Рішення № 98297546, 12.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2021 Справа № 920/483/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/483/21 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237),

до відповідача: Державного підприємства «Охтирське лісове господарство» (42760, Сумська область, Охтирський район, Пологівська сільрада, Урочище Ківшар, 1, ідентифікаційний код 00992898),

про стягнення 39 649,00 грн,

за участю представників сторін:

позивача: Серьогіна С.В. за довіреністю від 13.10.2020 № 959 приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції,

відповідача: Дидишко О.М. за довіреністю від 25.01.2021 б/н.

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену масу вантажу у накладній у сумі 92 865,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати у сумі 2 270,00 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статті 307 Господарського кодексу України, статей 3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі – Статут залізниць України); неправильним зазначенням у залізничній накладній від 12.12.2020 № 44399004 маси вантажу у вагоні № 68487172, який прямував зі станції Охтирка Південної залізниці на станцію Богуславський Придніпровської залізниці, що є підставою для нарахування і стягнення з відправника штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, заявленій до стягнення.

У позовній заяві позивачем наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з суми судового збору та становить 2 270,00 грн.

Ухвалою від 11.05.2021 постановлено відкрити провадження у справі № 920/483/21; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити на 17.06.2020, 10:00; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України до 28.05.2020; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 14.06.2020.

18.05.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін від 17.05.2021 б/н (вх. № 2101 від 18.05.2021), в якому представник відповідача посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої не від`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції), заява № 10563/83, п. 24-33) та право на ефек тивну участь (Т. проти Сполученого Королівства), заява № 24724/94, п. 83-89), зазначає, що принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних еле ментів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Також представник відповідача у клопотанні зазначає, що Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №369/1923/15-ц та від 26.09.2018 у справі № 346/2946/16-ц виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п.п. 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційсь кою Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року); ідея справе дливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін; у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (зая ва № 7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати ро зумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні «справедливого балансу» кожній сто роні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі «Ankeri v. Switzeriand» від 23.10.1996, заява № 17748/91, п. 38).

З урахуванням викладеного, представник відповідача, керуючись статтями 2, 13, 249-252 Господарського процесуального кодексу України, просить розгляд справи № 920/483/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 20.05.2021 у справі № 920/483/21 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача - Державного підприємства «Охтирське лісове господарство» (42760, Сумська область, Охтирський район, Пологівська сільрада, урочище Ківшар, 1, ідентифікаційний код 00992898) про розгляд справи з викликом сторін від 17.05.2021 б/н (вх. № 2101 від 18.05.2021); розгляд справи № 920/483/21 по суті, призначений на 17.06.2021, 10:00, здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін; зобов`язати позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) конкретизувати зміст позовних вимог в частині розміру стягуваної суми, подавши до суду відповідну заяву; попередити позивача про можливі наслідки неявки в судове засідання його представника без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду спору, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду, передбачені частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також про можливість стягнення в дохід державного бюджету за невиконання процесуальних обов`язків штрафу в розмірі та порядку, визначених статтею 135 Господарського процесуального кодексу України; явку представників учасників справи в судове засідання по суті, призначене на 17.06.2021, 10:00, визнати обов`язковою.

25.06.2021 до суду від представника позивача до суду надійшла уточнення позовна заява, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену масу вантажу у накладній у сумі 39 645,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати у сумі 2 270,00 грн.

26.05.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив від 25.05.2021 б/н (вх. № 4990/21 від 26.05.2021), в якому представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що відповідачем були придбані кранові ваги для більш точного визначення маси. Кранові ваги ВЕК-10Д, що належать відповідачу, на яких відбувалося зважування вантажу були прийняті на облік Департаментом комерційної роботи станції Корчаківка. Кранові ваги на яких відбувалося зважування вантажу знаходяться в справному стані, були повірені належним чином, тому на момент зважування вантажу та внесення отриманих даних (маса вантажу) в накладну № 44399004, жодних сумнівів щодо точності маси вантажу не було. У накладній № 44399004 від 12.12.2020, в графі «спосіб визначення маси», ДП «Охтирський лісгосп» зазначив «на кранових вагах», як це передбачено пунктом 9 Правил приймання вантажів до перевезення. Як видно з накладної №44399004 від 12.12.2020 на відправлення лісопродукції залізницею відповідачем зазначено, що маса вантажу вагону № 68487172 складає нетто 47000 кг. Заявлена по документам тара вагону 20500 кг ніким не перевірена. Додаткова маса у вагоні могла з`явитися за рахунок підвищення вологості лісоматеріалів.

