Рішення № 98296926, 13.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 м. КиївСправа № 910/6270/21

За позовом: державного підприємства "УКРРИБА";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША АКВАПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ";

про: стягнення 64.862,87 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство "УКРРИБА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША АКВАПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 64.862,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором оренди індивідуально визначеного (іншого) майна, що належить до державної власності від 14.02.2019 № 01/19, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 64.862,87 грн., з яких: 60.285,60 грн. - основна заборгованість, 2.364,59 грн. - пеня, 591,14 грн. - 3 % річних та 1.621,54 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6270/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв`язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного (іншого) майна, що належить до державної власності від 14.02.2019 № 01/19 (далі - Договір) відповідно до предмету якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, що перебуває на балансі позивача (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата, перераховується на рахунок позивача щомісяця в термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Положеннями п. 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується позивачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Між сторонами Договору складено акт приймання-передавання державного (додаток № 2 до Договору), який (підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

Положеннями частин 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.

Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").

Так відповідач, не здійснив сплату на користь позивача орендної плати за Договором в період з травня 2020 по січень 2021, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 60.285,60 грн.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 2.364,59 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 591,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.621,54 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Приписками частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за Договором з орендної плати в період з травня 2020 по січень 2021 в сумі 60.285,60 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати за Договором період з травня 2020 по січень 2021 в сумі 60.285,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його частково арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 2.253,72 грн., за розрахунком позивача, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України за червень та липень 2020, а саме:

- червень 2020 (7.575,70 грн. Х 12 % / 365 Х 182 = 453,30 грн.);

- липень 2020 (7.530,24 грн. Х 12 % / 365 Х 182 = 450,58 грн.).

Решта розрахунку позивача є арифметично вірним.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 591,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.621,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША АКВАПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 21, ідентифікаційний код: 39660780) на користь державного підприємства "УКРРИБА" (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 82-А, ідентифікаційний код: 25592421) основну заборгованість сумі 60.285 (шістдесят тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 60 коп., пеню в сумі 2.253 (дві тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 72 коп., 3 % річних в сумі 591 (п`ятсот дев`яносто одна) грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 1.621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац