Ухвала суду № 98274092, 09.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 липня 2021 року м. Київ № 640/18490/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРПАЙП» Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРПАЙП» Україна» з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення № UA 100320/2020/000145/2 від 17.08.2020 року та картки відмови № UA 100320/2020/00224.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, додатки до нього та дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України вказано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовими положеннями ч. 2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У даному випадку судом встановлено, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № UA 100320/2020/000145/2 від 17.08.2020 року та картки відмови № UA 100320/2020/00224.

Як зазначає позивач, він вже звертався до суду з аналогічним позовом і позовну заяву було повернуто останньому, у зв`язку із закінченням строку звернення до адміністративного суду та відсутністю заяви про поновлення пропущеного строку.

Також позивач зазначає, що відповідно до норм адміністративного судочинства, останній має право повторно звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, позивач посилається, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, на обмеження введені на території України, у зв`язку з карантином коронавірусу «COVID-19».

Дослідивши вказані доводи директора ТОВ «МАСТЕРПАЙП» Україна» ОСОБА_1 , суд зазначає, що вони не заслуговують на увагу суду, адже починаючи з 17.08.2020 року (дата винесення оскаржуваного рішення та картки відмови) позивач мав достатньо часу для звернення з даним позовом до суду.

Тобто, відповідно до змісту позовної заяви та хронології подій викладеній в ній, відсутні поважні причин для поновлення строку для звернення до суду, адже бездіяльність позивача, протягом серпня 2020 року - червня 2021 року, не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Водночас, позовна заява подана до суду 01.07.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, оскільки спірні правовідносини мали місце у серпні 2020 року.

Суд зазначає, що вказані позивачем підстави для поновлення строку є неповажними причинами пропуску строку звернення до суду.

Отже, позивачем не надано суду достатніх доказів, щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного ст.122 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними.

Проте, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб в розрахунку на місяць станом на 1 січня 2021 року становить 2270,00грн.

Разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас, згідно правової позиції Верховного суду в ухвалі суду від 20 січня 2020 року у справі №160/1989/19 позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до правової позиції Верховного суду в ухвалі суду від 22 січня 2020 року у справі №480/966/19 ціною позову є грошовий вираз майнових вимог позивача, що у даній справі є різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», згідно якого вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, обов`язкових платежів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Рішення про коригування митної вартості товарів має наслідком коригування суми митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету.

Як вбачається з рядка 28 рішення про коригування митної вартості №UA100320/2020/000145/2 від 17 серпня 2020 року, позивачем розраховано митну вартість на рівні 287 039,42 грн. (сума у валюті 10 496,04 доларів США).

У свою чергу, відповідно до рядка 30 рішення про коригування митної вартості, скоригована митна вартість розрахована відповідачем на рівні 25 203,00 доларів США, відтак різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів складає 402 197,11 грн. (сума у валюті 14 708,96 доларів США).

Враховуючи викладене, оскільки позивачем заявлено вимоги майнового та немайнового характеру, розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за звернення до суду з даним позовом складає 8 302,96 грн.

В той же час, позивачем надано до суду докази сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн., тобто судовий збір сплачено не у повному розмірі.

Зазначені недоліки позовної заяви повинно бути усунуто шляхом подання до суду доказів сплати суми судового збору у розмірі 3 762,96 грн.

Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліком позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк слід усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 3 762,96 грн.

Судовий збір підлягає сплаті на наступні реквізити:

Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101

Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783

Рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача - 899998

Код класифікації доходів бюджету - 22030101

Призначення платежу

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 цієї ж статті).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку із наданням належних доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві;

- оригіналу доказу про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 762,96 грн.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРПАЙП» Україна» - без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

3. Попередити позивача, що у разі, якщо недоліки, зазначені в ухвалі, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху згідно з частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання.

Згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда