Рішення № 98297250, 29.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 справа № 914/1310/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів», м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим

за участю представників:

від позивача: Яциніна М.-М.С. - представник;

від відповідача: Кузь І. І. - представник;

Обставини розгляду справи.

08.07.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів», м. Львів до Львівської міської ради, м. Львів про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим.

Ухвалою від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2019.

21.08.2019 через канцелярію суду від Львівської міської ради надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву (вх. №34799/19 від 21.08.2019) та відзив на позовну заяву (вх. №34800/19 від 21.08.2019).

Ухвалою від 21.08.2019 суд поновив Львівській міській раді строк для подання відзиву, підготовче засідання відклав на 05.09.2019.

27.08.2019 через канцелярію суду від Львівської міської ради надійшло клопотання про долучення документів (вх. №35330/19 від 27.08.2019)

Ухвалою суду від 05.09.2019 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 26.09.2019.

25.09.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» надійшла відповідь на відзив (вх. №39472/19 від 25.09.2019).

В підготовчому засіданні 26.09.2019 було оголошено перерву до 07.10.2019.

В підготовчому засіданні 07.10.2019 було оголошено перерву до 10.10.2019.

08.10.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2723/19 від 08.10.2019).

Ухвалою від 10.10.2019 суд зупинив провадження у справі.

17.06.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №19877/20 від 17.06.2020).

Ухвалою від 06.07.2020 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 13.08.2020.

Ухвалою від 13.08.2020 суд зупинив провадження у справі.

04.02.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №2572/21 від 04.02.2021).

Ухвалою від 24.02.2021 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 15.03.2021.

Ухвалою від 15.03.2021 суд відклав підготовче засідання на 29.03.2021.

26.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №1274/21 від 26.03.2021).

Ухвалою від 29.03.2021 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, відклав підготовче засідання на 12.04.2021.

Ухвалою від 12.04.2021 суд відклав підготовче засідання на 26.04.2021.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 26.04.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.05.2021.

Ухвалою від 20.05.2021 суд відклав судове засідання на 03.06.2021.

В судовому засіданні 03.06.2021 було оголошено перерву до 17.06.2021.

В судовому засіданні 17.06.2021 було оголошено перерву до 29.06.2021.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, згідно якого позивачу надано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1268 га кадастровий №4610136900:09:006:0004, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська (права сторона від в`їзду і місто) строком на 10 років, до 27.12.2017. Позивач листом за вих. №21/09-2 від 21.09.2017 звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору на новий строк, до якої було додано проект додаткової угоди. В подальшому позивач звертався до відповідача із іншими листами, які були залишені ним без належного реагування. Крім того, протягом одного місяця після закінчення строку договору позивач не отримував листа-повідомлення від відповідача про заперечення щодо поновлення договору оренди. Таким чином, позивач виконав обов`язкову вимогу та у встановлені договором строки повідомив відповідача про свій намір продовжувати користуватися земельною ділянкою на договірних засадах.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). У зв`язку з наведеним, позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд визнати додаткову угоду №1 укладеною на зазначених у ній умовах.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що на звернення позивача щодо поновлення договору відповідачем надавались відповіді із зазначенням про необхідність надання додаткових документів за вказаним переліком відповідно до ухвали Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017. Також ухвалою Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 введено в дію з 01.01.2017 нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова, що зумовлювало необхідність подання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку орендованої земельної ділянки, отриманого у 2017 році. Ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, яким встановлено, що підставою для укладення договору оренди землі є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (затвердженої Наказом Державного комітету із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010). Відповідно до вказаного Порядку, орендна плата за земельну ділянку, надану для обслуговування автозаправної станції, встановлювалась у розмірі 12% від НГО земельної ділянки. Зміна НГО земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати за землю. Нормою ч. 4 ст. 33 Закону «Про оренду землі» встановлено, що факт недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов зумовлює припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі. З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

07.03.2008 між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі договір), який зареєстровано за №Ф-848.

За цим договором орендодавець (відповідач) на підставі ухвали Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради №1458 від 27.12.2007 «Про продовження ТзОВ «Нафта-Львів» терміну оренди земельних ділянок на вул. Кульпарківській і вул. Зеленій у м. Львові» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610136900:09:006:0004, загальною площею 0,1268 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Кульпарківській (права сторона від`їзду в місто) для будівництва автозаправних станцій.

На виконання договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове, платне користування вказану в договорі земельну ділянку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 01.10.2008.

Згідно п. 8 договору, договір укладено на 10 років до 27.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26.09.2017 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №21/09-2 від 21.09.2017, у якому просив відповідача поновити договір на новий строк, на умовах, викладених у проекті доданої до вказаного листа додаткової угоди.

Відповідно до змісту наданого проекту додаткової угоди, орендарем подано пропозицію продовжити дію договору оренди на той самий строк, але на дещо змінених умовах.

У відповідь на вищевказаний лист Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листом від 12.10.2017 за вих. №2403-5136 повідомило позивача про необхідність подання переліку документів для розгляду питання про продовження договору оренди землі.

