Рішення № 98297036, 13.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021Справа № 910/4969/21За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 44 541,82 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 44 541,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо збереження перевезеного вантажу, у зв`язку з чим позивачу заподіяні збитки у розмірі вартості втраченого вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Гедройця, 5.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 15.04.2021, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На залізничну станцію Добропілля Донецької залізниці по залізничним накладним №№ 52587540, 52022696, 51887826, 52020443, 51887792, 52059904, 52060126, 52059938, 52059946 надійшло вугілля кам`яне газове марки Г у вагонах №№ 62256268, 62524541, 53526158, 56424310, 63378566, 55457907, 56877137, 60364072, 56211907, 61014254, 63245757, 53054045, 56228125, 63783740, вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

Після прибуття вагонів на станції призначення органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача у спірних вагонах, а саме: недостача у вагоні № 62256268 складає 2850 кг; недостача у вагоні № 62524541 складає 1500 кг; недостача у вагоні № 53526158 складає 1300 кг; недостача у вагоні № 56424310 складає 1220 кг; недостача у вагоні № 63378566 складає 2300 кг; недостача у вагоні № 55457907 складає 1220 кг; недостача у вагоні № 56877137 складає 2900 кг; недостача у вагоні № 60364072 складає 3600 кг; недостача у вагоні № 56211907 складає 2200 кг; недостача у вагоні № 61014254 складає 2000 кг, недостача у вагоні № 63245757 складає 2200 кг, недостача у вагоні № 53054045 складає 2500 кг, недостача у вагоні № 56228125 складає 3000 кг, недостача у вагоні № 63783740 складає 3100 кг.

За наслідком чого були складені комерційні акти №№ 371009/3 від 17.01.2021, 494209/322 від 07.12.2020, 494209/306 від 02.12.2020, 494209/321 від 07.12.2020, 494209/308 від 02.12.2020, 466707/615 від 08.12.2020, 466707/616 від 08.12.2020, 466707/617 від 08.12.2020, 466707/618 від 08.12.2020, 466707/619 від 08.12.2020, 466707/620 від 08.12.2020.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до вимог статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до приписів статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.ст. 110, 127 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, і матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Пункт "а" статті 114 Статуту залізниць України визначає залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Ураховуючи, що передача вантажу вантажоодержувачу відбулася із недовантаженням, про що складено відповідні комерційні акти, та на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав документи, які свідчать про відсутність його вини у втраті прийнятого для перевезення вантажу, суд дійшов висновку про те, що відповідач несе за вантаж відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).

Згідно з приписами статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову (пункт "б" статті 130 Статуту).

До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (частина третя статті 133 Статуту).

Наявні у матеріалах справи довідки про вартість відправленого вантажу №№ 11/264 від 08.02.2021, 11/330 від 19.02.2021, 11/329 від 19.02.2021, 11/333 від 19.02.2021, 11/327 від 19.02.2021, 11/176 від 22.01.2021, 11/175 від 22.01.2021, 11/179 від 22.01.2021, 11/173 від 22.01.2021 є належними доказами вартості переданого для перевезення вантажу.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть буті підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В комерційних актах зазначені обставини, що вказують на факти втрати (недостачі) вантажу, який був прийнятий перевізником до перевезення у справному стані та у кількості згідно накладних.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню, в розмірі 44 541,82 грн.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є.Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ідентифікаційний код 00176472) 44 541 (сорок чотири тисячі п`ятсот сорок одну) грн. 82 коп. збитків, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко