Вирок № 98286242, 13.07.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7067/21

1-кп/357/1267/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2021 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Клепи Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Макійчук К.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020110360000060 від 15.07.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не маючого утриманців, військовослужбовця військової служби призваний під час мобілізації, командира взводу підвозу боєприпасів роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини А2167 м. Біла Церква Київської області, у військовому званні «старший лейтенант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонні сфері Центрального регіону Корнєв К.В., обвинувачений ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвокат Несвітайло О.М.,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді командира взводу підвозу боєприпасів роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини А2167, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, 18.11.2014 о 08 год. 00 хв., у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин та дозволів командирів, не з`явився вчасно на службу до військової частини А2167 за місцем дислокації по вул. Полковника Коновальця, військове містечко № 3, у м. Біла Церква Київської області, та до 08 год. 00 хв. 17.06.2021 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).

Між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонні сфері Центрального регіону ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1 з участю захисника останнього адвоката Несвітайла О.М. 13.07.2021 укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 407 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 3 ст. 407 КК України як не з`явлення вчасно на службу без поважних тривалістю понад один місяць, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).

Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди, ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч.3 ст.407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на шість місяців.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину беззастережно визнав повністю, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого також підтримав угоду та просив її затвердити.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого повне порозуміння ним своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладена угода за своїм змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз`яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз`яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.52, 53 КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Суд погоджується з наведеними в угоді обставинами, які визначені в обвинувальному акті, як пом`якшуючі покарання обставини та визнає відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд також визнає як пом`якшуючою покарання обставиною вчинення злочину особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також вважає, що обставини, які пом`якшують покарання винного, дані про особу ОСОБА_1 , характер злочину та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Суд, враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який за період з липня 2017 по теперішній час за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря- нарколога не звертався, на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні та денному стаціонарі не перебуває та не перебував, його відношення до вчиненого, вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 407 КК України, а саме арешту.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження зважаючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Цивільний позов, речові докази, процесуальні витрати, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 13.07.2021 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонні сфері Центрального регіону Корнєвим Костянтином Вадимовичем і обвинуваченим ОСОБА_1 з участю захисника останнього - адвоката Несвітайла О.М..

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді арешту строком на шість місяців з відбуванням покарання на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди про винуватість є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Т.В. Клепа