Рішення № 98297325, 08.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 справа № 914/1330/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ригуса Андрія Михайловича, м. Самбір, Львівська область

про стягнення 683 680,00 грн

за участю представників:

від позивача: Пучак І.А. - представник;

від відповідача: Дашинич О.Б. - адвокат

Обставини розгляду справи.

26.04.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до фізичної особи-підприємця Ригуса Андрія Михайловича, м. Самбір, Львівська область про стягнення 683 680,00 грн.

Ухвалою від 19.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 14.06.2021.

07.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (вх. № 13334/21 від 07.06.2021).

В підготовчому засіданні 14.06.2021 було оголошено перерву до 01.07.2021.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд в підготовчому засіданні 01.07.2021 ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в цьому судовому засіданні. В судовому засіданні 01.07.2021 було оголошено перерву до 08.07.2021.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.07.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №С-9712-15, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 640,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 11. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати виконав неналежним чином, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/846/16 договір оренди було розірвано, стягнуто з відповідача 95 788,62 грн боргу з орендної плати за період часу з 01.08.2015 по 31.01.2016. Однак, незважаючи на те, що рішення суду про розірвання договору набрало законної сили 04.10.2017, відповідач продовжив користуватися майном та звільнив його лише 24.05.2018. З огляду на наведене, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за період часу з 01.02.2016 по 04.10.2017 у розмірі 363 430,57 грн. Також відповідачу за період часу з 05.10.2017 по 24.05.2018 нараховано неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 320 249,85 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 683 680,00 грн.

В судових засіданнях представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

27.07.2015 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ригусом Андрієм Михайловичем (орендар) було укладено договір оренди №С-9712-15 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

За цим договором орендодавець (позивач) на підставі наказу управління комунальної власності від 13.07.2015 №31-А передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (балансоутримувач), а саме приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 11, загальною площею 640,4 кв.м, у тому числі, приміщення підвалу - 640,4 кв.м, що позначені в технічній документації під індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО" від 17.10.2011, інвентарний номер 1240.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі від 27.05.2015. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об`єктом оренди.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору, термін дії цього договору визначений на 2 роки 364 дні з 27.07.2015 до 26.07.2018.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди становить 13 200,00 грн без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою.

Згідно п. 5.2. договору розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць,квартал, рік).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п. 5.6. договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 5.8. договору).

Згідно п. 6.2.5. договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, якщо орендар:

- не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п. 6.2.5.3. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як зазначив позивач, відповідачем було допущено прострочення сплати орендної плати протягом трьох місяців, у зв`язку із чим позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості із сплати орендної плати у розмірі 95 788,62 грн за період часу з 01.08.2015 по 31.01.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/846/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017, договір оренди було розірвано, стягнуто з відповідача 95 788,62 грн заборгованості з орендної плати.

Відповідно до п. 9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно п. 9.2. договору сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

24.05.2018 орендарем та балансоутримувачем було складено акт приймання-передачі, згідно якого об`єкт оренди передано (повернуто) балансоутримувачу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати орендної плати та повернення орендованого майна, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 363 430,57 грн за період часу з 01.02.2016 по 04.10.2017 та неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 320 249,85 грн за період часу з 05.10.2017 по 24.05.2018.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положенням пп. 7.1.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, не надано доказів зупинення чи переривання перебігу позовної давності, відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідачем зобов`язання щодо оплати орендної плати за лютий 2016 у розмірі 16 213,43 грн виникло з 21.03.2016, щодо оплати орендної плати за березень 2016 у розмірі 16 375,57 грн виникло з 21.04.2016, щодо оплати орендної плати за квітень 2016 у розмірі 16 948,72 грн виникло з 21.05.2016,щодо оплати орендної плати за травень 2016 у розмірі 16 965,66 грн виникло з 21.06.2016,щодо оплати орендної плати за червень 2016 у розмірі 16 931,72 грн виникло з 21.07.2016, щодо оплати орендної плати за липень 2016 у розмірі 16 914,79 грн виникло з 21.08.2016, щодо оплати орендної плати за серпень 2016 у розмірі 16 864,06 грн виникло з 21.09.2016, щодо оплати орендної плати за вересень 2016 у розмірі 17 167,61 грн виникло з 21.10.2016, щодо оплати орендної плати за жовтень 2016 у розмірі 17 648,30 грн виникло з 21.11.2016, щодо оплати орендної плати за листопад 2016 у розмірі 17 965,97 грн виникло з 21.12.2016, щодо оплати орендної плати за грудень 2016 у розмірі 18 127,67 грн виникло з 21.01.2017, щодо оплати орендної плати за січень 2017 у розмірі 18 327,07 грн виникло з 21.02.2017, щодо оплати орендної плати за лютий 2017 у розмірі 18 510,34 грн виникло з 21.03.2017.

Таким чином, позовна давність щодо стягнення орендної плати за лютий 2016 у розмірі 16 213,43 грн розпочинає свій перебіг з 21.03.2016 та припиняє 21.03.2019, щодо стягнення орендної плати за березень 2016 у розмірі 16 375,57 грн розпочинає свій перебіг з 21.04.2016 та припиняє 21.04.2019, щодо стягнення орендної плати за квітень 2016 у розмірі 16 948,72 грн розпочинає свій перебіг з 21.05.2016 та припиняє 21.05.2019, щодо стягнення орендної плати за травень 2016 у розмірі 16 965,66 грн розпочинає свій перебіг з 21.06.2016 та припиняє 21.06.2019, щодо стягнення орендної плати за червень 2016 у розмірі 16 931,72 грн розпочинає свій перебіг з 21.07.2016 та припиняє 21.07.2019, щодо стягнення орендної плати за липень 2016 у розмірі 16 914,79 грн розпочинає свій перебіг з 21.08.2016 та припиняє 21.08.2019, щодо стягнення орендної плати за серпень 2016 у розмірі 16 864,06 грн розпочинає свій перебіг з 21.09.2016 та припиняє 21.09.2019, щодо стягнення орендної плати за вересень 2016 у розмірі 17 167,61 грн розпочинає свій перебіг з 21.10.2016 та припиняє 21.10.2019, щодо стягнення орендної плати за жовтень 2016 у розмірі 17 648,30 грн розпочинає свій перебіг з 21.11.2016 та припиняє 21.11.2019, щодо стягнення орендної плати за листопад 2016 у розмірі 17 965,97 грн розпочинає свій перебіг з 21.12.2016 та припиняє 21.12.2019, щодо стягнення орендної плати за грудень 2016 у розмірі 18 127,67 грн розпочинає свій перебіг з 21.01.2017 та припиняє 21.01.2020, щодо стягнення орендної плати за січень 2017 у розмірі 18 327,07 грн розпочинає свій перебіг з 21.02.2017 та припиняє 21.02.2020, щодо стягнення орендної плати за лютий 2017 у розмірі 18 510,34 грн розпочинає свій перебіг з 21.03.2017 та припиняє 21.03.2020.

З огляду на те, що позивачем подано позов 17.05.2021, тобто, більше ніж через три роки з дня, коли у позивача виникло право на стягнення орендної плати за кожен з місяців у періоді часу з 01.02.2011 по 28.02.2017, вимога про стягнення орендної плати у розмірі 224 960,91 грн до задоволення не підлягає.

Водночас, позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період часу, починаючи з березня 2017, а також неустойки, зважаючи на наступне.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину продовжено до 31.08.2021.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Враховуючи, що закінчення трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період часу, починаючи з березня 2017, а також неустойки припало на строк періоду карантину та після набрання чинності положенням ЦК України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, суд вважає що трирічний строк позовної давності щодо вищевказаних вимог не сплинув.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/846/16, яке набрало законної сили 04.10.2017, договір оренди було розірвано.

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди після розірвання договору оренди знаходився в користуванні останнього та був повернутий орендодавцеві лише 24.05.2018.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період часу з 05.10.2017 по 24.05.2018 неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 320 249,85 грн.

Однак, під час здійснення нарахування неустойки позивачем не враховано положення п. 9.3 договору, згідно якого об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Зважаючи на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/846/16, яким договір оренди було розірвано, набрало законної сили 04.10.2017, прострочення відповідача щодо повернення об`єкта оренди з урахуванням вимог п. 9.3 договору виникло з 20.10.2017, а не з 05.10.2017, як вважає позивач. Також позивачем у розрахунок неустойки безпідставно включено дату повернення відповідачем об`єкта оренди - 24.05.2018, проте, 24.05.2018 відповідач фактично уже не використовував об`єкт оренди, оскільки такий був повернутий балансоутримувачу.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов`язання, передбаченого договором та ст. 785 ЦК України, щодо своєчасного повернення об`єкта оренди в разі розірвання договору оренди, що в свою чергу є підставою для стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період часу з 20.10.2017 по 23.05.2018 у розмірі 299 295,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 138 469,66 грн заборгованості з орендної плати, 299 295,13 грн неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ригуса Андрія Михайловича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 138 469,66 грн заборгованості з орендної плати, 299 295,13 грн неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, 6 566,41 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 08.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.07.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта