Рішення № 98296292, 13.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021м. ДніпроСправа № 904/41/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (08301, м. Бориспіль Київської області, вул. Шевченка,100А; ідентифікаційний код 41676522)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД"(49019, м. Дніпро, вул.Ударників,б.30, офіс 403; ідентифікаційний код 37214061)

про стягнення 90 146 грн. 13 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка,100А, ідентифікаційний код 41676522) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№46/21 від 05.01.2021), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, б.30, офіс 403; ідентифікаційний код 37214061) 90 146 грн. 13 коп., що складає 51 500 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 18.02.2019 №01/19/П, 5 724 грн. 39 коп. - пені, 30 191 грн. 69 коп. - відсотків річних та 2 730 грн. 05 коп. - інфляційних втрат боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№3351/21 від 21.01.2021) на позовну заяву просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги підлягають перерахунку, оскільки відповідачем було сплачено 15.01.2021 заборгованість у сумі 4 000 грн.00 коп. Крім того, позивачем додано до відзиву на позовну заяву клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просить суд зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки відповідач вважає заявлений позивачем попередній розмір витрат таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності, є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 №235 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи.

Відповідно до протоколу від 11.02.2021 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/41/20 передано судді Загинайко Т.В у зв`язку з тим, що суддю Петренко Н.Е. звільнено з посади.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив.

Тому суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами і документами, без призначення судового засідання та виклику сторін.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

18.02.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «М-РАД», як покупцем, було укладено договір поставки №01/19/П (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю шини пневматичні гумові нові та камери, асортимент яких зазначається в специфікаціях до даного Договору, які є невід`ємними частинами даного Договору, а покупець - оплатити і прийняти такий товар (надалі - товар), в кількості, комплектності та за ціною згідно із товаросупровідними документами.

Ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у Специфікаціях, які є складовими і невід`ємними частинами цього Договору (пункт 2.1 Договору). .

Товар постачається на умовах ЕХW, якщо інше не обумовлено сторонами. Товар вважається поставленим Покупцю з дати підписання Сторонами видаткових накладних, Право власності на товар виникає у Покупця в момент підписання видаткових накладних (пункти 3.2, 3.5, 3.6 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поетапно здійснено поставку, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 315 598 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними від 21.02.2019 №67 на суму 119 404 грн. 00 коп., від 22.02.2019 №69 на суму 26 694 грн. 00 коп., від 22.03.2019 №135 на суму 36 200 грн. 00 коп., від 17.04.2019 №236 на суму 76 800 грн. 00 коп. та від 19.09.2019 №684 на суму 56 500 грн. 00 коп.

Розрахунки проводяться шляхом 100% оплати виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів з урахуванням вимог пункту 2.2 цього Договору, якщо інше не обумовлено сторонами у Специфікації до даного договору (пункт 4.1 Договору).

Сторони у специфікації від 18.02.2019 №1 до Договору щодо поставки шин для сільськогосподарської техніки на суму 119 404 грн. 00 коп. обумовили здійснення переоплати у розмірі 40 000 грн. 00 коп. - протягом 3-х банківських днів з дати виставленого постачальником рахунку на оплату; решта суми у розмірі 79 404 грн. 08 коп. сплачується до 24.06.2019, а у специфікації від 22.02.2019 №2 до Договору щодо поставки шин для сільськогосподарської техніки на суму 26 694 грн. 00 коп. - до 01.03.2019.

Матеріали справи містять рахунки на оплату:

- від 21.02.2019 №78 на суму 119 404 грн. 00 коп.,

- від 22.02.2019 №81 на суму 26 694 грн. 00 коп.,

- від 22.03.2019 №157 на суму 36 200 грн. 00 коп.,

- від 17.04.2019 №268 на суму 76 800 грн. 00 коп.,

- від 16.09.2019 №697 на суму 56 500 грн. 00 коп.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар:

- згідно рахунку від 21.02.2019 №78 на суму 119 404 грн. 00 коп. - до 24.06.2019,

- згідно рахунку від 22.02.2019 №81 на суму 26 694 грн. 00 коп. - до 01.03.2019,

- згідно рахунку від 22.03.2019 №157 на суму 36 200 грн. 00 коп. - до 27.03.2019,

- згідно рахунку від 17.04.2019 №268 на суму 76 800 грн. 00 коп. - до 22.04.2019,

- згідно рахунку від 16.09.2019 №697 на суму 56 500 грн. 00 коп. - до 24.09.2019.

Як вбачається у матеріалах справи наявні виписки про оплату рахунків, а саме:

- рахунку від 21.02.2019 №78 на суму 119 404 грн. 00 коп. - зі змісту позовної заяви вбачається, що попередня оплата відповідачем була здійснена своєчасно; також згідно рахунку №78 від 21.02.2019 оплачено 10.07.2019 - 79 404 грн. 00 коп. (а.с. 35) (оплачено повністю, прострочення з 25.06.2019 по 09.07.2019) та 08.08.2019 - 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 36);

- рахунку від 22.02.2019 №81 на суму 26 694 грн. 00 коп. - оплата 21.03.2019 у сумі 26 694 грн. 00 коп. (а.с. 30) (оплачено повністю, прострочення з 02.03.2019 по 20.03.2019);

- рахунку від 22.03.2019 №157 на суму 36 200 грн. 00 коп. - оплата 04.04.2019 у сумі 36 200 грн. 00 коп. (а.с. 31) (оплачено повністю, прострочення з 28.03.2019 по 03.04.2019);

- рахунку від 17.04.2019 №268 на суму 76 800 грн. 00 коп. - оплата 26.04.2019 у сумі 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 32), 21.05.2019 у сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 33), 24.05.2019 у сумі 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 34), 23.08.2019 у сумі 1 800 грн. 00 коп. (а.с. 37), 09.09.2021 у сумі 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 38);

- рахунку від 16.09.2019 №697 на суму 56 500 грн. 00 коп. - оплата 19.09.2019 у сумі 31 000 грн. 00 коп. (а.с. 39), 23.09.2019 у сумі 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 40), 24.09.2019 у сумі 15 000 грн. 00 коп. (а.с. 41), 25.09.2021 у сумі 13 000 грн. 00 коп. (а.с. 42), 08.09.2020 у сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 43).

Також позивачем у розрахунку зазначено про оплати 29.09.2020 у сумі 1 000 грн. 00 коп. та 23.10.2020 у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Отже, станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 51 500 грн. 00 коп., що не спростовано відповідачем.

Як вбачається відповідачем зазначено, а позивачем не спростовано про сплату після звернення позивача з позовом до суду ще 4 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому провадження у справі у частині 4 000 грн. 00 коп. - основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 500 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Щодо прострочення оплати

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається відповідачем було повністю оплачено товар за видатковими накладними:

- від 21.02.2019 №67 на суму 119 404 грн. 00 коп. (прострочення суми 79 404 грн. 00 коп. з 25.06.2019 по 09.07.2019); зайве сплачено 08.08.2019 - 2 000 грн. 00 коп.;

- від 22.02.2019 №69 на суму 26 694 грн. 00 коп. (прострочення з 02.03.2019 по 20.03.2019);

- від 22.03.2019 №135 на суму 36 200 грн. 00 коп. (прострочення з 28.03.2019 по 03.04.2019);

- від 19.09.2019 №684 на суму 56 500 грн. 00 коп. (31 000 + 1 000 + 15 000 + 9 500 (зі сплачених 13 000); зайве сплачено 3 500 грн. 00 коп. (залишок з суми 13 000 грн.) та 08.09.2020 сума 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, фактично відповідачем не було оплачено у повній сумі товар, поставлений за видатковою накладною від 17.04.2019 №236 (рахунок від 17.04.2019).

Щодо інфляційних нарахувань та річних

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 30 191 грн. 69 коп. - річних (із розрахунку 30%) за загальний період з 02.03.2019 по 21.12.2020 та 2 730 грн. 05 коп. - інфляційних збитків (зазначено загальний період з 24.08.2019 року по 21.12. 2020, фактично з методики нарахування інфляційних - з вересня 2019 по грудень 2019).

Суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається станом на 31.08.2019 за накладною від 17.04.2019 №236 рахувалася заборгованість у розмірі 60 000 грн. 00 коп. (за вирахуванням також суми 2 000 грн. 00 коп., зайве сплаченої за рахунком від 21.02.2019 №78).

Інфляційні нарахування за вересень 2019 року становлять 420 грн. 00 коп.

У вересні 2019 відповідачем було оплачено 1 000 грн. 00 коп. (09.09.2019), та 3 500 грн. 00 коп. (зайве сплаченої згідно рахунку від 16.09.2019 №697).

Станом на 30.09.2019 заборгованість склала 55 500 грн. 00 коп.

Інфляційні нарахування за жовтень 2019 року - вересень 2020 року становлять 1 283 грн. 57 коп.

У вересні 2020 року відповідачем було оплачено 2 000 грн. 00 коп. (08.09.2020), та 1 000 грн. 00 коп. (29.09.2020 - за розрахунком позивача).

Станом на 30.09.2020 заборгованість склала 52 500 грн. 00 коп.

Інфляційні нарахування за жовтень 2020 року становлять 525 грн. 00 коп.

У жовтні 2020 року відповідачем було оплачено 1 000 грн. 00 коп. (23.10.2020 - за розрахунком позивача).

Станом на 31.10.2020 заборгованість склала 51 500 грн. 00 коп.

Інфляційні нарахування за листопад 2020 року становлять 669 грн. 50 коп.

Отже, загальна сума інфляційних нарахувань складає 2 898 грн. 07 коп.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань у розмірі 2 730 грн. 05 коп. за період з вересня 2019 по листопад 2020 є обґрунтованою.

Суд перевіривши нарахування річних у розмірі 30 % вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі застосування умов оплати, відмінних від вказаних у пункті 4.1 цього Договору та затримки платежу більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів понад встановлений термін, покупець компенсує збитки постачальника, пов`язані із понаднормативним використанням грошових коштів останнього із розрахунку 30% річних від суми невиконаних зобов`язань.

Отже, умовами Договору не передбачено інший розмір процентів у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а пункт 7.3 Договору встановлює у разі допущення прострочення оплати більше ніж 5 (п`ять) банківських днів компенсацію постачальнику збитків, що мають іншу правову природу ніж проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому зазначення у договорі компенсацію збитків із розрахунку 30% річних не може ототожнюватися з тим, що у Договору встановлений інший, ніж передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України, розмір процентів.

Тому позивачем безпідставно нараховано 30 відсотків річних у розмірі 30 191 грн. 69 коп.

Щодо нарахування суми пені

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пункту 7.2 Договору у разі застосування умов оплати, відмінних від вказаних у пункті 4.1 цього Договору, та порушення строку оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від суми поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 724 грн. 39 коп. за загальний період з 21.12.2019 по 21.06.2020.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище відповідачем не було оплачено товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 17.04.2019 №236 та згідно рахунку від 17.04.2019 №268 на суму 76 800 грн. 00 коп., строк оплати до 22.04.2019 (включно).

Таким чином, з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені можливо з 23.04.2019 по 22.10.2019.

Період нарахованої позивачем пені знаходиться поза межами періоду, коли пеня може бути нарахована у відповідності до вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, нарахування позивачем пені у розмірі 5 724 грн. 39 коп. за період з 21.12.2019 по 21.06.2020 є необґрунтованим.

Щодо застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Позивачем у позовній заяві зазначено вимогу на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні про нарахування відсотків і пені до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування.

Як вбачається позивачем безпідставно заявлено до стягнення відсотки річних та пеня, тому у даному випадку положення частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

У відповідності до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі у частині стягнення 4 000 грн. 00 коп. - заборгованості підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору, то судовий збір з цієї частини у сумі 93 грн. 27 коп. підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України за його клопотанням.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

Як вбачається при зверненні з позовом до суду позивачем відповідно до платіжного доручення від 16.12.2020 №358 сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 47 500 грн. 00 коп. - заборгованості та 2 730 грн. 05 коп. - інфляційних нарахувань, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 171 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Щодо витрат, пов`язаних із розглядом справи

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем до витрат, пов`язаних з розглядом справи віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, орієнтовна сума яких складає: 33 000,00 грн. (10 000,00 грн. - складання позовної заяви, орієнтовно 2 судових засідання х 4 000,00 грн., транспортні витрати на участі у 2 судових засіданнях х 4 000,00 грн., 5 000,00 грн. відповідь на відзив, 2 000,00 грн. інші процесуальні документи (заяви, клопотання тощо), а також Гонорар адвоката у розмірі 20 000,00 грн. у разі задоволення позову у частині стягнення щонайменше 80 000,00 грн.

Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем не надано доказів, а саме договору на надання правової допомоги адвокатом, рахунків, актів виконаних робіт, які б підтверджували надання йому правничої (правової) допомоги.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №904/41/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (08301, м. Бориспіль Київської області, вул. Шевченка,100А; ідентифікаційний код 41676522) до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД"(49019, м. Дніпро, вул.Ударників,б.30, офіс 403; ідентифікаційний код 37214061) про стягнення 90 146 грн. 13 коп. у частині 4 000 грн. 00 коп. - заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД"(49019, м. Дніпро, вул.Ударників,б.30, офіс 403; ідентифікаційний код 37214061)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (08301, м. Бориспіль Київської області, вул. Шевченка,100А; ідентифікаційний код 41676522) 47 500 (сорок сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн. 05 коп. - інфляційних нарахувань та 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

13.07.2021.