Рішення № 98272830, 13.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Справа № 480/3917/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3917/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого згідно квитанції від 19.01.2021 № 0013070 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 7229,25 гривень та видати його оригінал ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу 19.01.2021 ним було придбано квартиру. При купівлі квартири було сплачено 1% від вартості квартири - збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Загальна сума складає 7229,25 грн, що підтверджується квитанцією від 19.01.2021 №0013070. Позивач зазначає, що квартира була придбана вперше в житті, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" він звільняється від сплати збору. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Листом від 17.02.2021 №1800-0503-8/9286 відповідач повідомив позивача, що йому відмовлено у повернені коштів, у зв`язку з тим, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Позивач вважає таку відмову порушенням свої прав, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином (а.с.34), проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.01.2021 між позивачем та ТОВ "Сумська девелоперська компанія" був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., згідно якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 18-20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7229,25 грн, що підтверджується квитанцією №0013070 від 19.01.2021 (а.с. 16).

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.02.2021 про повернення суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7229,25 грн (а.с. 12-15).

Відповідач, листом від 17.02.2021 №1800-0503-8/9286, повідомив позивача, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають вперше, тому сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, яке зазначено у листі, не може бути повернено (а.с.26).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п. 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Позивач зазначає, що житло ним було придбане вперше саме 19.11.2020. Зазначений факт не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Як вказав відповідач у листі від 17.02.2021 №1800-0503-8/9286, органи Пенсійного фонду не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше.

На переконання суду наведена обставина не може бути підставою для відмови в поверненні позивачу помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку № 787).

Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, в даному випадку ГУ ПФУ в Сумській області, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

З урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись платником, яким сплачено такі кошти, разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку).

Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 (адміністративне провадження №К/9901/412/17), від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 (адміністративне провадження №К/9901/400/17), 20.03.2018 у справі №819/1249/17 (адміністративне провадження №К/9901/396/17), від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18); від 04.04.2019 у справі №819/1553/17 (адміністративне провадження №К/9901/408/17); від 14.11.2019 у справі №819/442/17 (адміністративне провадження №К/9901/38820/18).

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України протиправно відмовило позивачу щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна в сумі 7229,25 грн, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7229,25 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 19.01.2021 №0013070.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00 грн, сплачену позивачем при зверненні до суду.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України). Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, встановлюється на підставі доказів, поданих протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Даною нормою передбачено право подання таких доказів, а не право сторони їх створити протягом 5 робочих днів, зокрема укладати додаткові угоди до основного договору, яким не передбачено розмір та порядок сплати гонорару, така додаткова угода не була укладена сторонами до винесення судового рішення по справі.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження позовних вимог представником надано договір від 21.01.2021 про надання правової допомоги, квитанцію №31 про отримання коштів від позивача в сумі 1000 грн.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, відсутність заперечення представника відповідача на подану заяву представника позивача, суд приходить висновку, що розумним, справедливим та співмірним предмету позову буде стягнути на користь позивача 1000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 коштів в розмірі 7229,25 грн, помилково сплачених як збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подання про повернення ОСОБА_1 збору ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7229,25 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 19.01.2021 №0013070.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька