Рішення № 98286335, 07.07.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/527/21

Провадження № 2/368/477/21

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"07" липня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Лєвшин Н.О.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

встановив:

позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право

власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщень 104,80 кв. м., житлова площа 46,30 кв.м., допоміжна площа 58,5 кв.м., площа неопалювальних приміщень 6,0 кв.м.) з надвірними спорудами та будівлями (прибудова під літ. а1, сарай - літня кухня під літ. Б, гараж під літ. В, ґанок під літ. а, колодязь питний №1, яма вигрібна №2), обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

За життя померлому ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини спадкування на момент смерті ОСОБА_2 регулювалися Цивільним кодексом Української РСР 1963 р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також: дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо вій фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державної нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_2 заповіту складено не було.

Спадщину після ОСОБА_2 прийняла його дружина, ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті та фактичного вступу у володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також: у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_3 заповіту складено не було.

Спадщину після ОСОБА_3 може успадкувати за правом представлення ОСОБА_1 , яка є внучкою ОСОБА_3 .

Син померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який є її батьком, помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до смерті ОСОБА_3 .

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 по справі № 539/2170/17 зазначив, що по своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, воно не є окремою підставою або видом спадкування.

Враховуючи викладене, вона може успадкувати спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в порядку спадкування за правом представлення.

Якби її батько, ОСОБА_4 , був живим на час відкриття спадщини, він міг би одноособово успадкувати майно померлої ОСОБА_3 , у тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вона може успадкувати зазначений житловий будинок за правом представлення як спадкоємець першої черги.

Згідно із ст. 1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для отримання спадщини ОСОБА_3 , вона звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р. П.

Нотаріусом було зроблено запит до БТІ, згідно з відповіддю якого, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кагарлицькою міською радою від 28.12.1980 р., на підставі рішення виконкому від 28.12.1980 № 106 та зареєстрованого БТІ (реєстраційний № 3431).

Разом з тим, правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні, у зв`язку з чим приватним нотаріусом Воловенко Р. П. було роз`яснено неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, нотаріус порекомендувала їй звернутися з даним питанням до суду.

Отже, за умов відсутності правовстановлюючого документу на житловий будинок за ОСОБА_2 , вона не може у встановленому порядку оформити через нотаріальну контору та прийняти у спадщину житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У випадку, коли нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Передумовою для подачі позову до суду про визнання за нею права власності на житловий будинок є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання її права.

Дійсно, на даний момент у неї відсутні документи, які б належним чином посвідчували право власності на житловий будинок, внаслідок чого нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, підставою для визнання за ним права власності на житловий будинок є наявний у неї технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 9 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки наразі відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджував би право власності ОСОБА_2 на вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, то існує необхідність визнати право власності на вказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за нею в порядку спадкування відповідно до ст. 1266 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що представник відповідача в засідання суду не з`явилася без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено запис під № 130 і видано відділом реєстрації актів громадського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя померлому ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини спадкування на момент смерті ОСОБА_2 регулювалися Цивільним кодексом Української РСР 1963 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також: дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо вій фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державної нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_2 заповіту складено не було.

Спадщину після ОСОБА_2 прийняла його дружина, ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті та фактичного вступу у володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також: у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_3 заповіту складено не було.

Спадщину після ОСОБА_3 може успадкувати за правом представлення ОСОБА_1 , яка є внучкою ОСОБА_3 .

Син померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який є батьком позивача, помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до смерті ОСОБА_3 .

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 по справі № 539/2170/17 зазначив, що по своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, воно не є окремою підставою або видом спадкування.

Враховуючи викладене, позивач може успадкувати спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в порядку спадкування за правом представлення.

Якби батько позивача, ОСОБА_4 , був живим на час відкриття спадщини, він міг би одноособово успадкувати майно померлої ОСОБА_3 , у тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивач може успадкувати зазначений житловий будинок за правом представлення як спадкоємець першої черги.

Згідно з ст.1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для отримання спадщини ОСОБА_3 , позивач звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р. П.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У зв`язку з відкриттям спадщини позивач у порядку передбаченого ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Правом власності, згідно частини першої статті 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Про те, оформити спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця позивач не має змоги, так як вказаний будинок спадкодавцем за життя не був зареєстрований у визначеному законодавчо встановленому порядку, а тому відсутній правовстановлюючий документ на об`єкт нерухомості, який відповідно до вимог закону підтверджує право власності на нього, а тому нотаріусом відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, що підтверджується листом нотаріуса.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в разі смерті особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.

Вказане в судовому засіданні підтверджується наявними в справі доказами, які є належними та допустимими, а тому суд визнає за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщень 104,80 кв. м., житлова площа 46,30 кв. м., допоміжна площа 58,5 кв. м., площа неопалювальних приміщень 6,0 кв. м.) з надвірними спорудами та будівлями (прибудова під літ. а1, сарай - літня кухня під літ. Б, гараж під літ. В, ґанок під літ. а, колодязь питний №1, яма вигрібна №2).

На підставі викладеного та керуючись Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат», ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщень 104,80 кв. м., житлова площа 46,30 кв. м., допоміжна площа 58,5 кв. м., площа неопалювальних приміщень 6,0 кв. м.) з надвірними спорудами та будівлями (прибудова під літ. а1, сарай - літня кухня під літ. Б, гараж під літ. В, ґанок під літ. а, колодязь питний №1, яма вигрібна №2).

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.07.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко