Рішення № 98274135, 12.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року м. Київ № 640/15961/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третя особа: Кіровоградський обласний військовий комісаріат,

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МОУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кіровоградського обласного військового комісаріату (далі по тексту - третя особа, Закарпатський ОВК), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 73 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року №37 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу;

- зобов`язати МОУ прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням, контузією, заподіяних під час виконання позивачем обов`язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та як наслідок, настанням ІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що МОУ протиправно відмовило позивачу у виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, у зв`язку із тим, що позивачем подано не повний пакет документів та у зв`язку зі встановленням інвалідності понад тримісячний термін з дня звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/15961/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіровоградський ОВК.

МОУ у відзиві на позовну заяву проти позову заперечило, посилаючись на те, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки інвалідність встановлена позивачу поза межами законодавчо визначеного тримісячного строку з дня звільнення з військової служби для призначення одноразової грошової допомоги; позивачем до заяви не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком чинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, бо навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Третьою особою надано пояснення на позовну заяву, в яких вказано на те, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню, підтримавши доводи відповідача, викладені у відзиві.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, перебування і партизанських загонах і об`єднаннях) 07 листопада 1986 року по 26 травня 1988 року, республіка Афганістан.

Під час первинного огляду МСЕК 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи з 22 грудня 2010 року, поранення, контузія, ЗЧМТ, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позивач звернувся до Новоукраїнського РВК із заявою від 11 січня 2019 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, поранення, контузії, їх наслідки пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. До заяви додано наступні документи: копія виписки МСЕК про встановлення інвалідності, копія акту судово-медичного обстеження, копія витягу з протоколу засідання центральної військово-лікарської комісії, довідка про участь у бойових діях, копія військового квитка, копія сторінок паспорта, копія посвідчення інваліда війни, копія ідентифікаційного коду, згода на збір і обробку персональних даних, картка реквізитів ощадбанку.

Листом Департаменту фінансів МОУ від 23 квітня 2019 року №248/3176 за наслідками розгляду адвокатського запиту представника позивача повідомлено, що комісія МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги; додаток - витяг з протоколу.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року №37 за наслідками розгляду документів позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги оскільки інвалідність встановлено понад тримісячний термін після звільнення зі служби; заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва).

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги - 11 січня 2019 року, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

В частини дев`ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується, зокрема, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Як встановив суд, позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, перебування і партизанських загонах і об`єднаннях) 07 листопада 1986 року по 26 травня 1988 року, республіка Афганістан.

Під час первинного огляду МСЕК 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи з 22 грудня 2010 року, поранення, контузія, ЗЧМТ, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги, тобто станом на 24 грудня 2010 року.

Частинами другою, четвертою та шостою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час встановлення позивачу повторно ІІІ групи інвалідності, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті;

- поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції чинній на час встановлення позивачу повторно ІІІ групи інвалідності, встановлює такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Наведене свідчить про те, що позивач, відповідно до інформації, що міститься витягу з протоколу від 22 березня 2019 року №37, проходив строкову військову службу, яка є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Таким чином, спеціальною нормою при розгляді спірних правовідносин є частина шоста статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічна норма міститься у Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (далі по тексту - Порядок №499).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час встановлення позивачу інвалідності, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки, позивачу первинно встановлена ІІ група інвалідності більше ніж через три місяці, після звільнення зі служби (26 травня 1988 року), суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17, а також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №363/1076/16-а та від 21 січня 2021 року у справі №805/4321/18-а.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком чинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, бо навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська