Рішення № 98296817, 24.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2021Справа № 916/1471/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Каракоця О.Р. (дов № 4543-К-О від 23.10.2018).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Доба Анатолій Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання відповідача поновити обслуговування рахунку позивача та розблокувати проведення фінансових операцій від імені позивача на інші рахунки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2004 між Добою Анатолієм Івановичем та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в особі начальника відділення "Южне головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в м. Балта - Дзюбенко Зінаїди Григорівни, діючої на підставі довіреності №15517 від 25.09.2002 було укладено Договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти.

Крім того, 26.08.2015 позивач відкрив в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" рахунок для здійснення господарської діяльності.

Однак, листом № 20.1.0.0.0/7-20190513/600 від 13.05.2019 Aкціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з посиланням на приписи статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частину 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме: у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта, повідомив позивача про розірвання з останнім укладених договорів та закриття поточних рахунків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2020 справу № 916/1471/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

28.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №916/1471/20.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 справу № 916/1471/20 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1471/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2021.

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та спрямовані на примушення банку до порушення Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та іншого законодавства про фінансовий моніторинг.

10.03.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідач, розірвавши з позивачем договори та закривши рахунки, не запросивши при цьому від позивача документів та не надавши можливості надати роз`яснення щодо законності здійснюваної діяльності, грубо порушив права позивача. За твердженням позивача, відповідач, зловживаючи своїми правами та не маючи законних підстав, незаконно блокує фінансові операції між позивачем як клієнтом Акціонерного товариства «Ощадбанк» та клієнтами Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

У судовому засіданні 11.03.2021 представник позивача підтримав клопотання про проведення огляду наданих відповідачем доказів з обмеженим доступом, без долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, клопотання про розгляд справи № 916/1471/20 у закритому судовому засіданні задоволено, підготовче засідання відкладено на 01.04.2021.

У судовому засіданні 01.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.04.2021.

У судовому засіданні 29.04.2021 розгляд справи відкладено на 27.05.2021.

Розгляд справи у судовому засіданні 27.05.2021 відкладено на 03.06.2021.

У судовому засіданні 03.06.2021 розгляд справи відкладено на 24.06.2021.

24.06.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 24.06.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2004 між Добою Анатолієм Івановичем , як фізичною особою, та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки.

01.09.2015 на підставі письмової Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича (надалі за текстом також - позивач) та Заяви про відкриття рахунку, між позивачем та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі за текстом також - відповідач, або банк) встановленні договірні відносити з надання відповідачем позивачу банківських послуг.

У абзаці першому, Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01.09.2015 зазначено, що підписавши цю заяву, позивач тим самим стверджує про свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які розміщені на інтернет сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою є Договором банківського обслуговування.

13.05.2019 на адресу позивача від банку надійшло Повідомлення про розірвання договору і закриття рахунків від 13.05.2019 №20.1.0.0.0/7-20190513/600, яким банк повідомив позивача про прийняте рішення згідно чого будуть розірванні укладені з Добою Анатолієм Івановичем договори та закриті поточні рахунки, на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Позивач стверджує, що у зв`язку з припиненням обслуговування позивача, банк відмовив у виконанні платіжного доручення №48 від 15.05.2019 про перерахування 2 204,00 грн. з рахунка позивача відкритому у АТ "Ощадбанк" на розрахунковий рахунок ТОВ "ЮГ-СМ" у АТ Комерційний банк "Приватбанк", а також, платіжного доручення № 77 від 07.06.2019 про перерахування 7 400,00 грн. з рахунка позивача відкритому у АТ "Ощадбанк" на розрахунковий рахунок ТОВ "ТІР-ГРАНД-АВТО" у АТ Комерційний банк "Приватбанк".

Підставою для відмови у виконанні платіжних доручень банком вказано на положення статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та пункту 10.3 глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976).

10.06.2019 на адресу позивача надійшов лист банку № 20.1.0.0.0/7-19.06.04/3919, в якому було обґрунтовано розірвання договору банківського обслуговування та закриття рахунків з посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в редакції, яка була чинною на час існування спірних правовідносин (надалі за текстом - Закон № 1702-VII).

05.09.2019 позивачу була видана довідка банку про закриття поточного рахунку: НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у гривнях із вказанням дати закриття рахунку - 06.06.2019.

Оскільки позивач вважає, що банк безпідставно та неправомірно розірвав договір банківського рахунку та закрив поточний рахунок, позивач звернувся до суду із вимогами: про зобов`язання банку поновити обслуговування рахунку позивача та зобов`язати банк розблокувати проведення фінансових операцій від імені позивача - фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича на інші рахунки.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини за договором банківського рахунка, який був укладений шляхом подання до банку Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Заяви про відкриття рахунку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до статті 1 та 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей закон серед іншого визначає економічні, організаційні і правові засади діяльності банків.

Приписами статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

При цьому частиною 5 цієї статті Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначено, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Статтею 5 Закону № 1702-VII (в редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин) система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 1702-VII, внутрішній фінансовий моніторинг, це сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; обов`язкового звітування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про фінансові операції, щодо яких виникає підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом.

Окрім цього пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 1702-VII визначено, що вивчення клієнта, це процес отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб; з`ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Частиною 2 статті 11 Закону №1702-VII визначено, що оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів наведених норм банк провів аналіз фінансових операцій позивача, в результаті чого було встановлено, що характер операцій клієнта (позивача) вказує на можливість використання рахунків відкритих в АТ Комерційний банк "Приватбанк", для здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Зокрема, як стверджує банк, та про що не заперечує позивач, останній підписав та подав до банку Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27.12.2010 та Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.05.2019, а також Заяву про відкриття рахунку від 15.05.2019, в яких вказав, що позивач є пенсіонером і має дохід 1 100,00 грн. та очікуваний дохід на рахунках СПД до 150 000,00 грн.

В процесі вивчення клієнта, банком було встановлено, що серед контрагентів позивача, є такі, на рахунки яких позивач здійснював платежі починаючи з серпня 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму 1,8 млн. грн. із вказанням платежу "за диз. паливо".

Враховуючи, що позивач подав до банку інформацію, що є пенсіонером з доходом 1 100,00 грн., а діяльність як СПД по рахунках у банку не вів, фінансові операції із закупівлі майже 70 тон дизельного палива на суму 1,8 млн. грн. банком визначені як такі, що мають ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, у зв`язку з чим, за результатами переоцінки ризику клієнта, позивачу встановлено неприйнятно високий рівень ризику.

Частиною 2 статті 6 Закону № 1702-VII передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, серед іншого, зобов`язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб`єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб`єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а також, проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

Пунктом 3.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902), в редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, встановлено, що ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1702-VII, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; а також, від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Частинами 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до затверджених банком Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", з якими погодився позивач, вказавши про це у поданій Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01.09.2015, банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і Договором банківського обслуговування (п. 3.4.1.6.2.1.).

Пунктом 3.4.1.6.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" передбачено право банку відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також, відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, суд дійшов висновку, що банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору банківського рахунку здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону №1702-VII.

Враховуючи приписи статей 10, 11 Закону №1702-VII та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як спеціальних законів, що прямо наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування своїх заперечень на положення пунктів 142, 144, 145 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492, оскільки в спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України.

Не приймаються судом доводи позивача стосовно того, що банк не навів у повідомленні про розірвання договорів дійсних та обґрунтованих підстав для закриття рахунків позивача та розірвання договору, а також щодо того, що банк не витребував у позивача додаткових офіційних документів, для уточнення інформації, оскільки, чинним законодавством про фінансовий моніторинг та затвердженими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" не встановлено такого обов`язку для суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, суд на підставі оцінки матеріалів справи та наданих сторонами доказів дійшов висновку, що позивач не довів суду та не надав належних доказів протиправності рішень відповідача щодо розірвання договору банківського рахунка та закриття відповідного рахунка позивача, а тому вимоги про зобов`язання відповідача поновити обслуговування рахунку та зобов`язати відповідача розблокувати проведення фінансових операцій від імені позивача - Фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича на інші рахунки задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Фізичної особи-підприємця Доби Анатолія Івановича до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано 12.07.2021

.

Суддя С. В. Стасюк