В подальшому позивач повторно звертався до відповідача із листами щодо продовження договору оренди, зокрема, від 09.10.2017 за вих. №09/10-1, від 10.11.2017 за вих. №10/11-1, від 17.01.2018 за вих. №17/01/18-1, від 15.11.2018 за вих. №15-11/2, від 30.11.2018 за вих. №30/11-1, від 04.12.2018 за вих. №04/12-1, від 28.01.2019 за вих. №28/01-1, від 05.02.2019 за вих. №05/02-1, від 15.03.2019 за вих. №15/03-1.

На вищевказані звернення позивача відповідачем надавалися відповіді у листах від 31.08.2017 за вих. №2403-вих-4541, від 18 12 2017 за вих. №2403-6309, від 30.11.2018 за вих. №2403-5929, від 14.06.2018 за вих. №2403-3001, від 26.11.2018 за вих. №2403-5872, від 28.12.2018 за вих. №2403-6403, від 26.02.2019 за вих. №2403-723, від 18.04.2019 за вих. №2403-1655.

У відповідь на лист позивача від 10.11.2017 за вих. №10/11-1 Департаментом містобудування Львівської міської ради надано відповідь від 18.12.2017 за вих. №2403-6309, у якій зазначено, що ухвалою Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 введено в дію з 01.01.2017 нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова. Річний розмір орендної плати за землю визначається на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, виданих відділом Держгеокадастру у 2017 році. Таким чином, для проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки необхідно внести дані про ділянку до відомостей Держгеокадастру.

Розглянувши позов, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Частиною 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент спірних відносин) передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

З наведених положень вбачається, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому, законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач, у строк встановлений у п. 8 договору оренди, звертався до відповідача із пропозицією продовжити дію договору оренди землі та надіслав проект додаткової угоди.

Однак, як вбачається із тексту проекту додаткової угоди, позивач звертався до відповідача із пропозицію продовжити дію договору оренди землі на той самий строк, але на змінених умовах (пункти 2.1-2.5).

Так, позивач просив укласти додаткову угоду, зокрема:

- виклавши п. 1 договору у наступній редакції: «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням: 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій». Водночас, суд зазначає, що згідно п. 1 договору оренди, земельна ділянка надавалась відповідачу в оренду для будівництва автозаправних станцій;

- доповнивши п. 13 договору після слів «що підтверджено документами» наступними підпунктами: «зміна граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності»;

- виклавши п. 16 договору у наступній редакції: «цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки -12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту». Тоді як, згідно п. 16 договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функціональним призначенням землі комерційного призначення.

З наведеного вбачається, що позивач просив внести зміни до договору оренди в частині умов договору що стосуються цільового призначення земельної ділянки.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, заявлення орендарем у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших, ніж ті, які сторони визначили у договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже і унеможливлює задоволення такої вимоги у судовому порядку.

За таких обставин, враховуючи, що позивач звертався до відповідача з проханням поновити договір оренди землі на підставі приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» на змінених умовах, щодо яких сторони не дійшли згоди, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог. Водночас, подання позивачем заяви про зміну предмету позову не спростовує того факту, що позивач звертався до відповідача із проектом додаткової угоди на змінених умовах.

Згідно з ч. 5 ст. 5 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції станом на момент спірних відносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводилась не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів підлягала затвердженню відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід.

Наведені правові норми встановлюють правило, за яким нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. Згадані вище фактичні обставини свідчать про об`єктивну зміну обставин, які безумовно впливають на розмір орендної плати (нормативної грошової оцінки земель та цільового призначення земельної ділянки). Очевидним є той факт, що в силу приписів ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки змінилась від часу, коли її робили у 2008 році, до дня вирішення спору судом. Вказане не може не вплинути на розмір орендної плати.

Крім цього, ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 №2372 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» встановлено перелік документів, які необхідно подати орендарю для продовження терміну оренди земельних ділянок або земельного сервітуту.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» введено в дію з 01.01.2017 року нову нормативно грошову оцінку земель м. Львова. Відповідно до зазначеної ухвали річний розмір орендної плати за землю визначається на підставі витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку землі, виданих відділом Держгеокадастру у Львівській області в 2017 році (зазначена ухвала була чинною в період надання відповіді на звернення).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 №489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, положеннями якого, серед іншого, встановлено новий підхід до визначення коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Рішення відповідача, яке б засвідчувало його волевиявлення на поновлення договору оренди земельної ділянки на умовах, викладених у додатковій угоді №1 в редакціях цієї додаткової угоди, які викладено у позовній заяві, відсутнє.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової годи в частині істотних умов договору оренди земельної ділянки, спір про укладення такої угоди вирішується судом.

Таким чином, визнання судом укладеною додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, та поновлення в зв`язку із цим дії договору оренди земельної ділянки суперечитиме ст. 627 ЦК України. Вимоги відповідача про необхідність зміни умов договору оренди земельної ділянки є законними. Водночас, докази досягнення між сторонами у справі домовленості щодо розміру орендної плати, що є істотною умовою договору оренди землі, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 29.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.07.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта