Ухвала суду № 98291813, 12.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/2501/21

Провадження № 2/336/2541/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Савеленко О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Брагіної І.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кошліченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Стефанова 46», третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання певних фактів дискримінацією, а дій відповідача при обмеженні та порушенні конституційних прав – неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії і не вчиняти перешкод в користуванні майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Стефанова 46», третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання певних фактів дискримінацією, а дій відповідача при обмеженні та порушенні конституційних прав – неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії і не вчиняти перешкод в користуванні майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні представником відповідача було звернуто увагу суду на те, що позивачем при поданні позову не сплачено судовий збір і підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Захист прав споживачів».

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачено можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлено певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Предметом заявлених позовних вимог є визнання певного факту дискримінацією позивача у сфері права власності та її усунення, визнання певних дій відповідача неправомірними та зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні належним позивачу майном шляхом надання доступу у певне приміщення та надання ключів від замків певних приміщень, тобто між сторонами відсутні спірні відносини як між споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, що регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року. Тобто фактично спір стосується створення позивачу перешкод з боку відповідача у користуванні належеним позивачу майном, що ніяк не стосується споживання останнім товарів, робіт чи послуг.

Як вбачається з позовної заяви, то вона містить в собі вимоги майнового характеру та три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про судовий збір” ставка судового збору за подачу фізичною особою позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 гривень.

Отже, позивач повинен був сплатити судовий збір на загальну суму: 3х908,00гривень=2724,00 гривень, однак позивачем до позову не долучено доказу про сплату судового збору на вказану суму.

Крім того, за позовом позивач просить суд стягнути моральну шкоду у сумі 25 000,00 грн..

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” ставка судового збору за подачу фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем зазначена ціна позову: 25 000,00 гривень, отже позивач повинен був сплатити за вимоги про відшкодування моральної шкоди судовий збір на суму 2189 грн. (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, загальна сума судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем за всі заявлені вимоги становить: 2724,00 грн. + 2189,00 грн. = 4913,00 гривень.

Судовий збір має бути сплачений за такими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Шевчен./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Код Банку МФО: 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача (IBAN): UA818999980313141206000008515, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 175, 177, 185, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Стефанова 46», третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання певних фактів дискримінацією, а дій відповідача при обмеженні та порушенні конституційних прав – неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії і не вчиняти перешкод в користуванні майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення визначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Роз`яснити, що в разі, якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Савеленко