Як зазначає відповідач, що вагон з вантажем по залізничній накладній № 44399004 прийнятий залізницею до перевезення без будь-яких зауважень, про що свідчать відмітки у залізничних накладних. Комерційний акт № 454502/15 від 15.12.2020 за своїм змістом акт не відповідає вимогам вищезазначених Правил складання актів. Телеграма члена правління ПАТ «Укрзалізниця» від 08.02.2017 вих. № Ц-1-25/315-17, має розпорядчий характер та містить пряму вказівку –зобов`язання, яка без посередньо стосується випадків для застосування штрафних санкцій.

Як зазначає представник відповідача, у накладній № 44399004 від 12.12.2020, а саме графі 19 зазначено, що вантажопідйомність вагону, яким здійснювалось перевезення вантажу, складає 69000 кг, при цьому вага вантажу, зазначена відповідачем у накладній, складає 47000 кг, вага вантажу, зазначена позивачем у комерційному акті, складає 50100 кг. Таким чином, на думку представника відповідача, вантажопідйомність вагону не перевищена. При цьому, в накладній відсутня інформація про загальну масу вантажу та вагону (брутто), що також відображено у комерційному акті № 454502/15 від 15.12.2020. Виходячи із інформації, вказаної у комерційному акті, при перезважуванні позивачем на електронно-тензометричних вагах визначено загальну масу вагону та вантажу (брутто), а потім шляхом віднімання від маси брутто маси вагону, вказаної у накладній, отримано результат маси вантажу, який є більшим, ніж зазначено відправником (відповідачем). Отже, співставлення способів отримання результатів маси вантажу на станції відправлення та на залізничній станції під час перезважування вагону з вантажем, свідчить, що такі способи не є однаковими, а тому відсутні підстави для ствердження, що результати перезважування вагону на станції отримання є об`єктивними.

Крім наведеного представник відповідача зазначає, що відповідно до комерційного акту № 454502/15 від 15.12.2020, перевірка маси вантажу вагону № 68487172 здійснена позивачем на електронно-тензометричних вагах - вантаж разом з тарою, що є порушенням порядку, встановленого пунктом 22 Правил видачі вантажів, оскільки маса вантажу визначалась вантажовідправником та перевізником різними способами.

Таким чином представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено правильність визначення маси вантажу, який перевозився у вагоні № 68487172, під час зважування цього вагону.

Також 26.05.2021 представником відповідача подано до суду клопотання від 25.06.2021 б/н (вх. № 2187 від 26.05.2021), де представник відповідача, враховуючи норми закону, а також надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача і відсутність завданих збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на 30 %.

17.06.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява б/д, б/н (вх. № 2486 від 17.06.2021), відповідно до якого представник позивача просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65).

Ухвалою від 17.06.2021 у справі № 920/483/21 зокрема постановлено задовольнити заяву представника позивача б/д, б/н (вх. № 2486 від 17.06.2021) про відкладення розгляду справи та проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції; відкласти розгляд справи по суті на 12.07.2021, 12:30 з викликом сторін; доручити Центральному апеляційному господарському суду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65) забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 12.07.2021, 12:30 у приміщенні зазначеного суду; явку представників учасників справи в судове засідання по суті, призначене на 12.07.2021, 12:30, визнати обов`язковою.

09.07.2021 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення до клопотання у справі № 920/483/21 від 09.07.2021 б/н (вх. № 6373/21), де останній враховуючи норми закону, не співмірність розміру штрафу відносно до остаточної вартості вантажу, а також надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача і відсутність завданих збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на 30 %.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 12.07.2020 в режимі відеоконференції в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65) у відповідності до статті 197 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні по суті заначив, що підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті заначив, що проти позову заперечує та підтримує заявлене ним клопотання про зменшення розміру штрафу на 30 %.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 12.07.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

12.03.2020 згідно з накладною № 44399004, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Охтирка Південної залізниці на станцію Богуславський Придніпровської залізниці відповідачем здійснено відправлення вагону № 68487172 з вантажем – «лісоматеріали круглі».

15.12.2020 на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України та акту загальної форми № 198 від 15.12.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 68487172, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 44399004 від 12.12.2020, про що складено комерційні акти № 454502/15 від 15.12.2020 та № 454502/15/1 від 15.12.2020 з відміткою станції призначення. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування, на станцію відправлення направлена телеграма.

Зазначені комерційні акти засвідчують, що під час комісійного зважування вагона № 68487172 відправленого за накладною № 44399004 від 12.12.2020, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою, а саме фактична маса вантажу більше ваги вказаної в документі на 3 100 кг. Фактично встановлено: брутто 70600 кг, тара 20500 кг, нетто 50100 кг. В накладній № 44399004 від 12.12.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту № 454502/15 від 15.12.2020.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 44399004 від 12.12.2020 відправником вантажу є відповідач у справі, маса вантажу визначена вантажовідправником (відповідачем) без участі представників позивача, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізних документів.

