Рішення № 98297317, 07.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021 справа № 914/959/21

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія»

про: стягнення 784 068,62 грн.

Представники

позивача: Цюзик Л.Д.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 784 068,62 грн.

19.04.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.05.2021р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

У судове засідання 12.05.2021р. відповідачем участь повноважного представника не забезпечено.

Протокольною ухвалою від 12.05.2021р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 16.06.2021р.

Ухвалою від 12.05.2021р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 16.06.2021р.

У судове засідання 16.06.2021р. позивач забезпечив участь повноважного представника.

У судове засідання 16.06.2021р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, причин неявки суду не повідомив.

Відзиву від відповідача не надходило.

Протокольною ухвалою від 16.06.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження та розгляд справи призначити на 30.06.2021р.

Ухвалою від 16.06.2021р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 30.06.2021р.

У судовому засіданні 30.06.2021р., яке відбулося за участю представника позивача, судом оголошено перерву до 07.07.2021 р.

Ухвалою від 30.06.2021р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 07.07.2021р., яке відбулося за участю представника позивача, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Суть спору:

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по своєчасній оплаті отриманих послуг (виконаних робіт).

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладених сторонами договорів про надання послуг (виконання робіт) №5053-18-03-101 від 18.03.2019р. та № 2431-18-04-131 від 18.04.2019р. на суму 692 755,04 грн. Також, за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 35 150,70 грн 3% річних та 56 162,88 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Державне Підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого Підрозділу «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» та Приватне Акціонерне товариство «Шахта «Надія» уклали Договір надання послуг з виконання ревізійно-налагоджувальних робіт №5053-18-03-101 від 18.03.2019р. та Договір №2431-18-04-131 від 18.04.2019р., предметом якого є виконання робіт на основі «Ресурсних елементних кошторисних норм на роботи з ревізії, налагодження і випробування устаткування приладів та засобів автоматики».

Відповідно до п.1.1 Договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає виконання вказаних у договорі робіт по цінах на основі «Ресурсних елементних кошторисних норм на роботи з ревізії, налагодження і випробування устаткування приладів та засобів автоматики», виходячи з мінімальної місячної заробітної плати.

Відповідно до п.3.4. Договорів, прийняття виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1 Договорів, зокрема, кінцевий розрахунок проводиться Замовником на протязі 15 діб з моменту підписання актів форми 2 по кожному виду робіт окремо.

Підставою для оплати є Акти виконаних робіт, підписані Замовником, а саме: №17-03-78е, №17-37, №17-03-82е, №17-3/19, №17-58д, №17-73і, №17-04-111е, №17-04-110е, №17-3/36, №17-159і, №17-08-12н, №17-09-9н, №17/95, №17-09-243е, №17-09-242е, №17-208і, №17-206і, №17-205к, №17-3/69, №17-234д, №17-261к, №17-262і, №17-263к, №17-287і, №17-288і.

Станом на 01.03.2021р. утворена заборгованість Відповідача за виконані роботи (надані послуги) становить 692 755,04 грн, що стверджується Актом звірки розрахунків, підписаним двосторонньо, і за змістом якого: 3 115 773,25 (заборгованість станом на 01.01.2018р.) - 2423018,21(заборгованість станом на 01.03.2021р. = 692 755,04 (сума заявлених позовних вимог в частині основної заборгованості).

Відповідач розрахунок за надані послуги (виконані роботи) не проведено. Відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за виконані роботи порушує, як умови договорів так і застереження визначені Цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов`язання, по договору, що є результатом не отримання коштів в сумі 692 755,04грн.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договорів надав відповідачу послуги (виконав роботи) вартістю 692 755,04 грн.

Зазначені обставини підтверджено належним чином оформленими та підписаними актами прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1 Договорів, зокрема, кінцевий розрахунок проводиться Замовником на протязі 15 діб з моменту підписання актів форми 2 по кожному виду робіт окремо.

Матеріали справи не містять доказів оплати за надані послуги на суму 692 755,04 грн.

Тому позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність в останнього заборгованості на суму 692 755,04 грн, яка правомірно заявлена до стягнення.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих послуг (виконаних робіт), суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача на отримання належної плати за надані послуги (виконані роботи), у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 692 755,04 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач про дійсність отримання послуг (виконання робіт) та проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Наявність заборгованості підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2021р., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Суд звертає увагу на те, що, відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, суд враховує наступну позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18: «…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.».

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними Договору №5053-18-03-101 від 18.03.2019р. та Договору № 2431-18-04-131 від 18.04.2019р.чи визнання неукладеними в певній частині.

В матеріалах справи відсутні докази про погашення основної заборгованості відповідачем заявленої до стягнення позивачем у даній справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за надані йому послуги (виконані роботи) за вищезазначеними договорами в сумі 692 755,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 692 755,04 грн. заборгованості є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення решти заявлених до стягнення сум, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 35 150,70 грн та 56 162,88 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки, судом встановлено, що такі є правильними в межах заявлених позовних вимог, тому до стягнення підлягає також 35 150,70 грн 3% річних та 56 162,88 грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 784 068,62 грн, з яких: 692 755,04 грн основної заборгованості, 35 150,70 грн 3% річних та 56 162,88 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Відтак, в межах заявлених позовних вимог, суд констатує, що позовна вимога про стягнення 692 755,04 грн основної заборгованості, 35 150,70 грн 3% річних та 56 162,88 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №126 від 05.04.2021р. про сплату судового збору в розмірі 11 761,04 грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, в тому числі, наявність підстав для задоволення позову повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 11 761,03 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (код ЄДР 00178175, Україна, 80086, Львівська обл., Сокальський р-н, село Сілець) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» (код ЄДР 34987316, Україна, 80000, Львівська обл., Сокальський р-н, місто Сокаль, ПЛОЩА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 8) 692 755,04 грн. основного боргу, 35 150,70 грн. 3% річних, 56 162,88 грн інфляційних втрат, 11 761,03 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2021 р.

Суддя М.Р. Король