Ухвала суду № 98279365, 08.07.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кс/760/6182/21

Справа № 760/17769/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва

Зуєвич Л.Л., за участю секретаря судового засідання Кушніра Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Літвін О.В., погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Жилою Є.В. про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Центральне Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого неофіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за тією ж адресою, раніше судимого, а саме:

16.08.2017 Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 4 років позбавлення волі, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021100090001868 від 06.07.2021 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін:

прокурора Литвиненко Д.В.,

захисника Олійник Є.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

08.07.2021 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням можливості внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 08.07.2021 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчу суддю Зуєвич Л.Л.

Клопотання мотивовано наступним:

«Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим, а саме: вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2017, за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, та якому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, тим самим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив новий корисливий злочин на території Солом`янського району м. Києва.

Так, ОСОБА_1 , 06.07.2021 приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 11, де у нього виник злочинний, корисливий умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, ОСОБА_1 06.07.2021 приблизно о 13:00 години, перебуваючи за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 11, побачив відкритими задні двері автомобіля марки «Mercedes Benz 208 D», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, перебуваючи біля автомобіля марки «Mercedes Benz 208 D», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом вільного доступу через відкриті двері, з заднього сидіння автомобіля взяв барсетку чорного кольору, із шкірозамінника, яка матеріального збитку для потерпілого не становить, в якій знаходились посвідчення водія, видане на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 із серійним номером НОМЕР_3 , дисконтні картки, які матеріального збитку для потерпілого не становлять та грошові кошти в сумі 9973 гривні 10 копійок.

Продовжуючи свої злочинні дій, ОСОБА_1 , утримуючи при собі вищевказане викрадене майно направився у бік Севастопольської площі, де його намагався зупинити свідок ОСОБА_3 , з вимогою зупинитись та повернути викрадене ним майно, однак ОСОБА_1 , розуміючи, що його злочинні дії було викрито, не відреагував, а почав бігти, таким чином виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції.

Так, своїми діями ОСОБА_1 , завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 9 973 гривні 10 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Центральне, Снігурівського району Миколаївської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.

Підозра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:

- Рапортом ст. о/у УКР ГУНП у м. Києві ОСОБА_4.;

- Протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 ;

- Протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України;

- Протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- Протоколом огляду місця події за участю потерпілого ОСОБА_2 ;

- Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 ;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;

- Іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Стосовно ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний:

- переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду.

- може впливати на свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що повідомлена ОСОБА_1 підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 передбачає максимальний строк покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, та усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, підозрюваний може переховуватися значний термін від правоохоронних органів та суду, оскільки останній не має постійного місця проживання на території м. Києва.

На той факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що ОСОБА_1 не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, раніше судимий за аналогічне кримінальне правопорушення, а саме вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2017, за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, та якому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення й надалі.

На той факт, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку вказує те, що він офіційно не працюючий, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, не має реєстрації та місця проживання в місті Києві, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

На той факт, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, вказує те, що він вчинив тяжкий злочин, та перебуваючи на свободі може бачитися з потерпілими та свідками, погрожувати фізичною розправою, та погрожувати їм з метою зміни їх свідчень в частині фактичних обставин.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою і були б підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767».

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги, викладені у клопотанні, просив його задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними у провадженні доказами. Крім того, у разі задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити розмір застави в сумі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки на думку сторони обвинувачення саме така сума застави зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. В контексті вимог ч. 4 ст. 182 КПК України про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, прокурор звернув увагу на те, що застава може бути внесена не тільки підозрюваним, а й іншою особою.

Захисник підозрюваного, як і він сам, заперечували проти задоволення клопотання, вказавши, що воно не обґрунтоване. З огляду на вказане захисник просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме: домашній арешт.

При цьому захисник і підозрюваний звернули увагу на те, що підозрюваний щиро визнав свою вину, сприяв встановленню обставин під час досудового провадження, потерпілим нанесені тілесні ушкодження підозрюваному під час його затримання (наразі почуває себе задовільно), будь-які майнові претензії до підозрюваного наразі відсутні. Зазначено, що мешкає підозрюваний в хостелі.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100090001868 внесено відомості про кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 5).

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.07.2021 (а.с. 22-25) з огляду на ст. 209 КПК України ОСОБА_1 затриманий о 14 год. 00 хв. 06.07.2021 за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський, 11.

07.07.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 46-49).

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується зібраними, під час досудового розслідуваннями в кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами в їх сукупності, зокрема:

- рапортом ст. о/у УКР ГУНП у м. Києві ОСОБА_4.;

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 ;

- протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом огляду місця події за участю потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Матеріали справи свідчать, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Слідчий суддя враховує, що ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягнення особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об`єктивно зв`язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Разом з тим, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Закон покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести як наявність обґрунтованої підозри, так і наявність ризиків невиконання підозрюваним, зокрема, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього (раніше судимий), сімейний стан (розлучений), соціальне положення (офіційно не працює), а також те, чи є реальні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Приймаючи рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я. Також суду не надано доказів того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.

В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров`я не може перебувати у місцях попереднього ув`язнення.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5, яким затверджено «Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», передбачено надання медичного обслуговування ув`язненим особам в слідчих ізоляторах. Надання ув`язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104.

Відповідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Крім того, відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 року, з урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу лікар медичної частини негайно призначає засудженому курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров`я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.

Відповідно до розділу 10 п. 2, п.п. 2.1 2.2 та 2.8 передбачено, що у СІЗО здійснюються: медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень; виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності; амбулаторне і стаціонарне лікування методами і засобами відповідно до чинного законодавства.

У СІЗО ув`язнені і засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер, а в разі гострого захворювання - до посадових осіб СІЗО.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про переднє ув`язнення» медичне обслуговування та лікувально-профілактична робота в місцях попереднього ув`язнення проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про переднє ув`язнення» адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана забезпечити медичним обслуговуванням осіб взятих під варту.

Вирішуючи клопотання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).

Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного, який є раніше судимим за скоєння злочину проти права власності.

Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими обґрунтовуються доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Отже, враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан та соціальний стан (в тому числі відсутність постійного житла у м. Києві), зважаючи на те, що він раніше засуджувався за скоєння злочинів проти власності, суд вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , його майновий стан, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400,00 грн.

Суд зазначає, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є мінімальним для злочинів відповідної тяжкості та найбільш таким, що може вважатися помірним з огляду на тяжкість злочину та повідомлену підозрюваним неофіційну заробітну плату (10-12 тис грн на місяць, працює на будівництві).

Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03.09.2021 включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 14.00 год. 06.07.2021.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у двадцять прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 45 400,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;

ЄДРПОУ 26268059;

UA128201720355259002001012089;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві;

МФО (код банку) 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Л. Л. Зуєвич