Вирок № 98295456, 13.07.2021, Шевченківський районний суд Харківської області

13.07.2021

ВИРОК

Іменем України

13 липня 2021 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №1-кп/637/33/21, (637/592/21)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розташованому в с.м.т.Шевченкове Харківської області кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2021 року за №12021226100000032, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Зорянське Шевченківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, такого що має середню спеціальну освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: по АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22 грудня 2020 року Шевченківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України до 200 (двухсот) годин громадських робіт. 7 квітня 2021 року знятий з обліку Шевченківського районого сектору ДУ "Центр Пробації" в Харківській області , з зв`язку з виконанням вироку суду

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України,-

участь у справі приймали: прокурор - Маслич О.О.

обвинувачений - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обвинувачення та встановлені обставини.

ОСОБА_2 , 18 березня 2021 року, приблизно об 11.00 годині, знаходячись у приміщенні клініко-діагностичної лабораторії КНП «Шевченківська центральна районна лікарня» Шевченківської селищної ради, розташованого за адресою: вул. Бубліченка, 15, в смт. Шевченкове Харківської області, пройшовши через існуючі підрозділи вказаного медичного закладу та присутніх медичних працівників, зайшов до біохімічного підрозділу вказаної лабораторії, в якій знаходилися лаборанти при виконанні покладених на них професійних обов`язків, з хуліганських спонукань, виражаючи демонстративну явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, що виразилися у бажанні продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, вчинив конфлікт з лаборантами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В ході вказаного конфлікту ОСОБА_2 , продовжуючи свої хуліганські дії, виявляючи особливу зухвалість, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, але бажаючи діяти саме таким чином, дістав із-під свого верхнього одягу попередньо

заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет, а саме сокиру, та утримуючи в лівій руці на рівні своєї голови, з метою погрози фізичної розправи, підійшов до ОСОБА_6 , створивши реальну загрозу для її життя та здоров`я.

Хуліганські дії ОСОБА_2 були припинені матір`ю останнього ОСОБА_7 , яка також є працівником та перебувала у приміщенні КНП «Шевченківська ЦРЛ», яка відразу, почувши крики присутніх працівників клініко-діагностичної лабораторії щодо виклику працівників поліції та заклики про допомогу, підбігла та виштовхала його із приміщення лабораторії, після чого ОСОБА_2 залишив місця вчинення злочину.

Вказані протиправні дії, вчинені з боку ОСОБА_2 , окрім викладеного, також призвели й до порушення та ускладнення подальшої роботи клініко-діагностичної лабораторії «Шевченківська ЦРЛ».

Дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням іншого предмету заздалегідь заготовленого до нанесення тілесних ушкоджень.

Позиція учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив , його матір працює в лабораторії КНП «Шевченківська центральна районна лікарня» Шевченківської селищної ради. На її роботі склалась складна ситуація , через що його матір приходила до дому засмучена та нервувала.

18 березня 2021 року біля 11.00 години ранку він вирішив вгамувати осіб, які так ставились до його матері. Він був збуджений . Взявши сокиру він пішов до лабораторії, зайшовши через службовий хід в лабораторію, там було три чи чотири лаборантки . Він почав висловлюватися нецензурною лайкою, кричати на них через те що вони усі ображали його матір. Хотів налякати жінок та достав сокиру але не бажав її застосовувати. В цей час його мати почула крики та прийшла з іншого кабінету та вивела його. На теперішній час він повністю усвідомлює свою протиправну поведінку, щиро покаявся. Просить це врахувати при винесенні рішення щодо нього.

Не заперечував проти зібраних по справі доказів, прохав їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч.3 ст. 349 Кримінально-процесуального кодексу України.

За положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор та обвинувачений не оспорюють фактичні обставини провадження, не заперечували проти зібраних по справі доказів та просили їх не досліджувати розгляд справи проводиться, згідно положень ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.

З врахуванням наведеного, суд, допитавши ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні хуліганських дій, які виразилися в грубому порушенні громадського порядку,з мотивів явної неповаги до суспільства,

що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинено із застосуванням іншого предмет у заздалегідь заготовленого до нанесення тілесних ушкоджень доведена повністю, а його дії за ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно.

Мотиву суду та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Призначаючи міру покарання ОСОБА_2 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України, ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_2 , який раніше судимий, не одружений , має середню спеціальну освіту, за місцем мешкання характеризується посередньо, не військовообовязний , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно висновку досудової доповіді ризики вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення-злочину становлять високу небезпеку для суспільства. Також, зазначено ,що перевиховання ОСОБА_2 можливо у громаді, за умови здійснення з боку пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально виховних заходів, а також обмежень передбачених ч.2,3 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Обставиною що пом`якшує покарання ОСОБА_2 згідно ч.1 п.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно з ч.1 п.1 ст.67 Кримінального кодексу України, є рецидив злочинів.

Згідно ст.50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його

поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, що особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, суд приходить до висновку, щоОСОБА_2. повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, але враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного злочину його щире каяття, відсутність матеріальної та моральної шкоди, , суд вважає можливим ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених п.1.,2 ч.2 п.2 ч.3 ст.76 Кримінального кодексу України.

Позовні вимоги по справі не заявлені. Долю речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 100 , 126 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним: ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, строком на 2 ( два ) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 не обиралася.

Речові докази : сокиру , яка зберігається у камері речових доказів ВПД№1 Куп`янського РВП ГУНП України -знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судового - криміналістичної експертизи холодної зброї № СЕ-19/121-21 /8634-ХЗ від 26 квітня 2021 року у Харківському НДЕКЦ МВС України ( код доходів 24060300 , п/ рахунок UA048999980313050115000020649 код отримувача ЄРДПОУ 37874947 , отримувач платежу ГУК Харківської області МТГ Харків 24060300 , МФО899998, банк Казначейство України судові витрати в сумі 653.08 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: