Рішення № 98272624, 09.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Полтава Справа № 440/3214/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

2 квітня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також позивача) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - також відповідач або ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 січня 2021 року №275-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зі заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Наказом від 14 січня 2021 року №275-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, а відповідно до Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. За таких обставин ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, при цьому в наказі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 14 січня 2021 №275-СГ не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просить відмовити з огляду на те, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив загальною площею 22,6 га, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. У свою чергу, на підставі частині третьої статті 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Таким чином, Головне управління не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

27 жовтня 2020 року позивач звернулася до відповідача зі заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. До вказаної заяви позивачем додано, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Наказом від 14 січня 2021 року №275-СГ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.

Позивач, не погодившись із зазначеним наказом, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом, який регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому норми статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, згідно з положеннями частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Судом встановлено, що наказом від 14 січня 2020 року №275-СГ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.

При цьому наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20 серпня 2018 року №493 "Про організаційні заходи щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 106,9974 га до продажу на земельних торгах у формі аукціону права оренди на них, згідно з додатком.

У додатку до цього наказу визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які буде продано на земельних торгах, зокрема, земельна ділянка для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 22,60 га, без зазначення кадастрового номеру.

Відповідач стверджує, що бажана земельна ділянка входить до земельного масиву площею 22,6 га, право на який буде продано на земельних торгах у формі аукціону і щодо якого укладений договір №539 від 29 листопада 2018 року на виготовлення технічної документації для проведення торгів з ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". А тому підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки відсутні.

Суд погоджується із відповідачем, що не підлягає передачі громадянам (не може бути надано дозволу на розробку проекту землеустрою) земельна ділянка, яка підлягає продажу на торгах.

Водночас, відповідно до частин першої та четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ: НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №815/3059/17 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 823/1120/16.

Аналіз вищенаведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17.

Однак доказів того, що земельна ділянка орієнтовною площею 22,6 га, за рахунок якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою та подальше відведення земельної ділянки, є сформованою, та зареєстрованою у встановленому законодавством порядку - відповідачем не надано, як і не надано копії договору на виготовлення технічної документації на ділянку орієнтовною площею 22,6 га.

Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, а як встановлено матеріалами справи наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 січня 2021 року №275-СГ до такого переліку включено, зокрема, земельний масив орієнтовною площею 22,60 га на території М`якенківської сільської ради без зазначення кадастрового номеру, а не конкретна сформована земельна ділянка, - посилання відповідача у спірному наказі на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованими.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №420/914/19.

Крім того, у спірному наказі відповідачем взагалі не визначено, до масиву якої із вказаних у додатку до наказу від 20 серпня 2018 року №493 входить бажана земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл.

Натомість у відзиві на позов відповідач зазначає, що до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, включений саме масив орієнтовною площею 22,60 га, без визначення кадастрового номеру такої земельної ділянки, що також доводить, що така земельна ділянка, є не сформованою, відтак такою, яка не може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок, що виставлені на земельні торги.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19.

Більш того, із наданих відповідачем доказів неможливо достеменно встановити, що бажана земельна ділянка взагалі включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, та ця земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України.

Отже належних доказів того, що бажана земельна ділянка є такою, право на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), відповідачем суду не надано.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів обґрунтованих та передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи спірний наказ, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не відповідає приписам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якенквівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а наказ від 14 січня 2021 року №275-СГ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 листопада 2019 року №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному наказі. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту задоволенню не підлягає.

Натомість належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №Ф-22101/0/25-20 від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 січня 2021 року №275-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №Ф-22101/0/25-20 від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території М`якенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.І. Клочко