Рішення № 98296555, 06.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2021 Справа № 905/401/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання (помічник судді) Нікішиній Ю.О., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром» (85700, Донецька область, Волноваський р-н, м.Волноваха, вул.Народна, 1, код ЄДРПОУ 30942459)

про стягнення штрафу у розмірі 40825,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сазанов Є.В. – довіреність №04-06 від 20.04.2021

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром» про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 40825,00 грн.

Позовна заява НЮС-06/60 від 07.03.2021 (вх. №4425/21від 05.03.2021) обґрунтована тим, що у вересні 2020 року зі станції Волноваха Донецької залізниці відповідачем здійснено відправлення вагону №66239369 згідно залізничної накладної №50891431 на адресу ДП «Стивідорна компанія «Ольвія». При проходженні вагону через станцію Пологи Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України проведено перевірку маси вантажу, за результатами якої виявлена різниця у дійсній вазі вказаного вагону та зазначеній відповідачем у залізничній накладній, а отже невірно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу відповідно до статей 118 та 122 Статуту залізниць України.

Заперечення учасників процесу

Позиція відповідача

29.03.2021, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №07-15 від 24.03.2021, у якому останній заперечував проти задоволення позову та вказує на те, що спірний комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020, підписаний неуповноваженими особами, оскільки агент з розшуку ОСОБА_1 міг підписувати комерційний акт тільки за умови відсутності начальника вантажного району. Разом з тим, доказів відсутності начальника на робочому місці у момент підписання комерційного акту не має, тому такий акт не може бути належним доказом.

Також, відповідач вказав, що результати зважування не можуть вважатись достовірними, оскільки копія технічного паспорту ваг №89, яка долучена до позовної заяви не містить відомостей про проведення періодичної повірки таких ваг у період виявлення порушення, а тому відомості про перевантаження вагону №66239369 не ожуть прийматися судом.

Одночасно відповідач заперечує проти розрахунку штрафних санкцій та вважає їх надмірними. На думку відповідача залізниця повинна розраховувати такі штрафні санкції тільки за частину шляху вагону, щодо якого встановлено таке порушення та надає свій розрахунок.

Відповідач стверджує, що скользуни на спірному вагоні не були затиснуті, що в свою чергу свідчить про відсутність перенавантаження вагону, адже саме при перенавантаженні затискаються скользуни.

Також відповідач посилається на те, що складання позивачем «нового» технічного паспорту на ваги №89 при існуванні «старого», суперечить чинному законодавству. Окрім того, технічний паспорт, який оформлено 16.11.2012 містить посилання на 12 аркушів, в той час, як копія, яка подана позивачем містить 13 аркушів, що є порушенням п. 2.3.та Додатку № 1 Інструкції про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №443 від 31.07.2012.

За таких обставин, на думку відповідача, факт перевищення ваги у спірному вагоні є недоведеним.

Позиція позивача

19.04.2021, через канцелярію суду, від позивача надійшла відповідь на відзив №13-04/205 від 16.04.2021. Позивач заперечив проти твердження відповідача про те, що комерційний акт підписаний не уповноваженими особами, адже останній, зокрема, підписаний заступником начальника станції Куліш А.І. (повноваження на підписанні комерційних актів прямо передбачене пунктом 10 Правил складання актів) та агентом з розшуку ОСОБА_1 (повноваження на підписання комерційних актів підтверджує наявна в матеріалах справи робоча (посадова) інструкція цього працівника та наказ начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №21 від 11.02.2020), а отже комерційний акт підписаний уповноваженими особами та є належним доказом у даній справі.

Позивач, спираючись на докази, яки подано до матеріалів справи, вважає, що факт перенавантаження вагону №66239369 доведено, а тому і застосування штрафу відповідно до ст. 122 Статуту залізниці України, є правомірним.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/401/21, справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 11.05.2021 постановлено перейти до розгляду справи №905/401/21 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі №905/401/21; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; призначити підготовче засідання на 20.05.2021.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.06.2021.

Ухвалою суду від 02.06.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №905/401/21 до судового розгляду по суті; призначити розгляд справи на 23.06.2021 року.

Протокольними ухвалами суду від 23.06.2021 та від 05.07.2021 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 06.07.2021 про що позивача повідомлено ухвалою про повідомлення.

У судове засідання 06.07.2021 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання призначене на 06.07.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 06.07.2021 постановлено задовольнити клопотання представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції; судове засідання у справі №905/401/21, яке призначено на 06.07.2021 о 17:30 год. провести з використанням системи відеоконференцзв`язку; доручити Господарському суду Запорізької області забезпечити 06.07.2021 о 17:30 год. проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №905/401/21 в приміщенні Господарського суду Запорізької області.

Секретарем судового засідання заброньовано відповідний зал у Господарському суді Запорізької області.

Разом з тим, під час підключення до Господарського суду Запорізької області, судовий розпорядник повідомив суду, що представник позивача не з`явився до Господарського суду Запорізької області для участі у судовому засіданні у справі №905/401/21.

Ці обставини зафіксовані за допомогою відеозапису.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами

25.09.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром» (вантажовідправник, відповідач) зі станції Волноваха відправило вантажоодержувачу – ДП «Стивідорна компанія «Ольвія», на станцію Жовтнева, за накладною №50891431 у вагоні №66239369 каолин (глина фарфорова).

При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником у вагоні №66239369 – 69000 кг, тара - 23800 кг, що підтверджується накладною №50891431 від 25.09.2020.

У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж насипом; каолин (глина фарфорова); каолин українського виробництва; глина фарфорова (каолин); вантаж розміщено відповідно до п.3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС.

26.09.2020, на станції Пологи був складений акт загальної форми №1343/1П у присутності приймальників поїздів Причиненко та Полій, ОВР ОСОБА_2 та акт загальної форми АРМ ПКО №30345 у присутності агенту комерційного ОСОБА_3 ; приймальників поїздів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; ст. ОВР ОСОБА_6 про проведення контрольної перевірки маси вантажу на станції Пологи та затримання вагону до усунення недоліків.

Відповідно до акту загальної форми АРМ ПКО №30345 від 26.09.2020 встановлено, що вагон №66239369 завантажено понад його вантажопідйомність, при перевантаженні встановлено, що маса брутто - 97860 кг; тара вагону 23800 кг; навантаження за документами – 69000 кг; навантаження фактичне – 74060 кг., що більше документу на 5060 кг та більше вантажопідємності вагону на 5060 кг, що є порушенням п. 15.27. ПТЕ та нерівномірність завантаження візків складає 6680 кг із перевантаженням на візок більше половини вантажопідйомності вагону на 6680 кг, що є порушенням вимог гл. 1 р. 4 п. 4.3 ТУ дод. 3 до СМГС та загрожує безпеці руху. Складаний комерційний акт за формою ГУ-22. При додатковому огляді виявлено: навантаження на 3 холми, над західним візком нижче бортів 800 мм, над східним візком нижче бортів 1200-1500 мм. Затриманий по станції Пологи до усунення комерційної несправності.

На станції Пологи був складений комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020, відповідно до якого проведено контрольне зважування вагону №66239369 приймальником поїздів ОСОБА_5 за груповою накладною, вказаною на лицьовій стороні цього акту в присутності: Заст. начальника станції Куліш А.І., агента з розшуку ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_3 , ст. ОВР ОСОБА_7 була проведена перевірка маси вантажу на справних 150т. електронних вагах №89 ст. Пологи (повірка 03.09.20). Фактична маса брутто вагона склала 97860 кг. Тара вагона з перевізного документа 23800 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 69000 кг. Фактична маса вантажу нетто 74060 кг, що більше документу на 5060 кг, та понад вантажопідйомності вагону на 5060кг. При комерційному огляді вагона було виявлено навантаження відповідає документу п.1-3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС. Навантаження нижче бортів в три холми. Виїмки заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Скользуни у вагоні положні. Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекосу козова не має, люка закриті. Вагон у технічному стані справний. Дано оперативне повідомлення.

В якості доказів такого оперативного повідомлення відповідача, позивачем подано до суду витяг з книги телеграм станції Пологи за 26.09.2020 та 02.10.2020

Відповідно до протоколу зважування вагонів б/н від 26.09.2020 (сформовано 10:17 год.) у вагоні №66239369 наявне перевантаження у розмірі 5060 кг.

Вагон №66239369 було затримано на станції Пологи Придніпровської залізниці для усунення комерційної несправності шляхом перевантаження надлишку вантажу у вагон №56090848, що підтверджується актом загальної форми №2997/В від 02.10.2020, та відправлено на станцію відправлення Волноваха Донецької залізниці за досилочною накладною №46712923. Таке відвантаження було здійснено відповідно до листа відповідача №01-126 від 29.09.2020, який доповнено листом №01-127 від 01.10.2020 відповідно до яких останній просив здійснити перевантаження надлишків вантажу в інший вагон та відправити на адресу станції Волноваха Донецької залізниці.

Вагон №66239369 після усунення комерційної несправності відправлено зі станції Пологи Придніпровської залізниці на станцію призначення Жовтнева Одеської залізниці Одеської залізниці за досилочною накладною №46502696, що підтверджується копією акту загальної форми №2995/В від 02.10.2020, який складено у присутності: приймальника поїздів ОСОБА_8 , ст. ОВР ОСОБА_2 .

Відвантаження вантажу з вагону №66239369 до вагону №56090848, також було зафіксовано в акті загальної форми АРМ ПКО №30380 від 02.10.2021.

Відповідно до протоколу зважування вагонів б/н від 02.10.2020 (сформовано 09:55 год.) на станції Пологи, у вагоні №66239369 відсутнє перевантаження.

За інформацією зі станції призначення, яка міститься в розділі «Є» комерційного акту №463003/76/111 від 26.09.2020, складений комерційний акт №417503/113 від 07.10.2020 про нестачу вантажу.

Зважування на станції Миколаїв – Вантажний проводили на справних повірених 14.08.2020 вагах станції.

Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Під час судового розгляду, позивачем надано для огляду суду два технічних паспорти на засіб вагонновимірювальної техніки №89 станції Пологи. 1) дата формування паспорту встановлена на обкладинці від 16.11.2012; 2) дата формування паспорту встановлена на обкладинці від 22.05.2020.

Судом перевірено відповідність копій таких паспортів вже наявним в матеріалах справи та встановлено, що позивачем подано до суду не всі аркуші паспорту від 16.11.2012 та копію з копії паспорту від 22.05.2020.

Судом виправлені встановлені недоліки та належні копії, засвідчені судом долучені до матеріалів справи.

Судом, під час огляду доказів встановлено, що паспорт, який сформовано 16.11.2012 має позначку «старий»; паспорт, який сформовано 22.05.2020 має позначку «Архів від 17.11.2020».

З письмових та усних пояснень представника позивача судом встановлено, що технічний паспорт № 89 від 22.05.2020 був анульований позивачем за результатами проведеного службової перевірки, що підтверджується наказом №65 вд 11.11.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків ревізора вагового господарства ОСОБА_9 .

Судом досліджується технічний паспорт №89 від 16.11.2012.

Відповідно до технічного паспорту на засіб вагонновимірювальної техніки №89 станції Пологи міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяці.

Повірка ваг проводилась 04.06.2020, про що у паспорті міститься відповідний запис: «…вагонные весы пригодны для взвешивания разных грузов, перевозимых ж.д. транспортом. Следующий плановый срок профилактического обслуживания и поверки – 03.12.2020… ». Перевірка ваг проводилась 03.09.2020, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг, а саме: «… вагонным весам проведены осмотр-проверка…».

Тобто, засіб вагонновимірювальної техніки №89 станції Пологи пройшов всі належні огляди, а тому суд відхиляє доводи відповідача про несправність ваг на момент проведення зважування спірного вагону №66239369.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Як встановлено ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про залізничний транспорт» (ст. 3), визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з приписами Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи №№4, 5 та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код.

У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п.2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №50891431 від 25.09.2020, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм електронним цифровим підписом підтвердила менеджер ЗЕД ОСОБА_10 у п. 55 накладної, а саме у вагоні №66239369 маса вантажу 69000 кг.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначені випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.

Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення ст. 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який здано до перевезення залізницею.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Разом з тим, відповідачем заявлено, що спірний комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020, підписаний неналежними особами та позивачем не подано штатного розпису станції Пологи, а тому наданий на підтвердження повноважень підписантів наказ №21 від 11.02.2020 не може бути прийнятий до уваги.

Як встановлено судом вище, на станції Пологи був складений комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020, відповідно до якого проведено контрольне зважування вагону №66239369 приймальником поїздів ОСОБА_5 за груповою накладною, вказаною на лицьовій стороні цього акту в присутності: Заст. начальника станції Куліш А.І., агента з розшуку ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_3 , ст. ОВР ОСОБА_7 .

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 567/6855 від 08.08.2002 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто, п. 10 Правил складання актів чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти.

Разом з тим, судом враховуються висновки Верховного суду зроблені в постанові від 21.08.2019 № 905/2360/18 про те, що у разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил складання актів.

Проте, виходячи зі спірних відносин, спір не стосується відсутності посади начальника вантажного району на станції Пологи, а стосується відсутності останнього в момент складення, підписання спірного комерційного акту.

Також судом взято до уваги, висновок викладений у постанові від 01.06.2018 №910/3930/17 щодо можливості, відповідно до п. 10 Правил складання актів, у разі необхідності, залучення до перевірки вантажу і підписання акту також інших працівників залізниці, але тільки поряд з трьома підписантами, що обов`язково повинні засвідчити акт, а не замість них.

Представник позивача впродовж судового розгляду наголошував на тому, що спірний комерційний акт, підписаний заступником начальника станції Куліш А.І. (повноваження на підписанні комерційних актів прямо передбачене пунктом 10 Правил складання актів) та агентом з розшуку ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень якого подано робочу (посадову) інструкцію цього працівника та наказ начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №21 від 11.02.2020, а отже комерційний акт підписаний уповноваженими особами та є належним доказом у даній справі.

Судом досліджено наказ №21 від 11.02.2020 та встановлено, що відповідно до п. 2 затверджено перелік працівників станції Пологи та уповноважено їх на підписання від імені залізниці комерційних актів, на термін відсутності начальника району (вантажного), а саме: агента з розшуку вантажу та багажу: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 .

Отже, наказом №21 чітко передбачено, що агент з розшуку ОСОБА_1 має право на підписання від імені залізниці комерційних актів тільки у разі відсутності начальника району (вантажного). Відповідач наполягав на з`ясування обставин пов`язаних з відсутністю, під час підписання комерційного акту, начальника району (вантажного) на станції Пологи. Судом неодноразово пропонувалось позивачу надати належні та допустимі докази на підтвердження відсутності, під час підписання спірного комерційного акту, начальника району (вантажного) на станції Пологи, у зв`язку з чим розгляду справи неодноразово відкладався. Проте, позивач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Представник в судовому засіданні пояснив, що 26.09.2020 – була субота, тому в цей день був відсутній працівник. Відповідач заперечував проти таких пояснень позивача та вказував на їх недостатність.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1998 та у справі «Тейшейра ді Кастру проти Португалії» від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові від 14.06.2021 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/17658/19.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відносяться рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність, суд вирішуючи цей спір, виходить з того, що кожна сторона повинна вчиняти усі дії задля правильного, об`єктивного та законного вирішення спору, тому позивач зобов`язаний був надати належні та допустимі докази на підтвердження відсутності під час підписання спірного комерційного акту (26.09.2020) начальника району (вантажного) на станції Пологи, оскільки позивач повинен спростувати доводи відповідача щодо цих обставин.

Проте, як вже зазначалось, позивач не надав таких доказів, відповідно доводи відповідача не спростував.

Також судом відмічається, що позивач не посилається на те, що на станції Пологи відсутня взагалі посада начальника вантажного району на станції Пологи.

Таким чином, з огляду на недоведеність у переконливості наявності обставини (передумов), з якою пов`язується право агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 підписувати спірний комерційний акт, суд дійшов висновку про те, що спірний комерційний акт з боку ОСОБА_1 підписаний без достатніх для того повноважень. Отже спірний комерційний акт не підписаний у спосіб визначений п. 10 Правил.

При цьому, суд зазначає, що п.10 Правил складання актів вимагає саме від залізниці забезпечення належного складання комерційних актів через імперативні вимоги обов`язкової участі та підпису трьох визначених її представників.

Відтак, комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020 не відповідає вимогам законодавства, що регламентує його складання, не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про відсутність у спірному вагоні затиснутих скользунів, що на думку відповідача підтверджує неправильність висновків позивача про перевищення маси вантажу, то суд їх відхиляє як не доведені належними та допустимими доказами.

Як вже встановлено судом, ваги №89 станції Пологи, які сформовано 16.11.2012 є чинними на момент зважування спірного вагону №66239369, пройшли всі належні технічні огляди – вагам проведено повірку 04.06.2020 та огляд-перевірку 03.09.2020 в межах встановлених строків.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність повірки вантажних ваг у зв`язку з невірністю складання технічного паспорту на ваги №89, то вони спростовуються самим технічним паспортом, в якому здійснена відмітка про повірку 04.06.2020 та перевірку ваг, а доводи відповідача про порушення порядку складання паспорту є такими, що не відповідають нормам Інструкції про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №443 від 31.07.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд установивши, що комерційний акт №463003/76 від 26.09.2020, на підставі якого було встановлено перевантаження вагону №66239369 та в подальшому нараховано штраф у розмірі 40825,00 грн, не підтверджує обставини викладені у ньому, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через недостатність поданих позивачем доказів.

З огляду на відсутність у розумінні ч.1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.129 Статуту залізниць України належного доказу існування підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за неправильне зазначення маси вантажу у спірній залізничній накладній, питання щодо необхідності зменшення за клопотанням відповідача розміру таких штрафних санкцій, судом не розглядається.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

3. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.07.2021 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 14.07.2021.

Суддя Діна Миколаївна Огороднік

(Д.М. Огороднік)