Рішення № 98287841, 08.07.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2404/20

провадження №: 2/398/232/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" липня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.06.2019 року близько 19 год. на 34 км. + 450 м. автомобільної дороги «Знам`янка-Луганськ-Ізварино» на території м. Олександрія, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі мотоцикла «HONDA VFR 800» з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з мопедом «HONDA», без реєстраційного номеру (номер рами НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку. У результаті ДТП водії транспортних засобів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та пасажир мопеду «HONDA» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинули на місті. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120000000145 від 08.06.2019 року по факту вищезазначеного ДТП закрито, оскільки даних (доказів) вини водіїв мотоцикла «HONDA VFR 800» та мопеда «HONDA» слідчим здобути не представилось можливим. Внаслідок смерті при ДТП пасажира мопеду «HONDA» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було завдано шкоду. Цивільно-правова відповідальність мотоцикла «HONDA VFR 800» з номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_2 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УПСК», поліс №АМ3688850. Позивач досягла пенсійного віку та є пенсіонером за віком, проживає в АДРЕСА_1 , не працює та перебувала на утриманні сина - ОСОБА_4 до дати його смерті. Вона понесла витрати на поховання сина. Також їй було заподіяно моральну шкоду внаслідок загибелі її сина. На час звернення до суду з позовною заявою відповідач здійснив їй страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 038,00 грн. Так як позивач є матір`ю загиблого, яка досягла пенсійного віку та проживала з загиблим і перебувала на його утриманні, то з урахуванням уточненої позовної заяви, просить стягнути з відповідача на її користь 150 228,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника, 25 038,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 15 127,87 грн. витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що позивачем не доведено факт перебування на утриманні у померлого сина ОСОБА_4 , оскільки основним і постійним джерелом засобів до існування позивача була пенсія за віком та матеріали справи не містять доказів фактичних обставин, які б свідчили про потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченій ст. 202 СК України. Крім того зазначила, що довідку ОСББ «Дружба-ОЛ» від 19.05.2020 року слід оцінювати критично, оскільки в ній не зазначено обставин, на підставі яких зроблено висновок про перебування позивача на утриманні сина. Також відповідач зазначив, що відсутні правові підстави для здійснення страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, оскільки відсутні докази легального доходу померлого ОСОБА_4 , його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, тому положення про мінімальний розмір страхового відшкодування не застосовується.

Представником позивача - адвокатом Петрик О.В. подано відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначила, що позивач, як матір загиблого, яка досягла пенсійного віку, є непрацездатною, та має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі, визначеному п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На законодавчому рівні визначено, що документом, який засвідчує факт перебування на утриманні є довідки про спільне проживання з померлим, відповідач не спростовував факту спільного проживання позивача з загиблим. Доводи відповідача про те, що позивач не надала документів, що підтверджують доходи померлого за попередній (до настання ДТП) календарний рік, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно ст. 1200 ЦК України отримання відомостей про доходи померлого не вплине на обов`язок страховика здійснити відшкодування шкоди в розмірі, гарантованому законом.

В судовому засіданні 31 травня 2021 року представник позивача - адвокат Петрик О.В. позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 31 травня 2021 року, свого представника не направив та причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 31 травня 2021 року за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 08 липня 2021 року.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 08 липня 2021 року, не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та розподіл судових витрат від 17 червня 2021 року, в якій представник позивача також просила розглядати справу без її участі та участі позивача.

Відповідач причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Ухвалою суду від 08 липня 2021 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 17 червня 2021 року.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

07.06.2019 року близько 19 год. на 34 км. + 450 м. автомобільної дороги «Знам`янка-Луганськ-Ізварино» на території м. Олександрія, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі мотоцикла «HONDA VFR 800» з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з мопедом «HONDA», без реєстраційного номеру (номер рами НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку. У результаті ДТП водії транспортних засобів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та пасажир мопеду «HONDA» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинули на місті.

Зазначена обставина підтверджується постановою слідчого від 27 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120000000145 від 08.06.2019 року, по факту вищезазначеного ДТП, за ч. 3 ст. 286 КК України. Підставою для закриття кримінального провадження стало те, що в ході досудового розслідування не вдалося здобути об`єктивних даних (доказів) вини водія мотоцикла «HONDA VFR 800», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 чи водія мопеду «HONDA» ОСОБА_3 .

Позивач є матір`ю загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його народження.

До моменту смерті ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним постійно проживала та була зареєстрована позивач, що підтверджується довідками від 19 травня 2020 року та від 08 липня 2020 року, вданими ОСББ «Дружба-ОЛ». При цьому, на момент смерті сина позивач досягла пенсійного віку та в 2018 році отримувала пенсію за віком в розмірі 1 459,79 грн., у 2020 та 2019 роках - 2 000,00 грн. та 2 200,00 грн. відповідно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Частиною 1 статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №195/646/19 (провадження №61-23294св19).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то страховик відшкодовує потерпілому матеріальну шкоду в межах визначеного договором страхового відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - мотоцикла «HONDA VFR 800», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УПСК», поліс №АМ3688850, що підтверджується витягом з сайту МТСБУ від 07.06.2019 року.

Отже, подія, яка відбулася 07.06.2019 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

Внаслідок ДТП син позивача - ОСОБА_4 - загинув.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, з заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема є шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За змістом ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Судом встановлено, що позивач 31 жовтня 2019 року звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. При цьому батько загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відмовився від своєї частки страхового відшкодування на користь позивача, що підтверджується його нотаріально посвідченою заявою від 15 жовтня 2019 року. За таких обставин позивач має право на отримання всіх сум страхового відшкодування.

Відповідачем на користь позивача сплачено страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038,00 грн., що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням.

В той же час, всупереч вимогам п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем не здійснено відшкодування шкоди позивачу, заподіяної смертю ОСОБА_4 , на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, яке не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За приписами ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. При цьому, непрацездатні батьки мають право на утримання від повнолітніх дітей. Тобто сам факт непрацездатності та спільного проживання є підставою для виплати страхового відшкодування.

Такі правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №455/26/16-ц (провадження №61-24438св18), від 06 травня 2020 року у справі №742/554/19 (провадження №61-20355св19) та від 30 липня 2020 року у справі №591/6543/16-ц (провадження №61-34200св18).

За таких обставин, оскільки позивач на момент смерті повнолітнього сина була непрацездатною, отримувала пенсію за віком в мінімальному розмірі та проживала спільно із загиблим сином, тобто мала право на утримання від нього, то відповідно вона має право і на відшкодування шкоди, завданої його смертю, в порядку та розмірах передбачених п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1200 ЦК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» зі 01 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 4 173,00 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода, заподіяна смертю сина, в розмірі 150 228,00 грн. (4 173,00 грн. х 36 м.з.п. = 150 228,00 грн.).

При цьому, визначаючи розмір відшкодування шкоди суд виходить з того, що зазначений розмір відшкодування шкоди є мінімальним розміром, встановленим законом та відповідно до п. 27.5. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Також відповідачем не в повному розмірі виплачено позивачу моральну шкоду, заподіяну смертю відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки загальний розмір такого страхового відшкодування становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Так як розмір мінімальної заробітної плати на момент настання страхового випадку становив 4 173,00 грн., то загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 076,00 грн. (4 173,00 грн. х 12 м.з.п. = 50 076,00 грн.). В той же час, відповідачем сплачено страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі лише 25 038,00 грн., а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 25 038,00 грн. (50 076,00 грн. - 25 038,00 грн. = 25 038,00 грн.).

Крім того, позивач має право на відшкодування на підставі п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрат на поховання сина та придбання надгробного пам`ятника в розмірі 15 127,87 грн., що підтверджується відповідними накладними та товарними чеками.

Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.

В той же час, з урахуванням ціни позову, на підставі п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 903,94 грн. (190 393,87 грн. х 1% / 100% = 1 903,94 грн.).

У зв`язку із задоволенням позову та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, в розмірі 1 903,94 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки, позивачем надані докази, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України для підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., то зазначені витрати підлягають стягненню відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) шкоду, заподіяну смертю потерпілого, в розмірі 150 228 (сто п`ятдесят тисяч двісті двадцять вісім) грн. 00 коп., моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, в розмірі 25 038 (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 15 127 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 87 коп., а всього - 190 393 (сто дев`яносто тисяч триста дев`яносто три) грн. 87 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь держави судовий збір в розмірі 1 903 (одна тисяча дев`ятсот три) грн. 94 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 липня 2021 року.

Суддя О.В.Авраменко