Рішення № 98272925, 13.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Справа № 480/4935/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4935/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період роботи на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні за період з 01.02.1995 по 31.12.2003 в подвійному розмірі відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні з 01.02.1995 по 31.12.2003 в подвійному розмірі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно не зараховує у подвійному розмірі період роботи позивача на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні з 01.02.1995 по 31.12.2003, оскільки даний період роботи підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином (а.с.40), проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в лютому 2021 році позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки відповідно до п"е" ст. 55 Закону України №1778-ХІІ зі змінами від 01.01.2016 вона має право на пенсію за вислугу років, зокрема як працівник охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи.

Проте, листом від 23.02.2021 відповідач повідомив, що періоди роботи, зокрема у закладах охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги, зараховуються до страхового стажу до 01.01.2004 у подвійному розмірі, з 01.01.2004 - в одинарному. Також зазначив, що позивачем не надано документів, що підтверджують факт роботи у наркологічному кабінеті лікарні, який є її структурним підрозділом, відтак, підстави для зарахування до страхового стажу роботи в подвійному розмірі вищезазначеного періоду роботи відсутні (а.с.8).

Позивач вважаючи відмову протиправною, звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з пунктом 4 статті 3 та пунктом 2 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклади охорони здоров`я-підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» заклад з надання психіатричної допомоги психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Згідно статті 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства.

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Згідно з пунктом 2 Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 №12 (далі Інструкція № 12), обов`язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети, та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Законодавцем віднесені до психіатричних закладів, крім наркологічних центрів та відділень, зокрема інші наркологічні спеціалізовані організаційні форми, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 12 закріплено, що обов`язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

08.10.1998 з метою реалізації «Програми реформування Державної статистики до 2002 року» та переходу України на міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду Міністерством охорони здоров`я України був прийнятий наказ № 297 «Про перехід органів і закладів охорони здоров`я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду».

Положеннями F10-F19 «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин» класу V «Психічні розлади і порушення поведінки» Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду закріплено, зокрема хвороби, що пов`язані з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, кокаїну та інших речовин.

Згідно переліку закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я з у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я 28.10.2002 № 385 (далі Перелік № 385) заклад з надання психіатричної допомоги належить до лікувально-профілактичних багатопрофільних лікарняних закладів. Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги належить до лікарняних закладів особливого типу - заклад з надання психіатричної допомоги, в якому застосовуються всі стаціонарні види примусових заходів медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України. Згідно пункту 1.1.1 Переліку № 385 лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна) належить до багатопрофільних лікарняних закладів. Відповідно пункту 5 Пояснення до Переліку № 385 лікарня лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання стаціонарної медичної допомоги хворим. Лікарня, що надає стаціонарну медичну допомогу хворим з лікарських спеціальностей одного профілю називається однопрофільною, а з декількох лікарських спеціальностей - багатопрофільною. Однопрофільні лікарняні заклади створюються для надання медичної допомоги населенню певної території (міста, району), спеціалізовані - для надання спеціалізованої медичної допомоги населенню регіону (республіки, області, міста в містах Києві, Севастополі). У своєму складі лікарня може мати поліклініку чи амбулаторію. Лікарня, на яку покладено функції органу управління охороною здоров`я району, називається центральною районною лікарнею, міста - центральною міською лікарнею.

Відповідно до положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 №267 (далі Положення №267) МОЗ відповідно до покладених на нього завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції (підпункт 1 пункту 4); здійснює нормативно-правове регулювання у сферах охорони здоров`я, у яких МОЗ формує та реалізує державну політику (підпункт 6 пункту 4); у сфері охорони здоров`я: забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, додержання закладами охорони здоров`я права громадян на охорону здоров`я та прав пацієнта; здійснює організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами; затверджує примірні штатні розписи і табелі оснащення закладів охорони здоров`я системи екстреної медичної допомоги та їх структурних одиниць; визначає єдині кваліфікаційні вимоги до працівників сфери охорони здоров`я; затверджує: галузеві стандарти у сфері охорони здоров`я, зокрема клінічні протоколи і стандарти, здійснює контроль за їх дотриманням; критерії та стандарти акредитації закладів охорони здоров`я; єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності; (підпункт 10 пункту 4). Згідно спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 № 625/0/15-05/039; № 10.01.09/2606; № 16918/02-20 психіатричні кабінети відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відмова відповідача у зарахуванні в подвійному розмірі стажу роботи на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення мотивована тим, що робота не у відокремленому структурному підрозділі не дає права на подвоєння стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутньої трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно копії трудової книжки позивача. судом встановлено, що позивач у період з 19.07.1994 до 31.12.2003 працювала на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні (запис №12), що з 18.09.2008 перейменована в КП Путивльської районної ради "Путивльська центральна районна лікарня", а з 20.09.2019 реорганізована шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Путивльська центральна районна лікарня» Путивльської районної ради Сумської області (а.с.13 зворотна сторона).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Путивльська центральна районна лікарня» Путивльської районної ради Сумської області від 04.12.2020 №430 позивач дійсно працювала на посаді медсестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення з 01.02.1995, наказ №23 від 29.03.1995, на 1,0 посади. З 01.12.2019 переведена на 0,25 посади сестри медичної поліклініки наркологічного кабінету по бюджету. Відповідно до статті 60 Закону № 1788 стаж роботи зараховується у подвійному розмірі (а.с.9).

Згідно із Посадовою інструкцією сестри медичної наркологічного кабінету, затвердженої головним лікарем Путивльської ЦРЛ медична сестра наркологічного кабінету здійснює наступну роботу, зокрема: підготовлює перед амбулаторним прийомом робоче місце, контролює наявність необхідної мед документації, інвентарю, обладнання; підготовлює амбулаторні картки хворих; слідкує за своєчасним отриманням результатів обстежень і розклеює їх в мед картки амбулаторних хворих; роз`яснює хворим способи і порядок підготовки до лабораторних обстежень; заповнює, видає необхідні довідки і виписки за підписом лікаря; викликає на комплексні медогляди облікову групу населення, підтримує зв`язок вузькими спеціалістами; оформлює під контролем лікаря мед документацію: направлення на консультацію до інших спеціалістів, виписки із мед карт амбулаторних хворих; щоденно перевіряє роботу, яку виконують молодша медична сестра кабінету, приймає заходи по усуненню недоліків в роботі; приймає участь в оформленні, прибиранні закріпленої за поліклінікою території. Робочою зоною є виділений кабінет, який є структурним підрозділом поліклінічного відділення, обладнаний відповідно табелю оснащення (а.с.15-22).

Згідно Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 посада Головного лікаря належить до керівників закладів охорони здоров`я.

Відповідно до Положення про наркологічний кабінет районної поліклініки, затвердженого головним лікарем 12.01.2001 наркологічний кабінет є структурним підрозділом поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні (а.с.26-28).

Суд зазначає, що позивачем надано документи (довідки, трудову книжку), що підтверджують роботу ОСОБА_1 на посаді медичної сестри наркологічного кабінету, що за посадовою інструкцією і колом діяльності дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо неможливості застосування до позивача пільги з обчислення стажу у зв`язку із тим, що наркологічний кабінет не є відокремленим структурним підрозділом, оскільки частина 1 статті 60 Закону №1788 встановлює право на пільги саме за роботу, що виконує працівник закладу охорони здоров`я, і не ставить вимогу щодо зв`язку виконуваної роботи із найменуванням складових структури такого закладу.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.02.2000 №33 (наказ втратив чинність (згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.09.2016 № 928) затверджено штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я. Керівників органів закладів охорони здоров`я зобов`язано привести штати цих закладів у відповідність з вищезазначеним наказом. Цим наказом і було передбачено створення наркологічних та психіатричних кабінетів у центральних районних лікарнях, проте, як зазначено в наказі, він має рекомендаційний характер.

Суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788 як і Закон № 1788 не містять визначення «заклад з надання психіатричної допомоги». Визначення поняття «заклад з надання психіатричної допомоги» міститься у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» де встановлено, що це є, зокрема кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги та не встановлено вимог щодо наявності статусу «відокремленого структурного підрозділу».

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України від 20.10.2011 (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була би рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04).

Суд зазначає, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини це умови і засоби, що визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини це кількісні показники відповідних можливостей, що характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Згідно пункту 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Редакція статті 60 Закону № 1788 є чинною. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує дію статті 60 Закону № 1788 та не зупиняє її дію. Статтею 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону № 1788 застосовуються у частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з 01.02.1995 по 31.12.2003 на посаді медичної сестри наркологічного кабінету у подвійному розмірі відповідно до положень статті 60 Закону 1788 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні за період з 01.02.1995 по 31.12.2003 в подвійному розмірі відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на посаді медичної сестри наркологічного кабінету поліклінічного відділення Путивльської центральної районної лікарні з 01.02.1995 по 31.12.2003 в подвійному розмірі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька