Рішення № 98281882, 09.07.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2021 Справа №607/3143/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді - Братасюка В.М.,

за участі секретаря - Паславської О.І.

представників сторін І.В.Ракоц, Л.С.Лаврова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Іванісік Сергія Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Іванісіка С. В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в квітні 2017 року вона закрила усю заборгованість перед банком «Фінанси та кредит» по кредиту згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2012 року. В червні 2020 року їй стало відомо про те, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності була переоформлена без її відома 09 жовтня 2019 року державним реєстратором Іванісіком С. В., що працює в Білобожницькій сільській раді Чортківського району Тернопільської області, на користь TOB «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» без жодної правової підстави. Також позивачці не було відомо, що вказана квартира була відчужена з торгів банком «Фінанси та кредит» 23 квітня 2018 року. ОСОБА_1 вважає, що при здійсненні реєстраційної дії 09 жовтня 2019 року, індексний номер рішення 49196304, були вчинені грубі порушення діючого законодавства державним реєстратором Іванісіком С. В. під час переоформлення права власності щодо квартири АДРЕСА_1 , на TOB «ФК «Довіра та гарантія», а саме: не повідомлення власника житлового нерухомого майна про його переоформлення на нового власника (з 24 лютого 2018 року по 20 грудня 2019 року позивачка перебувала за кордоном, а отже фізично не могла отримати повідомлення від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»); відсітність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя; пряме порушення державним реєстратором вимог п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що забороняє вчиняти такі дії (вищевказана квартира є єдиним нерухомим житловим майном позивачки, яке використовується останньою та її родиною, як місце постійного проживання); порушення державним реєстратором вимог п. 61 Постанови КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року, при здійсненні реєстраційної дії, що є основною в діяльності державного реєстратора (відсутність заяви, що підтверджує згоду іпотекодавця – громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»). За таких обставин, ОСОБА_1 просить визнати вищевказані реєстраційні дії державного реєстратора Іванісіка С. В. протиправними та скасувати запис про право власності № 49196304 від 09 жовтня 2019 року на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 за TOB «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Іванісіка С. В., TOB «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

17.03.2021 року судом зареєстровано відзив на позову заяву представника відповідача державного реєстратора Іванісіка С.В., в якому він просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі з огляду на наступне.

20 жовтня 2006 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №92Т/Н 06–4.4, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кошти на умовах забезпеченості, повернення та строковості, платності кошти в сумі 20 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 19 жовтня 2014 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 20 жовтня 2006 року було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, згідно якого вона передала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту квартиру АДРЕСА_1 , заг. площею 67,4 кв.м., житловою 40,7 кв.м. Відповідні записи про обтяження внесено до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. На підставі договору про відступлення (купівлі–продажу) прав вимог від 23 квітня 2018 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило право вимоги TOB « ФК «Довіра та Гарантія» відносно боржника ОСОБА_3 за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі і по Іпотечному договору, укладеному з позивачкою. Позичальник ОСОБА_4 не виконував взятих на себе зобов`язань і в строки, зазначені в договорі заборгованість не погасив, що призвело до виникнення заборгованості. Враховуючи наявний розмір простроченої заборгованості за кредитним договором у кредитора виникло право вимоги дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у позичальника – обов`язок виконання зобов`язань за кредитним договором. На підставі ст.ст. 7, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та умов Іпотечного договору представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», 09 жовтня 2019 року звернувся до державного реєстратора Іванісіка С. В. з метою набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. З цією метою він надав усі необхідні документи, а саме: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення цінного листа, іпотечний договір, кредитний договір, договір про відступлення (купівлі–продаж) прав вимог. Відповідач, пересвідчившись, що щодо майна відсутні будь–які обмеження та в наявності зареєстрованої іпотеки, прийняв рішення про державну реєстрацію вищевказаної квартири за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Щодо твердження позивача про те, що її не було попереджено про існування кредитної заборгованості перед TOB «ФК «Довіра та Гарантія» представник відповідача зазначив, що 16 червня 2018 року новим кредитором TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на адресу іпотекодавця ОСОБА_1 направлено повторну Вимогу про усунення порушень вих. № 45166 цінним листом з описом вкладення, одночасно також надіслано повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором та договорами забезпечення, яке ОСОБА_1 отримала особисто 04 липня 2018 року, що підтверджується її підписом у відповідній графі. Щодо посилання позивачки на порушення вимоги п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженої Постанови КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року представник відповідача пояснив, що із тексту позовної заяви вбачається, що позивачка посилається на порушення державним реєстром п. 61 Порядку в редакції Постанови KM № 189 від 26 лютого 2020 року, яке в свою чергу передбачає надання заяви, що підтверджує згоду іпотекодавця – громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат». Проте ОСОБА_1 не враховано, що пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженої Постанови КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року в редакції станом на день державної реєстрації, не передбачав надання іпотекодавцем нотаріально посвідченої згоди на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. За таких обставин, з метою державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, TOB «ФК «Довіра та гарантія» було надано усі необхідні документи, визначені п. 61 Порядку (в редакції на день державної реєстрації).

Щодо порушення державним реєстром вимоги п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки предмет іпотеки є єдиним житлом в якому постійно проживає, представник відповідача зазначив, що позивачка не надала будь–яких доказів на підтвердження того, що предмет іпотеки є її єдиним житлом, в якому вона постійно проживає, а також, що застереження у договорі іпотеки і є згодою іпотекодавця на відчуження (стягнення) іпотечного майна з визначених у застереженні підстав.

Також 17.03.3021 року від державного реєстратора Іванісік С.В. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача. Реєстратор вважає, що він не може бути відповідачем, а лише перебувати в процесуальному статусі третьої особи. Оскільки позивача заперечив, не є компетенцією суду здійснювати заміну відповідача на належного.

30.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача зазначив, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на іпотечний договір, норми Закону України «Про іпотеку» і зокрема ст. 37 без врахування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та відсутності підстав для відмови у державній реєстрації є ніщо інше, як бажання відповідача надати суду свою позицію з даного питання, посилаючись на ті норми закону які він вважає вірними. Твердження відповідача у відзиві, що в нього не було підстав для відмови у здійснені реєстраційної дії є таким, що не відповідає дійсності, оскільки реєстратором абсолютно не було враховано вимоги вказаного закону, який забороняє здійснювати такі дії з 07 червня 2014 року.

02 квітня 2021 року судом зареєстровано пояснення представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо позовної заяви про скасування державної реєстрації, який зазначив, що заяви позивача про неотримання повідомлень (вимог) є безпідставними, оскільки товариством було надано Державному реєстратору вимоги, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом з доказами направлення та отримання. Твердження позивача про те, що майно повинно було бути реалізованим тільки шляхом проведення публічних торгів також не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на положення ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи вищевикладене та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, товариство набуло права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Наявність виконаного судового рішення жодним чином не свідчить про відсутність у позивача заборгованості за кредитним договором так як згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2012 року у справі за № 2–9446/11 було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором, існуючу станом на 01 грудня 2011 року. В свою чергу, згідно положень кредитного договору, кредитні кошти було надано із кінцевим строком повернення до 19 жовтня 2014 року. Таким чином, заборгованість станом на момент ухвалення судового рішення було стягнуто із боржників частково за чітко визначений період, а у боржників залишився обов`язок, окрім виконання судового рішення, виконувати умови кредитного договору з усіх інших платежів у строк до 19 квітня 2014 року. Однак, боржниками умови кредитного договору не виконувались, тільки сплачувались кошти у рамках виконання існуючого судового рішення, в зв`язку з чим станом на 23 квітня 2018 року, заборгованість боржників перед первісним кредитором складала 3 194 257,87 грн. Щодо посилань позивачки на мораторій, представник третьої особи пояснив, що дані висновки є абсолютно безпідставними і не ґрунтуються на жодних нормах матеріального права, так, як відповідно до положень статті 36 Закону України «Про іпотеку», підставою для переходу права власності на іпотечне майно є застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. В свою чергу, в пункті 5.5.1. іпотечного договору зазначено: «Це застереження згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.». Таким чином, представник TOB «ФК «Довіра та гарантія» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказані пояснення подано поза межами процесуального строку, який визначено для відповідача для подачі відзиву на позов в ухвалі про відкриття провадження, а відтак суд приймає їх до розгляду в порядку, передбаченому ст. 43 ЦПК України, як пояснення, без оцінки доказів на яких вони ґрунтуються.

05 квітня 2021 року усно проголошеною ухвалою суду закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Ракоц І. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та на пояснення третьої особи, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поясненні на позову заяву.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Квартира АДРЕСА_1 дійсно належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності від 27 квітня 2000 року.

20 жовтня 2006 року між банком «Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №92Т/Н 06–4.4, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення та строковості, платності кошти в сумі 20 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 19 квітня 2014 року.

Між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 20 жовтня 2006 року було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, згідно якого вона передала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту: квартиру АДРЕСА_1 , заг. площею 67,4 кв.м., житловою 40,7 кв.м.

Через неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за Кредитним договором №92Т/Н 06–4.4 від 20 жовтня 2006 року, банк звернувся до суду про стягнення боргу у зв`язку з чим було ухвалене рішення та видано виконавчий лист № 2-9446//2011 від 20 лютого 2012 року, що сторонами не заперечується.

Як слідує з постанови про закінчення виконавчого провадження № 36060229 від 03 травня 2017 року борг сплачено повністю згідно квитанції № ПН 572984 від 27 квітня 2017 року. Виконавчий збір і витрати виконавчого провадження сплачені повністю згідно квитанції № 572984 від 27 квітня 2017 року. Закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 2-9446/2011 від 20 лютого 2012 року.

На підставі договору про відступлення (купівлі–продажу) прав вимог від 23 квітня 2018 року, посвідченого нотаріально, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило право вимоги TOB «ФК «Довіра та Гарантія» до боржників, зазначених у Додатку № 1 – реєстрі договорів, прав вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами – ОСОБА_2 (кредитний договір № 92Т/Н06–4.4) та ОСОБА_1 (іпотечний договір від 20 жовтня 2006 року).

18 червня 2018 року TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на адресу ОСОБА_1 направлено повторну вимогу про усунення порушень від 13 червня 2018 року вих. №45166, повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки цінним листом з описом вкладення № 0411217275920, які нею були отримані 04 липня 2018 року, що слідує з особистого підпису в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 4600151306880.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 224037677 від 15 вересня 2020 року, 09 жовтня 2019 року державним реєстратором Іванісіком С. В. (Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області) зареєстрував за TOB «ФК «Довіра та Гарантія» квартиру АДРЕСА_1 .

Однією з підстав для державної реєстрації вказано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: 0411217275920, виданий 18.06.2018, видавник - УКРПОШТА.

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184–30292/0/15–20–Вих від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_1 перетинала державний кордон України, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою АР Крим у період з 01.01.2018 року по 01.11.2020 року. 24 лютого 2018 року (виїзд), 20 грудня 2019 року (в`їзд) та 12 січня 2020 року (виїзд). Перетинання 24 лютого 2018 року державного кордону України ОСОБА_1 також стверджується копією закордонного паспорту № НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимоги про визнання реєстраційних дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру позивач заявила до відповідача державного реєстратора Іванісіка С. В., та співвідповідача ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія.

Відтак, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, що узгоджується із висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанова від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Суд вважає, що встановленими обставинами справи підтверджено, що спір у позивачки ОСОБА_1 виник саме з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» з приводу порушення цим товариством права власності позивача на квартиру, внаслідок дій іпотекодержателя щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як державний реєстратор тощо.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17.

Отже, позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивачка визначила відповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

З огляду на таке державний реєстратор Іванісік С.В. є неналежним відповідачем у справі.

Поряд з тим з приводу наявності підстав до задоволення/відхилення позову щодо ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія, Суд наголошує таке.

Позивач вважає дії реєстратора протиправними, оскільки іпотечне застереження в договорі іпотеки відсутнє, окремого договору про задоволення вимог кредиторів між сторонами спору не укладалося, було порушено законну процедуру, окрім цього реєстратором не було враховано запровадженого мораторію на задоволення вимог іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки заборгованості по валютних кредитах.

Відповідно до положень пункту 8.4.3 Іпотечного договору від 20 жовтня 2006 року у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків.встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання-звернути стягнення на Предмет Іпотеки.

Пунктом 11 Іпотечного договору від 20 жовтня 2006 року сторони договору передбачили, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

на підставі рішення суду п.11.1;

на підставі виконавчого напису нотаріуса п.11.2;

шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» п.11.3.1.; або

шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» п.11.3.2.

Як встановлено Судом, рішення про перереєстрацію права власності за відповідачем ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія було прийняте за зверненням відповідача, державним реєстратором Іванісік С.В. в порядку ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку»…..

З приводу наявності законних підстав вчинення реєстраційних дій на підставі ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Отже, дослідженням матеріалів, на підставі яких вчинялися 09.10.2019 року реєстраційні дії державним реєстратором Іванісік С.В. з приводу реєстрації права власності за Відповідачем ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що Товариством Реєстратору було надано: - кредитний договір №92Т/Н 06-4.4. від 20.10.2006 року, - договір іпотеки від 20.10.2006 року, повторну вимогу про усунення порушень від 13.06.2018 року, - опис вкладень до цінного листа від 18.06.2018 року і список відправлень від 18.06.2018 року, - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.07.2018 року , - договір про відступлення права вимоги від 23.04.2018 року, - також реєстратором було сформовано 19.10.2019 року інформаційну довідку з номером запису про іпотеку 2584823.

Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом (ст. 1 Закону «Про іпотеку»).

Чинним законодавством, а саме ст.ст. 36,37,38 ЗУ “Про іпотеку” передбачені такі види позасудового стягнення на предмет іпотеки:

1) виконавчий напис нотаріуса;

2) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі;

3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

4) продаж іпотекодержателем предмета іпотеки від свого імені.

Змістом згаданої вище і наданої Товариством Реєстратору повторної вимоги про усунення порушень від 13.06.2018 року, скерованим на адресу позивача, вбачається, що Товариство, визначивши суму боргу за договором кредиту в розмірі 5 348, 65 доларів США та 3 054 238, 24 гривень , вимагав від ОСОБА_1 у тридцятиденний строк сплатити заборгованість.

Повідомлення містило застереження, що у разі невиконання вимоги, Товариство розпочинає процедуру звернення на предмет іпотеки відповідно до ст.. 37 та 38 ЗУ «Про іпотеку».

Як встановлено Судом, спірні реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки з використанням інституту іпотечного застереження.

Дійсно, ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції чинній, станом на 09.10.2019 року – дату вчинення реєстратором реєстраційних дій) передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

(!) Разом з тим суд наголошує, що слід розрізняти між собою застереження в іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження в іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним двостороннім правочином, необхідність укладення якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов`язань боржником.

Як зазначено вище, в п. 11.3.1 Договору іпотеки від 20.10.2006 року, до котрого протягом усього часу дії правочину змін не вносилося, сторони договору домовилися про можливість застосування наступного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Проте суд наголошує, що діюча станом на 20.10.2006 року, диспозиція ч.1 статті 37 ЗУ «Про іпотеку», була викладена в наступній редакції – «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки».

(!) Тобто станом на дату укладання договору іпотеки, редакція ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не містила та не передбачала можливості застосування такої інституції, як іпотечне застереження, а відтак, за визначенням, не можна стверджувати, що між ОСОБА_1 та Банком Фінанси і Кредит (котре відступило право вимоги ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія) була узгоджена умова про можливість звернення стягнення на спірне іпотечне майно у спосіб реалізації іпотечного застереження.

А тому суд приходить до переконання, що зазначаючи в п.11.3.1 договору іпотеки від 20.10.2006 року про можливість застосування наступного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_1 та Банком Фінанси і Кредит лише досягли угоди про можливість укладання окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, котрий є самостійним двостороннім правочином, та, відповідно, потребує волевиявлення іпотекодавця ( ОСОБА_1 ), як однієї із сторін правочину.

Згідно п.4 ст. 263 ЦПК України, котрою визначені критерії законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на суд покладається обов`язок враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

У разі відсутності у договорі іпотеки іпотечного застереження, позасудове звернення на предмет іпотеки здійснюється виключно на підставі окремого договору, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року справі №554/14813/15-ц.

Зокрема в п 39. цієї постанови ВП ВС зазначила наступне: «Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки). Проте, як встановили суди, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним…».

З огляду на наведене Суд вважає, що приймаючи 09.10.2019 року спірне рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компіня Довіра та Гарантія на предмет іпотеки, з використанням не передбаченого договором іпотеки, від 20.10.2006 року, іпотечного застереження, та відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратор діяв протиправно і не на підставі Закону.

Таеож суд приймає доводи позивачки що відсутні докази повідомлення її про намір вчинення реєстраційної дії, оскільки однією з підстав для державної реєстрації вказано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: 0411217275920, виданий 18.06.2018, видавник - УКРПОШТА.

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184–30292/0/15–20–Вих від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_1 перетинала державний кордон України, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою АР Крим у період з 01.01.2018 року по 01.11.2020 року. 24 лютого 2018 року (виїзд), 20 грудня 2019 року (в`їзд) та 12 січня 2020 року (виїзд). Перетинання 24 лютого 2018 року державного кордону України ОСОБА_1 також стверджується копією закордонного паспорту № НОМЕР_1 .

А відтак за визначенням, повідомлення про вручення поштового відправлення від ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія не могло було вручене 04.07.2018 року ОСОБА_1 , з метою реалізації останньо права на поданння реєстратору заперечення щодо безспірності суми сягнення, щодо якої існує рішення суду про стягнення боргу та видано виконавчий лист № 2-9446//2011 від 20 лютого 2012 року, що сторонами не заперечується. Як слідує з постанови про закінчення виконавчого провадження № 36060229 від 03 травня 2017 року борг сплачено повністю згідно квитанції № ПН 572984 від 27 квітня 2017 року. Виконавчий збір і витрати виконавчого провадження сплачені повністю згідно квитанції № 572984 від 27 квітня 2017 року. Закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 2-9446/2011 від 20 лютого 2012 року.

Щодо дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Згідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що технічні параметри спірного домоволодіння перебувають в межах, визначених п.1.ч.1 ст.1 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», окрім цього позивачкою доведено, що означене нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 , використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя, й у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно – це доводиться довідкою від 20 травня 2021 року №15 з інформацію про зареєстрованих та осіб, котрі проживають в квартирі, довідкою про реєстрацію місця проживання гр.. ОСОБА_6 , витягами з паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №259344899 від 01.06.2021 року.

З приводу обраного позивачем способу захисту, а саме: позивач просить захисти власне право шляхом визнання протиправними реєстраційні дії державного реєстратора Білобочанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергія Васильовича від 09.10.2019 року запис №49196403 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»; скасувати запис №49196403 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «довіра та Гарантія» на квартиру АДРЕСА_1 , Суд відзначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 дійшла наступного висновку.

«47. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

48. ВеликаПалата Верховного Суду відступає від правових висновків, викладених у зазначених постановах, з огляду на такі причини.

49. Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

50. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

51. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору….

57. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

58. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.»

Таким чином суд наголошує, що спірні правовідносини є цивільно правового характеру, й належним відповідачем у справі є ПАТ «Укрсоцбанк».

Проте саме по собі рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40867088 від 27.04.2018 року, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40866613 від 27.04.2018 року державного реєстратора Шелюжака Василя Ярославовича, Жовківська сільська рада Бережанського району Тернопільської області, є актами індивідуальної дії, котрі були звернені до окремого суб`єкта та вичерпали свою дію 27.04.2018 року. А тому неіснуючий акт, котрий вичерпав свою дію та припинився, не потребує окремого судового реагування та не підлягає до скасування, оскільки за визначенням є неіснуючим.

З огляду на наведене до скасування підлягають лише відповідні записи про державну реєстрацію.»

Відтак Суд вважає належним та ефективним для захисту власних прав, обраний позивачем спосіб захисту, викладений в прохальній частині позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, Суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними реєстраційні дії державного реєстратора Білобочанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергія Васильовича від 09.10.2019 року запис №49196403 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Скасувати запис №49196403 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «довіра та Гарантія» на квартиру АДРЕСА_1 .

Судовий збір в розмірі 908 гривень стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_2

Відповідач Державний реєстратор Іванісік Сергій Васильович вул. Л.Українки. 34 с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8 оф.32 м. Київ

Головуючий суддяВ. М. Братасюк