Ухвала суду № 98273027, 13.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/3996/21

13 липня 2021 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В. розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" про забезпечення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Агро-Продукт" з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов.

Станом на 13.07.2021 провадження у справі не відкрито.

Разом з позовною заявою представник Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" подав до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом: 1) зупинення стягнення на підставі постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.05.2019 №59060079 про стягнення виконавчого збору, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі; 2) зупинення дії постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.07.2021 про арешт коштів боржника ВП №66020913, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що державним виконавцем вживаються заходи для примусового виконання виконавчого документу, який виданий у результаті примусового виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, наслідком чого буде примусова реалізація майна, яке належить ПАТ "Агро-Продукт". Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до стягнення грошових коштів, а також до опису та арешту належного ПАТ "Агро-Продукт" майна (для примусового стягнення заборгованості, яка визначена виконавчим документом), проведення його оцінки та передачі майна на реалізацію з прилюдних торгів. На думку заявника, вказані дії виконавця приведуть до неможливості виконання судового рішення або значно ускладнить виконання такого судового рішення (майно, що належить ПАТ "Агро-Продукт" може бути реалізоване іншим особам). Тобто, на переконання заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПАТ "Агро-Продукт" до ухвалення рішення у даній справі. Просить врахувати, що накладення арешту на кошти боржника перешкоджає господарській діяльності ПАТ "Агро-Продукт". Крім цього, зазначив, що на сьогоднішній день відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили про стягнення з ПАТ "Агро-Продукт" заборгованості, а отже і відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки такий нараховується в розмірі 10% від суми, яка підлягає стягненню за рішенням суду (ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»). Також, заявник вважає, що арешт коштів на рахунках ПАТ "Агро-Продукт" приведе до порушення своїх грошових зобов`язань, наслідком чого будуть застосовані у тому числі фінансові санкції у вигляді неустойки. Враховуючи, що ПАТ "Агро-Продукт" подано позов про визнання постанови (виконавчого документу) від 08.05.2019 №59060079 про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню, то, на думку заявника, співмірним до вимог видом забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Так, заява про забезпечення позову, відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути подану заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин четвертої, п`ятої, шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Також, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а не припущень щодо можливих порушень прав позивача чи завдання йому матеріальних збитків.

Водночас, заявником не надано доказів того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановляння ухвали про забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що питання правомірності постанов державного виконавця від 08.05.2019 у ВП №59060079 та від 07.07.2021 у ВП №66020913 можливе лише в ході з`ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Тобто, суд вважає, що вирішення такого питання є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім цього, статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання, на думку суду, відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Суд вважає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови чи зупинення дії постанови державного виконавця, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 та "Лавентс проти Латвії" від 07.11.2002).

При цьому, суд враховує, що стаття 1 КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, в тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" про забезпечення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Агро-Продукт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2021.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Суддя Дерех Н.В.