Ухвала суду № 98291773, 13.07.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.07.2021

ЄУН № 937/6373/21

Провадження №2/937/3091/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Юрлагіної Т.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08 липня 2021 року звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає необхідним передати справу за підсудністю до іншого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просить суд захистити його права як споживача, посилаючись на те, що він є споживачем послуг за договором страхування, хоча і не є стороною цього договору.

Згідно з статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.

Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як потерпілий у ДТП, у позовній заяві вказав, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів було укладено між відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 , що є власником автомобіля, яким керував ОСОБА_3 – особа винна у ДТП.

Враховуючи викладене, Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не є стороною вищевказаного договору та споживачем послуг, а Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики, тому право на відшкодування матеріальної шкоди та отримання страхового відшкодування у останнього виникло на підставі норм ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, для визначення підсудності справи не застосовується ч. 5 ст. 28 ЦПК України щодо підсудності цивільних справ за позовами споживачів. Зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 17 квітня 2019 року по справі №212/1101/18).

Згідно з ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ є АДРЕСА_1 .

Проте від представника позивача, адвоката Сівової Я.В. 13.07.2021 до суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду на підставі вимог ч. 6 ст. 28 ЦПК за місцем заподіяння шкоди, до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно з ч.6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з довідкою Відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру громадян департаменту реєстраційних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 06.05.2021 року №3253, відповідач ОСОБА_4 не зареєстрований у м. Мелітополі.

Згідно з довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 31 травня 2021 року №4992/1/2301-21, відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Положення статті 28 ЦПК України встановлюють правила альтернативної підсудності, тобто підсудності справи за вибором позивача. Частиною 6 вказаної статті визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, з огляду на викладене, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, не підсудна Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, оскільки за місцем заподіяння шкоди, перехрестя вул. Омельченко в м. Запоріжжі та проспекту Моторобудівників в м. Запоріжжі, справа підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117 "а".

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування на розгляд за підсудністю до належного суду, а саме до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117 "а".

Відповідно до ч.2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 31 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Матеріали цивільної справи №937/6373/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування з доданими до нього документами передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, який знаходиться за адресою, 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117 "а".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.В. Юрлагіна