Рішення № 98297544, 09.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2021 Справа № 920/599/21

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області

до - фізичної особи-підприємця Меньшової Галини Павлівни ,

про стягнення 175177 грн 15 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 07.06.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 175177 грн 15 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач є власником нежитових приміщень. Нежитлові приміщення розміщені на земельній ділянці, яка належить позивачу. Відповідач не врегулював з позивачем орендні відносини, а саме шляхом укладення договору оренди. В той же час, у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою до державного бюджету. Відповідач орендну плату не сплачував. Позивач стверджує, що ухилення відповідача від обов`язкової сплати коштів за фактичне використання земельної ділянки є підставою для застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.06.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду 06.07.2021 відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Суд звертає увагу, що правова оцінка доводам відповідача буде надана в мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач надав до суду 12.07.2021 відповідь на відзив на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідач з 18.12.2015 є власником комплексу нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 2,0000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначені факти підтверджуються копією інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 244131306 від 12.02.2021 (а.с.8-11).

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га. Правовідносини між сторонами стосовно зазначеної земельної ділянки не врегульовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України (Підстави звільнення від доказування) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки зазначені обставини визнаються сторонами в заявах по суті, то вони є такими, що встановлені судом.

Позивач нарахував відповідачу 175177 грн 15 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.03.2019 по 31.10.2020. Позивачем наданий відповідний розрахунок (а.с.27).

Позивач звертався до відповідача про добровільну сплату розрахованих коштів у місячний строк. Однак відповідач кошти не сплатив. Зазначені факти підтверджується копією претензії-вимоги від 05.11.2020, претензії-вимоги від 03.03.2021 та доказів їх направлення відповідачу (а.с.29-33).

Відповідач кошти не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, основними питаннями, які підлягають встановленню судом, є те, чи наявні правові підстави для сплати відповідачем орендної плати за землю, у разі відсутності договору оренди земельної ділянки, а також чи вірно здійснено розрахунок суми заборгованості та чи наявні докази сплати боргу відповідачем.

Щодо наявності правових підстав для сплати орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, адже відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, з огляду на що новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на неї відповідно до вимог законодавства.

Суд дійшов висновку, що з дня виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок сплачувати кошти за використання земельної ділянки. Тому наявні правові підстави для сплати відповідачем орендної плати за землю, в тому числі, за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Щодо розрахунку суми орендної плати.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка є сформованою, як об`єкт цивільних прав, має кадастровий номер та внесена до державного реєстру.

Як вже зазначалось, розивач нарахував відповідачу 175177 грн 15 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.03.2019 по 31.10.2020.

Позивач розраховує орендну плату - 3% від нормативно-грошової оцінки землі (а.с.27).

Згідно з ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Розмір орендної плати позивач визначив відповідно до рішення 23 сесії 7 скликання Путивльської міської ради від 26.01.2017 «Про внесення змін до рішення 75 сесії Путивльської міської ради 6 скликання від 18.06.2015 року «Про встановлення плати за землю на території міста Путивль».

Нормативно грошова оцінка станом на 2020 рік міститься у Витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Суд погоджується з розрахунком позивача, а саме розміром 3% від нормативно-грошової оцінки землі. Крім того, оскільки відсутній договір із попереднім власником, то позивачем правомірно розраховано орендну плати на підставі вказаного вище рішення міської ради.

Щодо факту сплати відповідачем орендної плати.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Тому позивачем доведено, а судом встановлено факт несплати відповідачем орендної плати в розмірі 175171 грн 15 коп.

Щодо заперечень відповідача.

Доводи відповідача про те, що на момент набуття ним права власності на комплекс будівель, земельна ділянка за згаданим комплексом чи його попереднім власником юридично закріплена не була, а користування нею взагалі не могло перейти до нього від попереднього власника будівель, судом до уваги не приймаються, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати за земельну ділянку, на якій розташоване належне йому майно.

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших правовстановлюючих документів, які б посвідчували факт правомірного використання вищевказаної земельної ділянки (рішення про передачу земельної ділянки у власність/користування, державний акт на право постійного користування тощо).

Відповідач зазначає, що починаючи з 2016 року неодноразово звертався до позивача з вимогою виділити в користування на правах оренди саме таку площу земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями, і яка потрібна для їх обслуговування. Проте позивач примушує відповідача до укладення договору оренди у розмірі, яким відповідач не користується.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Суд звертає увагу, що процедура укладення між сторонами договору оренди взагалі не є предметом дослідження по даній справі. В той же час, факти звернення до позивача у 2016 році відповідачем не доведені належними та допустимими доказами. Не доведено відповідачем і факти неправомірних дій позивача з цього питання - не надано доказів звернень із скаргами або оскарження дій чи бездіяльності органу владних повноважень тощо.

Крім того, як вже зазначалось, відповідач є власником зазначеного вище майна. Комплекс розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га. Вказана земельна ділянка належить територіальній громаді м. Путивль.

Отже, доведення факту невикористання спірної земельної ділянки покладається саме на відповідача. Для уникнення вказаних суперечностей законодавством і передбачено не лише права, а і обов`язки врегулювання земельних правовідносин. В той же час, відповідачем не доведено, що ним вчинялись дії з врегуювання спірних правовідносин та факт невикористання спірної земельної ділянки.

Крім того, норми чинного законодавства не звільняють від обов`язку власника майна, яке знаходиться на земельній ділянці територіальної громади, з оплати за землю, навіть у разі невикористання такого майна.

Тому заперечення відповідача судом до уваги не примаються, оскільки не підтверджуні належними та допустимими доказами, а рішення суду не може грунтватись на твердженнях (припущеннях), які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

У данному випадку достатньою підставою для набуття права користування на майно (земельну ділянку) в силу положень ст.ст. 1, 15 Закону України «Про оренду землі» є виключно договір оренди земельної ділянки, який, відповідно до ст. 125 ЗК України підлягає обов`язковій державній реєстрації.

У подальшому, внаслідок використання земельної ділянки без правоустановлюючих документів, відповідачем отримано дохід в результаті нездійснення плати за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Ухилення відповідача від обов`язкової сплати коштів за фактичне використання земельної ділянки є підставою для застосування положень с т.ст. 1212,1214 ЦК України. Крім того, обов`язок сплатити суму коштів, отриманих від безпідставно набутого майна, виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того, чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме стягненню підлягають кошти в розмірі 175171 грн 15 коп.

Щодо способу захисту.

Суд звертає увагу, що в даному випадку вказані правовідносини не можуть бути врегульовані за допомогою інших спеціальних способів захисту (зокрема, таких як припинення дії, яка порушує право, та повернення земельної ділянки), оскільки відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України право користування земельною ділянкою переходить до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене, на тих самих умовах та в тому ж обсязі як і для попереднього землекористувача.

За таких обставин єдиним правовим способом захисту позивача на отримання належної суми орендної плати, яка не була сплачена відповідачем в повному обсязі, є стягнення коштів не сплачених до бюджету.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області до фізичної особи-підприємця Меньшової Галини Павлівни про стягнення 175171 грн 15 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Меньшової Галини Павлівни ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області (вул. князя Володимира, 50, м. Путивль, Сумська область, 41500, код ЄДРПОУ 43922605) 175171 грн 15 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 2627 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Виконавчому комітету Путивльської міської ради Сумської області наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 14.07.2021.

Суддя О.Ю. Резніченко