Факт невідповідності маси вантажу у спірному вагоні даним про його масу, зазначеним у перевізних документах, став підставою для складання залізницею комерційного акта № 454502/15 від 15.12.2020 та комерційного акта № 454502/15/1 від 15.12.2020.

Комерційний акт № 454502/15 від 15.12.2020 та комерційний акт № 454502/15/1 від 15.12.2020 станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, складений у відповідності з пунктом 10 «Правил складання актів», затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці: ДС Мордас В.І, прийомоздавальником ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_2 . У зазначених комерційних актах зроблено помітку, що начальник вантажного району по штату відсутній.

Акт загальної форми № 198 від 15.12.2020 та комерційні акти № 454502/15 від 15.12.2020, № 454502/15/1 від 15.12.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні і маси вантажу, що зазначена в накладній, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

У зв`язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 39 645,00 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (стаття 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина перша стаття Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариствазалізничного транспорту загального користування», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статутузалізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статутузалізниць України).

Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною від 12.12.2020 № 44399004. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю...т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до статті 23 Статут залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За приписами статті 24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Додатком 3 до Правил встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.

Із графи 28 накладної № 44399004 вбачається, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником відповідача.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статут залізниць України).

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Правила складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з пунктом 10 Правила складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Комерційний акт № 454502/15 від 15.12.2020 та комерційний акт № 454502/15/1 від 15.12.2020 станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, складений у відповідності з пунктом 10 «Правил складання актів», затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці: ДС Мордас В.І, прийомоздавальником Пилипенко Я.О. та приймальником поїздів Поляковою Л.Д. У зазначених комерційних актах зроблено помітку, що начальник вантажного району по штату відсутній.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд установив, що факт невідповідності маси вантажу, відправленого відповідачем, зафіксовано позивачем у комерційних актах № 454502/15 від 15.12.2020 та № 454502/15/1 від 15.12.2020, які складено залізницею із дотриманням вимог Правил складання актів; ці акт підписано трьома уповноваженими на його складання особами, повноваження яких підтверджуються матеріалами справи.

Комерційними актами № 454502/15 від 15.12.2020 та № 454502/15/1 від 15.12.2020 підтверджується, що в накладній № 44399004 від 12.12.2020 вказана маса вантажу 47000 кг, а фактично маса вантажу вагона № 68487172 складає 50100 кг, що на 3100 кг більше від маси, вказаної у накладній на перевезення.

Зазначені комерційні акти № 454502/15 від 15.12.2020 та № 454502/15/1 від 15.12.2020 у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався.

А тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Відповідно до пункту 6.1 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями, підставою покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

Пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на стадії його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту залізниць України. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно статті 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно пункту 6.2 роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями та частини четвертої пункту 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/917, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

З аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов`язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку сума штрафу за вищевказане порушення складає: 7 929,00 х 5 = 39 645,00 грн, де, 7 929,00 грн - провізна плата по накладній № 44399004 від 12.12.2020 за вагон № 68487172 за вагон від станції Охтирка Південної залізниці на станцію Богуславський Придніпровської залізниці.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.

За приписами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У клопотанні від 25.06.2021 б/н (вх. № 2187 від 26.05.2021) представник відповідача, враховуючи норми закону, а також надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача і відсутність завданих збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на 30 %.

Також у письмових поясненнях від 09.07.2021 б/н (вх. № 6373/21) представник відповідача посилаючись на норми закону, судову практику щодо зменшення неустойки, не співмірність розміру штрафу відносно до остаточної вартості вантажу, а також надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача і відсутність завданих збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на 30 %.

Представник позивача у судовому засіданні по суті зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Згідно статті 233 ГПК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статі 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Штраф, який стягується позивачем не є договірною штрафною санкцією, а тому суд не знаходить підстав для його зменшення.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за статтею 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в гіпотезі коментованої норми обставин, а сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов`язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Відповідач не надав суду доказів у розумінні статей 76-78 ГПК України на підтвердження майнового, в т.ч. фінансового стану боржника, ступінь виконання зобов`язання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ГПК України у редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, не передбачено для суду права на зменшення розміру штрафних санкцій, тому зменшення розміру штрафу у даній справі й з власної ініціативи суду суперечить приписам ГПК України у редакції з 15.12.2017.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотань представника відповідача щодо зменшення штрафу на 30 % за неправильно зазначену у накладній масу вантажу за безпідставністю та необгрунтованістю.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Охтирське лісове господарство» (42760, Сумська область, Охтирський район, Пологівська сільрада, Урочище Ківшар, 1, ідентифікаційний код 00992898) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф за невірно вказану у накладній від 12.12.2020 № 44399004 масу вантажу в сумі 39 645,00 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот сорок п`ять гривень 00 коп.) на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця»; та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на рахунок НОМЕР_2 , Філія Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач: регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14 липня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа