Ухвала суду № 98285043, 09.07.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2021 Справа №607/12087/21 Провадження № 1-кс/607/3909/2021 м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Багрія А.Б., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Недокуса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Наумця О.О., яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Багрієм А.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шевченко Славутського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину заступника військового комісара - начальника відділення рекрутингу та комплектування Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Наумець О.О. за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Багрієм А.Б. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №62021140030000052 від 01.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.4 ст. 426-1 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021140030000052 від 01.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Ініціатор клопотання зазначає, що 08.07.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Шевченко Славутського р-ну Хмельницької області, українцю, громадянину України, заступнику військового комісара - начальнику відділення рекрутингу та комплектування Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області від 14.01.2019 №5 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника військового комісара - начальника відділення рекрутингу та комплектування Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області (далі- Здолбунівський РТЦК та СП).

Згідно ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату, проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пункту 8 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2013 №389, завданням військових комісаріатів відповідно до покладених обов`язків є керівництво військовим обліком призовників і військовозобов`язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, у тому числі в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників і військовозобов`язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ), проведення призову громадян на військову службу в мирний і воєнний час, проведення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктами 14 та 15 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2013 №389 визначено, що військовий комісар відповідає за: стан обліково-призовної роботи, мобілізаційну готовність військового комісаріату, підготовку, виховання, військову та трудову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, організацію роботи та контроль за здійсненням заходів щодо запобігання і протидії корупції, своєчасне і повне виконання завдань, покладених на військові комісаріати. Військовий комісар зобов`язаний: забезпечувати виконання особовим складом військового комісаріату поставлених перед ним завдань; організовувати: взаємодію військового комісаріату з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також органами військового управління та військовими частинами, які розміщені на території відповідальності військового комісаріату, ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних і призовників, обліку транспортних засобів, що підлягають передачі Збройним Силам та іншим військовим формуванням під час мобілізації та у воєнний час, розроблення та уточнення плану проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території, а також разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування розроблення та виконання плану заходів щодо утримання бази оповіщення, збору і поставки мобілізаційних ресурсів військового комісаріату в готовності до використання за призначенням, проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку, здійснювати контроль за веденням військового обліку військовозобов`язаних та призовників, здійснювати контроль за правомірністю видачі громадянам документів військового обліку, посвідчень та інших документів, забезпечувати: виконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до ст. ст. 2, 9, 11, 16, 58, 59, 130, 111-112, 395 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_1 , під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Таким чином, проходячи військову службу на посаді заступника військового комісара - начальника відділення рекрутингу та комплектування Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області ОСОБА_1 є особою, яка постійно обіймає в органах державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та згідно Примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

Разом з цим, відповідно до підпункту «г», п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до Примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи заступником військового комісара - начальником відділення рекрутингу та комплектування Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, при виконанні службових обов`язків за посадою, постійно здійснює функції представника влади, обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у зв`язку з чим є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.

Незважаючи на свою обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно правових актів, будучи попередженим про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», які спрямовані на запобігання корупційним правопорушенням, ОСОБА_1 використав свої службові повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.

Згідно Указу Президента України ОСОБА_2 від 24.02.2021 №71/2021 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2021 році» постановлено призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров`я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу: y квітні - червні 2021 року та y жовтні - грудні 2021 року.

Досудовим розслідування встановлено, що у червні 2021 року ОСОБА_3 , котрий перебував на військовому обліку як призовник у Тернопільському ОМТЦК та СП, у зв`язку з обізнаністю про вищевказаний Указ Президента та бажанням змінити своє місце проживання на місто Здолбунів Тернопільської області, звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 , який в минулому працював на посаді у Тернопільському об`єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 з метою консультації та роз`яснення вимог чинного законодавства щодо призову.

Під час розмови ОСОБА_4 , дізнавшись про намір ОСОБА_5 стати на військовий облік в Здолбунівському РТЦК та СП зателефонував до свого знайомого з числа працівників даної установи який представився військовим комісаром Здолбунівського РТЦК та СП ОСОБА_1 з питаннями щодо можливості взяття на військовий облік ОСОБА_3 на що останній повідомив про необхідність обговорення таких питань під час особистої зустрічі.

Тоді ж, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за забезпечення прийняття рішення Здолбунівським РТЦК та СП щодо взяття ОСОБА_3 на військовий облік та не призову останнього на строкову військову службу та у подальшому вжиття заходів щодо визнання його непридатним для проходження військової служби.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на особисте збагачення, всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливий мотив, 30.06.2021 перебуваючи на території залізничного вокзалу міста Рівне, в присутності ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про те, що взяття останнього на військовий облік у підконтрольній ОСОБА_1 установі може тривати значний час і може закінчитися негативно у вигляді прийняття рішення про відмову від взяття на облік.

Однак, у разі надання йому ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1500 доларів США, Здолбунівський РТЦК та СП прийме рішення щодо взяття ОСОБА_3 на військовий облік та в подальшому, як додаткову послугу, не здійснить призов ОСОБА_3 на строкову військову службу шляхом вживання заходів щодо визнання його непридатним для проходження військової служби.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог ОСОБА_1 , для нього настануть негативні наслідки у вигляді відмови від взяття на військовий облік, не бажаючи їх настання, будучи поставленим у безвихідь змушений був погодитися на протиправні вимоги ОСОБА_1 .

Однак, розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності та бажаючи викрити незаконні дії службових осіб Здолбунівського РТЦК та СП, ОСОБА_3 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття злочинної діяльності останніх.

У подальшому, близько 15 год. 07.07.2021, ОСОБА_3 згідно попередньої домовленості з ОСОБА_1 прибув в супроводі ОСОБА_4 до закладу (бару) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_1 , переслідуючи злочинний умисел спрямований на особисте збагачення, всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливий мотив, отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 07.07.2021 становить 40 874 гривень), котрі особисто перерахував та помістив до гаманця, що знаходився в наплічній сумці, за забезпечення прийняття рішення Здолбунівським РТЦК та СП щодо взяття ОСОБА_3 на військовий облік та подальшого не призову останнього на строкову військову службу шляхом вжиття заходів щодо визнання його непридатним для проходження військової служби.

Після того, ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий працівнками правоохоронних органів, які вилучили вищевказану неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може : переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного слідчий вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому щодо ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, слідчий вважає, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

09.07.2021 захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Недокус В.І. подав до суду письмові заперечення щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, прокурор вказав на наявність підстав для визначення застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат Недокус В.І. заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши про необґрунтованість підозри та недоведеність вказаних у клопотанні слідчим ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України. Також адвокат зазначив, що 30.06.2021 ОСОБА_1 не міг знаходитись на території залізничного вокзалу міста Рівного, про що зазначає слідчий у клопотанні, оскільки перебував на лікуванні у місті Трускавець. Також просив врахувати наявність на утриманні у ОСОБА_1 неповнолітньої дитини, яка постійно після розлучення батьків, проживає з ним. У зв`язку з наведеним, захисник просив застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт, а у випадку якщо слідчий суддя прийде до переконання щодо застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють не вчиняв. Просив врахувати наявність на утриманні неповнолітньої дитини, батьківські обов`язки щодо якої у зв`язку із розірванням шлюбу здійснює він один. Також просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові

здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021140030000052 від 01.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст. 426-1 КК України.

07.07.2021 о 15 год. 55 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

08.07.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчиненням ним в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021140030000052 від 01.07.2021; заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 30.06.2021; протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 01.07.2021, 08.07.2021; протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 02.07.2021, 08.07.2021; протокол огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 07.07.2021; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.07.2021; протокол освідування особи від 07.07.2021; витяг із наказу військового комісара Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.01.2019; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим. Так, пояснення захисника Недокуса В.І. про те, що ОСОБА_1 30.06.2021 не міг перебувати на території залізничного вокзалу міста Рівне, оскільки у цей час проходив лікування у м. Трускавець, документально не підтвердженні.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення ним в інтересах третьої особи, будь-яких дій з використанням наданого йому службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, експерта, спеціаліста, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення вчинене з корисливих мотивів, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків., передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказані ризики виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою та вказують про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 виключає можливість його утримання під вартою слідчому судді не надано, як і не встановлено обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на що слідчий суддя вважає, що таких перешкод немає.

Зазначені інші наведені захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин, даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягають.

Також слідчим суддею враховано, що на підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_1 після розлучення один виховує неповнолітню дитину, яка, за твердженням останнього постійно проживає з ним, документів, які б підтверджували зазначені доводи не надав.

Не вбачається таких даних й з долучених у судовому засіданні стороною захисту документів, а саме: рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07.05.2021; свідоцтво про народження № НОМЕР_1 від 23.03.2009; довідки №1433 від 08.07.2021.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні просив визначити заставу у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181600 грн., посилаючись на дані про особу підозрюваного, декларацію ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також нездатність застави у меншому розмірі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує висловлену прокурором в судовому засіданні думку з цього приводу, інформацію щодо доходів ОСОБА_1 з долученої у судовому засіданні копії декларації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також наявність на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини. Поряд з тим, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний стан підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо визначення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, слідчий суддя враховує строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. З огляду на норми п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та враховуючи вимоги ч.7 ст.194 КПК України, наявні підстави для визначення строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , у разі внесення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 год. 55 хв. 04.09.2021.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Наумця О.О., яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Багрієм А.Б. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136 200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/12087/21; провадження №1-кс/607/3909/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні та працівниками Здолбунівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15 год. 55 хв. 04.09.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук