідачу товар,

- у свою чергу, Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, товар не оплатив в повному обсязі.

Дії та аргументи Відповідача

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заявлені вимоги не визнало та вказало, що Позивач не дотримався умов пунктів 4.2 та 4.3 договору, за якими обов`язок постачальника з передачі товару є виконаним з моменту передачі товару та супровідних документів на такий товар, в тому числі і документів про якість товару.

Відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази передачі документів про якість товару, що унеможливлює встановлення дати прострочення оплати, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 12.04.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження. Нею ж сторонам установлені строки подачі процесуальних заяв.

Розгляд справи проведений у підготовчих засіданнях, які відбулися 26.05.2021, 15.06.2021 та 22.06.2021, а розгляд справи по суті - у засіданні 13.07.2021.

Установлені судом обставини

20.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Трейд", виступаюче у якості Постачальника, та Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як Покупець, уклали договір № 44 «купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою)» (т.1 а.с. 11-18).

Відповідно до його умов, які впливають на вирішення спору:

- Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари: Код ДК 021:2015 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої і малої тоннажності (Шини автомобільні, шини сільськогосподарські) (пункт 1.1.),

- в пункті 1.2. зазначена кількість товару, що підлягає поставці - 296 шт.,

- обсяги придбання товарів можуть бути зменшені залежно від поточних потреб замовника (пункт 1.3.),

- Постачальник повинен підтвердити якість Товару супровідними документами, а саме: паспорт якості Товару від виробника та сертифікат відповідності, виданий органом оцінки відповідності (пункт 2.2.),

- ціна договору - 1 494 462 грн (пункт 3.1.),

- розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених в пункті 4.2. договору (пункт 4.1.),

- рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару (пункт 4.2.),

- сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 15-30 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2 договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань (пункт 4.3.),

- датою передачі Товару від Продавця Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами (пункт 5.5.),

- пунктом 7.3.8. сторони передбачили стягнення пені у випадку порушення строків оплати Покупцем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови договору до моменту повного виконання такого зобов`язання Покупцем. Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику визначену пеню протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми фактичної заборгованості.

На виконання умов договору Позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними № 58868 від 22.10.2020 на загальну суму 1 085 233,78 грн, № 63777 від 04.11.2020 на загальну суму 297 710,58 грн та № 64539 від 06.11.2020 на загальну суму 6 229,56 грн.

Суд зазначає, що при підписанні видаткових накладних представник Покупця підтвердив отримання повного пакету документів, передбаченого договором, за яким здійснюється поставка, що відображено в самих примірниках видаткових накладних (т.1,а.с 19-21).

Всього на виконання умов договору Позивач поставив товар на загальну суму 1 389 173,92 грн.

При цьому Позивач частково сплатив вартість поставленого товару в сумі 400 000 грн, а саме платіжними дорученнями № 1851 від 29.01.2021 на суму 200 000 грн та № 1952 від 12.02.2021 на суму 200 000 грн.

За обліковими даними Позивача Відповідачем зобов`язання за договором виконанні не у повному обсязі. Так, станом на день звернення до суду основна заборгованість склала 989 173,92 грн.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин з поставки

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами укладеного договору, сторони визначили (серед інших умов): предмет договору (шини автомобільні, шини сільськогосподарські в кількості 296 шт), вартість товару (1 494 762 грн), зазначивши, що обсяги придбання товару можуть бути зменшені залежно від потреб замовника, та порядок розрахунків (протягом 15-30 календарних днів з моменту отримання товару).

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Згідно з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Позивач поставив обумовлений товар, проте Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав не у повному обсязі та під час судового розгляду справи ці обставини не спростував.

При цьому посилання Відповідача на недотримання Позивачем умов договору, а саме ненадання документів, в тому числі про якість товару, що унеможливило встановлення дати прострочення оплати, суд вважає помилковими та таким, що спростовуються наступним.

Договір № 44 від 20.10.2020 був укладений за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-10-02-000083-c на майданчику Prozorro. Так, замовник оприлюднив вимоги до предмету закупівлі за пунктом 5 розділу ІІІ «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі» яких учасники закупівлі повинні надати у складі пропозицій інформацію та документи, які підтверджують відповідність пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим характеристикам та вимогам до предмета закупівлі, установленим замовником згідно додатку 2 до документації. Додаток 2, який має назву «Технічна специфікація», серед іншого передбачає надання учасником копії сертифікату якості та/або паспорту якості та/або сертифікату відповідності та/або іншого документу, що підтверджує якість запропонованого до постачання товару (товар).

Таким чином, Відповідач отримав від Позивача всі необхідні документи, які підтверджують належну якість товару, і саме на підставі цих документів, визнавши їх відповідність, уклав договір поставки.

Поряд з цим, при підписанні видаткових накладних Відповідач підтвердив отримання повного пакету документів, передбаченого договором, за яким здійснюється поставка, що відображено у самих примірниках видаткових накладних.

Гарантійним листом № 05-04/39 від 14.01.2021 Відповідач, хоч і зазначив про необхідність направлення постачальником документів, підтвердив існування заборгованості перед Позивачем та гарантував повне погашення заборгованості протягом січня-березня 2021 (т.1,а.с. 74).

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

За таких обставин суд висновує, що Відповідач не здійснив оплату товару в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене суд вважає, що Відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з оплати товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання з поставки

У пункті 7.3.8. договору поставки сторони обумовили відповідальність Відповідача за порушення строків оплати шляхом нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності, а також штрафу у розмірі 7% від суми фактичної заборгованості у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 30 днів.

Зокрема, Позивач нарахував 71 295,63 грн пені за період з 21.11.2020 по 31.03.2021 від суми заборгованості за різними періодами та штраф у сумі 69 242,17 грн від суми 989 173,92 грн.

Вирішуючи спір у цій частині суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що:

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника,

- такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання,

- до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

У даному випадку Відповідач протягом 30 календарних днів не сплатив вартість отриманого товару, чим порушив умови договору. При цьому суд зазначає, що при розрахунку пені Позивач допустив ряд неточностей і помилок:

- невірно визначив початок періоду нарахування пені за видатковою накладною № 58868 від 22.10.2020 на суму 1 082 233,78 грн, оскільки початком періоду є 22.11.2020, а не 21.11.2020,

- не врахував кількість днів у 2020 році, а саме 366, у періоді з 07.12.2020 по 29.01.2021 та помилково здійснив ділення на 365 днів,

- у періоди з 30.01.2021 по 04.03.2021 та з 05.03.2021 по 31.03.2021 здійснив нарахування на суму боргу 2 178 347,84 грн, хоча правильними періодами нарахування є з 30.01.2021 по 12.02.2021 та з 13.02.2021 по 31.03.2021, з урахуванням часткового погашення боргу, на суму заборгованості 1 189 173,92 грнта 989 173,92 грн відповідно.

З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за кожним періодом окремо на залишок суму боргу з урахуванням часткової оплати за формулою:

пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 (366)х (кількість прострочених днів):100:

- 1 085 233,78грн (за період з 22.11.2020 по 04.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 13 днів : 100 = 4 625,59 грн;

- 1 382 944,36 грн (за період з 05.12.2020 по 06.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 2 дні : 100 = 906,85 грн;

- 1 389 173,92 грн (за період з 07.12.2020 по 31.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 25 днів : 100 = 11 386,67 грн;

- 1 389 173,92 грн (за період з 01.01.2021 по 29.01.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 29 днів : 100 = 13 244,73 грн;

- 1 189 173,92 грн (за період з 30.01.2021 по 12.02.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 14 днів : 100 = 5 473,46 грн;

- 989 173,92 грн (за період з 13.02.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 20 днів : 100 = 6 504,16 грн;

- 989 173,92 грн (за період з 15.03.2021 по 31.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 27 днів : 100 = 9 512,33 грн.

Таким чином загальна сума пені, яка підлягає задоволенню, складає 51 653,79 грн, як сума чисел 4 625,59 грн, 906,85 грн, 11 386,67 грн, 13 244,73 грн, 5 473,46, 6 504,16 грн та 9 512,33 грн, натомість вимоги щодо стягнення 19 641,84 грн пені задоволенню не підлягають.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати товару Позивач правомірно нарахував до сплати Відповідачу штраф у сумі 69 242,17 грн, виходячи із розрахунку за формулою: (сума заборгованості) х 7 % (розмір штрафу) = штраф; а саме: 989 173,92грн х 7 % = 69 242,17 грн.

Суд також зазначає, що одночасне застосування Позивачем до Відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно з наведеною вище статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності,

- у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, нарахування Позивачем до сплати Відповідачу пені у сумі 51 653,79 грнта штрафу у сумі 69 242,17 грн є правомірним,натомість вимоги щодо стягнення 19 641,84 грн пені задоволенню не підлягають.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 17 413,26 грн та інфляційних у сумі 52 359,59 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунки річних та вказує, що аналогічно, як і при розрахунку пені, Позивач невірно визначив початок періоду нарахування пені за видатковою накладною № 58868 від 22.10.2020 на суму 1 082 233,78 грн, оскільки початком періоду є 22.11.2020, а не 21.11.2020 та не врахував кількість днів у 2020 році, а саме 366, у періоді з 07.12.2020 по 29.01.2021 та помилково здійснив ділення на 365 днів, а тому правильним розрахунком за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365(366)

- 1 085 233,78 грн (за період з 22.11.2020 по 04.12.2020) х 3% х 13 днів : 366 днів = 1 156,40 грн;

- 1 382 944,36 грн (за період з 05.12.2020 по 06.12.2020) х 3% х 2 дні : 366 днів = 226,71 грн;

- 1 389 173,92 грн (за період з 07.12.2020 по 31.12.2020) х 3% х 25 днів : 366 днів = 2 846,67 грн;

- 1 389 173,92 грн (за період з 01.01.2021 по 29.01.2021) х 3% х 29 днів : 365 днів = 3 311,18 грн;

- 1 189 173,92 грн (за період з 30.01.2021 по 12.02.2021) х 3% х 14 днів : 365 днів = 1 368,36 грн;

- 989 173,92 грн (за період з 13.02.2021 по 31.03.2021) х 3% х 47 днів : 365 днів = 3 821,19 грн.

Таким чином загальна сума річних, яка підлягає стягненню, складає12 730,51 грн, як сума чисел 1 156,40 грн, 226,71 грн, 2 846,67 грн, 3 311,18 грн, 1 368,36 грн та 3 821,19, натомість стягнення 4 682,75 грн річних задоволенню не підлягають.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, наданий Позивачем за період з грудня 2020 по лютий 2021, та зазначає, що Позивач помилково включив до розрахунку та двічі здійснив нарахування на суму заборгованості 1 085 233,78 грн за видатковою накладною № 58868 від 22.10.2020 за грудень 2020, а також на суму 1 389 173,92 грн (що є загальною заборгованістю за видатковими накладними № 58868 від 22.10.2020, № 63777 від 04.11.2020 та № 64539 від 06.11.2020) за грудень 2020 - січень 2021.

Суд здійснив власний арифметичний розрахунок інфляційних за період, визначений Позивачем, а саме з грудня 2020 по лютий 2021 за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.

Індекс інфляції за період з 01.12.2020 по 31.01.2021 становить 102,2% з розрахунку: 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (у січні 2021).

Інфляційне збільшення на суму заборгованості 1 389 173,92 грн за період з 07.12.2021 по 31.01.2021, яке підлягає стягненню, становить 30 700,74 грн з розрахунку: 1 389 173,92 грн х 102,21% - 1 389 173,92 грн.

Інфляційне збільшення на суму заборгованості 1 189 173,92 грн за період з 01.02.2021 по 28.02.2021, яке підлягає стягненню, становить 11 891,74 грн з розрахунку: 1 189 173,92 грн х 101% (індекс інфляції в лютому 2021) - 1 189 173,92 грн.

За таких обставин загальна сума інфляційних, яка підлягає стягненню становить 42 592,48 грн, натомість стягнення 9 767,10 грн інфляційних задоволенню не підлягають.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні у вказаних сумах.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд висновує, що Відповідач:

- не сплатив вартість отриманого товару в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки,

- несумлінно та необачно віднісся до виконання договору, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача,

- за наслідками невиконання договору зобов`язаний сплатити Позивачу 989 173,92грн основної заборгованості,

- у зв`язку з порушенням строку оплати повинен сплатити пеню у сумі 51 653,79грн за період з 22.11.2020 до 31.03.2021 та штраф у сумі 69 242,17грн,

- через невиконання договору щодо оплати повинен сплатити річні у сумі 12 730,51 грн за період з 22.11.2020 по 31.03.2021 та інфляційні у сумі 42 592,48 грн за період з 07.12.2020 по 28.02.2021.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних сумах. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 19 641,84 грн пені, 4 682,75 грн річних та 9 767,10 грн інфляційних задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 17 992,28грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 17 481,30грн (що складає 97,16 %).

Щодо відправки поштової кореспонденції судом

У відповідності до статті 242 ГПК України суд повинен здійснити направлення копії прийнятого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, за змістом наказу голови Господарського суду Херсонської області № 01.02-04/38 від 21.05.2021 у суді на даний час наявне неналежне фінансування на здійснення відправки поштової кореспонденції, а тому направлення процесуальних документів учасникам справи вказаним способом унеможливлене.

З метою забезпечення прав учасників судового процесу на отримання інформації про результати судового розгляду та копії рішення виникла необхідність у здійсненні відправки його копії електронною поштою на відповідні електронні адреси сторін, а також висловлення пропозиції учасникам отримати письмові копії нарочно в приміщенні суду (після відповідного фінансування витрат на поштову відправку паперова копія рішення буде в обов`язковому порядку направлена сторонам).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; ідентифікаційний код 31918234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Трейд" (49106, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64; ідентифікаційний код 31497076) - 989 173,92грн основної заборгованості, 51 653,79грн пені, 69242,17грн штрафу, 12 730,51грн річних, 42 592,48 грн інфляційних та 17 481,30грн компенсації по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Направити електронну копію рішення на електронну пошту Позивача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 та Відповідача за адресою: urist@oblavtodor.ks.ua. Рекомендувати отримати письмову копію нарочно у канцелярії суду. Після відновлення фінансування витрат на поштову відправку паперову копію рішення направити сторонам поштовим зв`язком із повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 14.07.2021

Суддя М.К. Закурін