Вирок № 98294858, 14.07.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 428/4589/21

провадження № 1-кп/415/916/21

ВИРОК

Іменем України

14.07.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 11 червня 2021 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000463 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корець Рівненської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, який не є особою з інвалідністю, перебував на військовій службі за контрактом у розташуванні військової частини А1008 на посаді розвідника номеру обслуги, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Гуртового Б.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_1 наказом командиру військової частини А1008 № 117 від 11.06.2020 зарахований до списків особового складу зазначеної військової частини та призначений на посаду розвідника - номера обслуги розвідувального взводу 1-го механізованого батальйону, а також, відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Згідно вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, здійснювати військове товариство; бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Проте, солдат ОСОБА_1 , в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства України та керівних документів, став на шлях вчинення злочину та вчинив кримінальне правопорушення - злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, 10 червня 2021 року у період часу з 09 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись на території військової частини А1008, за адресою: Луганська область, селище Кримське, ніс службу у розгрузці, в якій знаходився 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П, та маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, переніс вказаний бойовий припас у бліндаж зазначеної військової частини, де поклав його разом з розгрузкою до свого рюкзаку.

В той же день, ОСОБА_1 , після закінчення несення служби та закінчення контракту, направився за місцем свого проживання, та безпосередньо перед виїздом, з місця несення військової служби, розташованої в селищі Кримське Луганської області, маючи умисел на носіння та подальше зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, забрав раніше покладену у рюкзак розгрузку, в якій знаходився 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направився до станції «Лисичанськ», яка розташована на залізничному вокзалі за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Вокзальна, 1.

Приблизно о 20 годині 20 хвилин по прибуттю на вищевказаний залізничний вокзал, до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції, для перевірки документів, що засвідчують особу та встановлення наявності заборонених предметів. В ході бесіди з ОСОБА_1 та перевірки вищевказаного рюкзаку, в розгрузці працівниками поліції виявлено: 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П, який відноситься до категорії бойових припасів, придатний до вибуху, та в подальшому того ж дня, у період часу з 22 години 00 хвилин до 22 години 30 хвилин, під час проведення огляду місця події, вилучений працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, зазначивши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 10 червня 2021 року, у період часу з 09 годин до 12 години, він перебуваючи на території військової частини А1008, розташованої в селищі Кримське, ніс службу у розгрузці, в якій знаходився 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П, та маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойового припасу без дозволу, переніс вказаний бойовий припас у бліндаж військової частини, де поклав разом із розгрузкою до свого рюкзаку. В той же день він направився за адресою свого проживання, забравши із собою раніше покладену у рюкзак розгрузку, в якій знаходився бойовий припас. Приблизно о 20 годині на залізничному вокзалі міста Лисичанська до нього підійшли працівники поліції для перевірки документів та встановлення наявності заборонених предметів. В ході бесіди з ним, працівниками поліції було виявлено в розгрузці бойовий припас, який в подальшому було вилучено працівниками поліції в ході огляду місця події. У скоєному щиро кається, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та усвідомивши свою провину, зобов`язався надалі такого не вчиняти. Просив врахувати його позитивні характеристики за місце служби та проживання, пом`якшуючі покарання обставини, наявність на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити покарання інше, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який на момент вчинення був військовослужбовцем за контрактом, не є особою з інвалідністю, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.38), одружений (а.с.34), має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35), у лікаря психіатра та нарколога на «Д» обліку не перебуває (а.с.40), раніше не судимий (а.с.37);

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Крім того, судом встановлено пом`якшуючу обвинуваченому покарання обставину у виді активного сприянню розкриттю кримінального правопорушення, яка виражається у поведінці обвинуваченого, який як під час досудового розслідування даного кримінального провадження, так і під час розгляду справи в суді надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його провину, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України, обтяжували покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

На підставі викладеного, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 263 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин проти громадської безпеки та громадського порядку, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, суспільна небезпека якого визначається тим, що такі дії призводять до створення сприятливих умов для вчинення злочинів з використанням бойових припасів.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття винного та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування та в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, беручи до уваги позитивну характеристику обвинуваченого за місцем його служби та проживання, а також наявності на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судової вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/113-21/7155-ВТХ від 24.06.2021, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № Д-19/113-21/7155-ВТХ від 24.06.2021 складає 1372 грн. 96 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- первинна упаковка та залишки після вибуху 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П (металеві уламки), які, відповідно до постанови старшого слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 29 червня 2021 року, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - підлягає знищенню.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судової вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/113-21/7155-ВТХ від 24.06.2021, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № Д-19/113-21/7155-ВТХ від 24.06.2021 складає 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп. 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп. (отримувач ГУК у Луганській області./МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- первинну упаковку та залишки після вибуху 40-мм постріл осколкової гранати ВОГ-25П (металеві уламки), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та направити обвинуваченому, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова