Рішення № 98288950, 02.06.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/531/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року місто Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рамазанової В.Х.,

представника позивача Палій Ю.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу №233/531/21 за позовом:

Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д,

до

ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 ,

про стягнення боргу за кредитним договором, -

Обставини справи:

05.02.2021 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулося АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначено, що відповідачем з метою отримання банківських послуг була підписана заява б/н від 17.02.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 20.12.2020 року має заборгованість в сумі 11218,61грн., яка складається з: 3394,10грн. - заборгованість за кредитом; 7824,51грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Просить стягнути з відповідача дану заборгованість та судові витрати в сумі 2270,00грн., сплачені позивачем при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

02.03.2021 року представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву (а.с.63-64), з якого вбачається, що заявлені в позові вимоги ОСОБА_1 не визнає, оскільки вона не підписувала з позивачем ніяких заяв і додаткових угод. Заявлені вимоги є безпідставні, необґрунтовані та незаконні. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

12.04.2021 року судом було постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку загального провадження зі стадії підготовчого засідання.

23.04.2021 року представником позивача суду було надано письмову відповідь на відзив (а.с.110-112).

Ухвалою суду від 20.05.2021 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та суду пояснили, що ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» для отримання заробітної плати у 2011 році, пізніше їй дійсно у 2013 році додатково до заробітної кратки було видано «кредитну картку». Вона отримувала кредит у Банку, але в подальшому він нею був погашений, та кратка була закрита, в зв`язку із закінченням її строку, ще у 2016 році. Після закінчення строку дії картки, вона її не продовжувала, з 2016 року вона послугами АТ КБ «Приватбанк» не користується, є клієнтом іншого банку. Вважає надані позивачем докази, які подані в ксерокопіях недопустимими та неналежними, оскільки у позивача відсутні оригінали даних доказів. Також посилається на те, що на підставі виконавчого напису №3554 від 03.07.20217р., вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., було відкрито виконавче провадження №54838406 від 22.06.2018 року, та з неї стягнуто грошові кошти на користь АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 13628,09грн. за період з 01.07.2018р. по 31.08.2020р. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2020 року даний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, але гроші банком не було повернуто. Вважає, що нею погашено заборгованість та відсотки в повному обсязі, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України, та у відповідності з ч.1 ст.81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позов слід відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу, обравши передбачений законом або умовами договору спосіб захисту.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає строку дії картки, що підтверджується анкетою - заявою, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Станом на 20.12.2020 року відповідач має заборгованість в сумі 11218,61грн., яка складається з: 3394,10грн. - заборгованість за кредитом; 7824,51грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується Статутом АТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2018 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, у зв`язку із не належним виконанням зобов`язань по кредитному договору у відповідача утворилася вищевказана заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 17.02.2011 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.02.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 лютого 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.02.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що є наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3394,10грн., тому позов в даній частині б підлягав задоволенню, але згідно наданої суду довідки (а.с.68, 89, 134) на підставі виконавчого напису №3554 від 03.07.20217р., вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., було відкрито виконавче провадження №54838406 від 22.06.2018 року, та з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто грошові кошти в розмірі 13628,09грн. за період з липня 2018р. по серпень 2020р.

Згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2020 року (а.с.71-72) даний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно наданого позивачем розрахунку (а.с.45-48, 124-130) та наданих в судовому засіданні пояснень, встановлено, що сума боргу 13628,09грн. була зарахована на погашення відсотків за прострочений кредит, відсотків за використання кредитного ліміту, штрафів за прострочення за кредитом.

Тобто частина коштів сплачених відповідачкою була зарахована за відсотками за прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, тобто всупереч діючого законодавства, а саме, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснив нарахування відсотків в розмірі 60,00% річних у період з 17.01.2013 року по 20.12.2020 року.

В обґрунтування нарахування відсотків у такому розмірі, позивач посилається на п.п.2.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків.

У даному випадку, за відсутності Умов та правил надання банківських послуг, які погоджені відповідачем, неможливо стверджувати про договірні відсотки. Отже, вказаний розмір відсотків не може бути застосований.

У ч.2 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд не бере до уваги Умови та правила надання банківських послуг, які не були підписані сторонами і на які посилається позивач, не можливо встановити строк повернення кредиту (строк виконання зобов`язання) та порядок погашення кредитної заборгованості, а відтак неможливо визначити дату, з якої можна нараховувати 3% річних. Тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України теж не має.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення боржника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку та списані з відповідачки на власний розсуд і не зрозуміло за який саме період.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Також відповідно до наданого розрахунку відповідачці було нараховано та стягнуто з останньої штрафи у період з 2018 року по 2020 рік, то суд зазначає наступне.

Стягуючи (перераховуючи стягнені кошти) з ОСОБА_1 банк діяв всупереч ст.2 Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року №47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресом: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р місто Костянтинівка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», він має бути звільнений від сплати штрафних санкцій. Тому Банк безпідставно нарахував, вимагав сплати і стягнув з ОСОБА_1 штрафів за кредитним договором.

Таким чином, оскільки рішенням суду від 28.04.2020р. виконавчий напис, за яким з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 13628,09грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, та рішення набрало законної сили 06.08.2020р., яке банком не оскаржено, але кошти, які стягнуті за ним, банком отримані, не повернуті, та самостійно, на власний розсуд розподілені на погашення відсотків за прострочений кредит, відсотків за використання кредитного ліміту, штрафів за прострочення за кредитом, а сума заявлена в позові складає 11218,61грн., тобто менше ніж сплачена відповідачкою, аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12-13, 76-79, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук