Рішення № 98297542, 12.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2021 Справа № 920/501/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/501/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом - фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460),

про заборону вчинення дій,

за участі представників учасників справи:

позивача - Верем`юк Д.А. згідно ордеру серії КС № 319625 від 10.05.2021,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.05.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої, просить суд заборонити відповідачеві проводити демонтаж або іншим чином від`єднання від мережі теплопостачання двох твердопаливних котлів марки «СЕТ 800» з порядковими номера 5004800280115 та 1002800280115 та комплектуючих до них без згоди орендодавця згідно договору оренди від 01.09.2020 № 40 під час його дії, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо намагання здійснити демонтаж двох твердопаливних котлів марки «СЕТ 800» з порядковими номера НОМЕР_2 та 1002800280115 та комплектуючих до них суперечать умовам договору оренди від 01.09.2020 № 40 та порушують права позивача, як власника вищезгаданого майна.

У позовній заяві позивач зазначає, що витрати позивача у даній справі складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/501/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 01.06.2021, 10:00.

31.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 31.05.2021 б/н (вх № 5175/21) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме ухвал Путивльського районного суду Сумської області від 11.05.2021 та 13.05.2021.

Протокольною ухвалою від 01.06.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд задовольняє клопотання позивача від 31.05.2021 б/н (вх № 5175/21) та долучає зазначені докази до матеріалів справи.

Ухвалою від 01.06.2021 у справі № 920/501/21 судом постановлено відкласти підготовче засідання у справі № 920/501/21 на 14.06.2021, 11:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 14.06.2021 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/501/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.07.2021, 11:00.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 12.07.2021 та усно заначив, що підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом.

Представник відповідача в судове засідання по суті 12.07.2021 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином 22.06.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

06.07.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 01.07.2021 № 188 (вх. № 6276/521) про долучення доказів та відмову в задоволенні позову, в якому останній просить суд поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи копію рішення № 536 -МР від 24.06.2021 «Про скасування рішення 8 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 29.04.2021 № 391-МР «Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні КНП «Путивльська міська лікарня» та копію листа про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області від 16.06.2021 як такі, що були фактично видані після закриття підготовчого провадження у справі № 920/501/21, та не могли бути надані суду з незалежних від відповідача підстав; у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що на даний час відсутня правова підстава для позову.

В обгрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» використовує для опалення закладу котли марки «СЕТ 800» з комплектуючими до них, які відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради № 201805-19/0 від 10.06.2021, проведеної Управлінням північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, визнані власністю лікарні. 24.06.2021 року Путивльська міська рада прийняла рішення № 536-МР «Про скасування рішення 8 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 29.04.2021 № 391-МР «Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні КНП «Путивльська міська лікарня».

Відповідно до пункту 5 Розділу І Статуту КНП «Путивльська міська лікарня», затвердженого рішенням сесії Путивльської міської ради № 382 -МР від 26.03.2021, відповідач у своїй діяльності в тому числі керується відповідними рішеннями Путивльської міської ради та Виконавчого комітету Путивльської міської ради.

А тому, як зазначає представник відповідача, у останнього відсутні підстави для демонтажу двох твердопаливних котлів марки «СЕТ 800» з комплектуючими до них. Зазначені обставини, як зазначає представник відповідача, унеможливлюють вчинення дій з боку відповідача, які можуть спричинити несприятливі майнові наслідки до позивача та зашкодити його цивільним правам та інтересам.

Протокольною ухвалою від 12.07.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд поновлює строк на подання доказів та долучає до матеріалів справи надані представником відповідача письмові докази.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 12.07.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.09.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Путивльська центральна районна лікарня» Путивльської районної ради Сумської області (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) укладено договір оренди № 40 (далі - договір оренди). Зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно:

- Котел «СЕТ 800» призначений для теплопостачання з порядковим номером 5004800280115;

- Котел «СЕТ 800» призначений для теплопостачання з порядковим номером 1002800280115, (далі - майно), розміщене за адресою: АДРЕСА_3 яке належить орендодавцю та є під`єднаним до теплової мережі орендаря.

Відповідно до акту приймання-передавання нерухомого майна від 01.09.2020 орендодавець (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме:

1) пульт управління - 1 шт.;

2) обшивка котла (змонтована на котлі) - 2 шт.;

3) комплект кріплення обшивки - 2 шт.;

4) фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.;

5) вентилятор - 2 шт.;

6) система аварійного охолодження - 2 шт.;

7) хім-водоочистка - 1 шт.;

8) підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.;

9) циркуляційний насос - 2 шт.;

10) лічильник води - 1 шт.

11) монометри - 11 шт.;

12) група безпеки котла (взривні клапани) - 4 шт.;

13) задвижки - 14 шт.;

14) фільтри води - 2 шт., зазначене майно розміщене за адресою: АДРЕСА_3 , придатне до експлуатації, ремонту не потребує.

Згідно пункту 1.2 договору оренди вищевказане майно передано в оренду з метою опалення приміщень відповідача.

Згідно пункту 3.1 договору оренди розмір орендної плати становить 83 000,00 грн за місяць.

Пунктом 3.4 договору оренди визначено, що орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 15 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з пунктом 9.1 договору оренди даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 1 серпня 2023 року (два роки одинадцять місяців) включно.

Пунктом 9.2 договору оренди визначено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору.

Відповідно до пункту 9.4 договору оренди сторони погодили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припиненню чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Рішенням Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 09.12.20 року № 33-МР «Про прийняття до комунальної власності Путивльською міської ради майна спільної власності, «Путивльська центральна районна лікарня», прийнята до комунальної власності Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області з назвою «Путивльська міська лікарня» без зміни коду ОКПО 01981460.

23.12.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем Костюченко Ігорем Сергійовичем укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до пункту 1 якого Продавець продає, а покупець купує наступне майно (далі - майно):

1.1 Котел стальний водогрійний, призначений для опалення та гарячого водопостачання жилих, виробничих та адміністративних будинків - СЕТ 800, порядковий номер 4133, інвентарний номер 5004800280115 в комплекті:

1) Котел СЕТ 800

2) пульт управління;

3) обшивка котла (змонтована на котлі);

4) комплект кріплення обшивки;

5) фланці на подачі і зворотні патрубки котла;

6) вентилятор;

7) система аварійного охолодження;

1.2 Котел стальний водогрійний, призначений для опалення та гарячого водопостачання жилих, виробничих та адміністративних будинків - СЕТ 800, порядковий номер 4132, інвентарний номер 1002800280115 в комплекті:

1) Котел СЕТ 800

2) обшивка котла (змонтована на котлі);

3) комплект кріплення обшивки;

4) фланці на подачі і зворотні патрубки котла;

5) вентилятор;

6) система аварійного охолодження;

1.3 Хім.-водоочистка;

1.4 підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.;

1.5 Циркуляційний насос - 2 шт.

Згідно з пунктом 2 вищезазначеного договору вартість майна з обв`язкою та комплектуючими частинами складає 1 200 000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.)

За умовами пункту 3 договору купівлі-продажу оплата вартості майна здійснюється покупцем наступним чином: суму коштів в розмірі 200 000,00 грн покупець (позивач) сплатив продавцю (третій особі) в день укладення цього договору, що підтверджується його підписанням сторонами, іншу частину коштів в сумі 1 000 000,00 грн. покупець має сплатити продавцю з кінцевим строком до 01 січня 2022 року. Сторонами може бути окремо узгоджений графік платежів.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу визначено, що передача майна у власність покупцеві здійснюється за актом приймання передачі в момент укладання цього договору. Право власності у покупця на майно виникає в момент підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020 після укладення цього договору покупець набуває прав орендаря за договором оренди майна, в тому числі на отримання орендної плати, без необхідності укладення нового договору оренди. Між сторонами може бути додатково укладено договір уступки права вимоги по стягненню заборгованості з орендної плати, яка виникла до укладення цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що право користування майном у орендаря (відповідача) ґрунтується на договорі оренди, це право триває весь час дії договору оренди, незважаючи на зміну власника орендованого за цим договором майна.

Про зміну власника майна та нові реквізити для сплати коштів за орендоване майно позивачем повідомлено відповідача листом-повідомленням від 04.01.2021. Зазначений факт відповідачем не спростовується.

29.12.2020 ФОП ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив останнього про реалізацію ним котлів фізичній особі Костюченко І.С .

Таким чином, з 23.12.2020 за договором оренди № 40 від 01.09.2020 орендодавцем є фізична особа-підприємець Костюченко І.С. (позивач у справі), а орендарем є Комунальне некомерційне підприємство «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (відповідач у справі), яка є комунальним закладом охорони здоров`я Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області.

З 01.09.2020 відповідач використовує вищезазначені опалювальні котли, що належать на праві власності позивачеві на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020, у своїй господарській діяльності.

05.01.2021 слідчим суддею Путивльського районного суду Сумської області у справі № 584/1660/20 накладено арешт на два опалювальні котли із комплектуючими до них та заборонено гр. Костюченко І.С. та Комунальному некомерційному підприємству «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» відчужувати та розпоряджатися зазначеним майном без заборони права користування.

13.04.2021 відповідач звернувся до Путивльської міської ради з листом від 13.04.2021 № 21 з приводу вирішення питання демонтажу двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні відповідача, які він використовує згідно договору оренди від 01.01.2020 № 40.

29.04.2021 Путивльська міська рада прийняла рішення «Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради», яким зобов`язала відповідача здійснити їх демонтаж.

30.04.2021 позивача направив на адресу відповідача лист-попередження, де зазначив про недопустимість демонтажу котлів опалювальних у зв`язку з наявністю арешту, накладеного Путивльським районним судом Сумської області.

06.05.2021 відповідач звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з клопотанням про зняття арешту з опалювальних котлів та комплектуючих до них, який був накладений ухвалою суду від 05.01.2021 у справі № 584/1660/20.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо намагання здійснити демонтаж вищезгаданих опалювальних котлів суперечать умовам договору оренди від 01.09.2020 № 40 та порушують права позивача, як власника вищезгаданого майна.

Пунктом 1.2 договору оренди від 01.09.2020 № 40 встановлено, що майно передається в оренду з метою опалення приміщень орендаря (відповідача у справі).

Розділом 4 договору оренди від 01.09.2020 № 40 встановлені обов`язки орендаря, зокрема:

4.1 використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору;

4.3 забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню;

4.7 у разі припинення або розірвання договору повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Розділом 7 договору оренди від 01.09.2020 № 40 встановлені права орендодавця, зокрема:

7.1 контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна;

7.3 здійснювати контроль за станом майна шляхом візуального обстеження.

Таким чином, умовами договору оренди від 01.09.2020 № 40 не передбачене право орендаря (відповідача) демонтувати котли опалювальні з комплектуючими до них, а у разі такого демонтажу їх використання не буде можливим за цільовим призначенням, орендар порушить свої зобов`язання, а орендодавець не зможе користуватися повноцінно своїми правами.

Єдиним способом захисту прав позивача в даній ситуації буде встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж котлів з комплектуючими до них без згоди позивача до припинення дії договору оренди від 01.09.2020 № 40.

Суд об`єктивно оцінивши надані позивачем у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Вимогами частини першої статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 цього ж Кодексу, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 названого Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 цього Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною четвертою статті 147 ГК України право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Пункт 1 частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах.

Положеннями частин першої, другої статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Частиною другою статті 5 ГПК України передбачено, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що відповідач вчиняє активні дії, спрямовані на демонтаж котлів та комплектуючих до них, зокрема звертався до Путивльської міської ради з приводу вирішення питання демонтажу двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, звертався до Путивльського районного суду Сумської області з клопотанням про зняття арешту з опалювальних котлів та комплектуючих до них, тобто дії відповідача свідчать про намір демонтувати котли та комплектуючі до них, що суперечить умовам договору оренди від 01.09.2020 № 40 та правам позивача, як власника такого майна.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано та матеріали цієї справи таких доказів не містять. При цьому прийняття Путивльською міською радою рішення № 536 - МР від 24.06.2021 «Про скасування рішення 8 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 29.04.2021 № 391-МР «Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні КНП «Путивльська міська лікарня», як однієї з підстав позову, не спростовує доводів позивача щодо порушення його прав як власника та орендодавця спірного майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розуміння статтей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Заборонити Комунальному некомерційному підприємству «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460) проводити демонтаж або іншим чином від`єднання від мережі теплопостачання двох твердопаливних котлів марки «СЕТ 800» з порядковими номера 5004800280115 та 1002800280115 та комплектуючих до них без згоди орендодавця - фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно договору оренди від 01.09.2020 № 40 під час його дії.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460) на користь фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14 липня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа