Рішення № 98272544, 12.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6091/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 квітня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 29.03.2021 року №242015, №242017 про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Ухвалою від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

05 травня 2021 року до суду від позивача за вх. №22466/21 надійшла належним чином оформлена позовна заява та засвідчені копії оскаржуваних постанов. Позовні вимоги у позовній заяві викладені в наступній редакції: визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 29.03.2021 року №242015, №242017 про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Ухвалою від 12 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. №22466/21). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржувані постанови незаконними, необґрунтованими та такими що підлягають скасуванню, оскільки станом на час перевірки у його топографі стояла тахокарта за 24.02.2021 час якої ще не закінчився, яку пред`явив інспектору. Зазначає, що у нього не було переробітку 21.02.2021, та немає порушень режиму праці та відпочинку, оскільки на нього не поширюється дія регламенту (ЕС) N 561/2006.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. №ЕП/15507/21) повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалу суду від 12 травня 2021 року відповідачами отримано 13.05.2021, однак відзиви на позов та витребувані судом документи станом на момент прийняття даного рішення до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 20.09.2018 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

25 лютого 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт №26073 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.8) (далі – Акт), відповідно до якого посадові особи проведи перевірку транспортного засобу DAF BH8805IP, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 (а.с.5), та н/п SCHMITZ НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .

Під час перевірки виявлено порушення:

- наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 – згідно тахокарти за 21.02.2021 водій ОСОБА_1 керував т/з 5 гож. 55 хв. без перерви, чим порушив ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 - надання послуг з перевезень вантажів згідно CMR209720, без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарти за 25.02.2021.

На підставі Акту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №242015 від 29.03.2021 (а.с.26 зворот), відповідно до якої, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.;

- №242017 від 29.03.2021 (а.с.27 зворот), відповідно до якої, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.8 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 340 грн.

Вважаючи вищевказані постанови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Щодо правомірності постанови №242017 від 29.03.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 якого після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після цього періоду з урахуванням вимог пункту 4.1 цього розділу.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов`язок водіїв транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення мати не менше 45 хвилин перерви кожних чотири години керування транспортним засобом.

Згідно абз.8 ч.1 ст.60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як стверджується у Акті та вбачається із копії тахокарти позивача за 21.02.2021 (а.с.13), ФОП ОСОБА_2 у цей день керував своїм транспортним засобом безперервно більше п`яти годин.

Відтак, суд доходить висновку про те, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та прийняття постанови №242017 від 29.03.2021.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на Положення (ЄС) N 561/2006 з гармонізації визначеного соціального законодавства, що стосується автоперевезень та вносить поправки до Положення Ради (ЄЕС) N 3821/85 та N 2135/98 і скасовує Положення (ЄЕС) N 3820/85 та надану до суду копію заповненого бланку підтвердження діяльності (а.с.11), оскільки вказане положення та бланк не звільняє позивача від обов`язку дотримання норм чинного законодавства України.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 29.03.2021 року №242015, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Підпунктом 4 п. 5 Наказу №340 від 07.06.2010 року визначено Державній службі України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі – Інструкція), яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Згідно п.1.4 Інструкції, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (п.3.1 Інструкції).

Відповідно до п.3.3 Інструкції, 3.3. водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Згідно частини 1 статті 34 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) № 165/2014 від 4 лютого 2014 року про тахографи на дорожньому транспорті, скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію деякого соціального законодавства, пов`язаного з дорожнім транспортом, водії зобов`язані використовувати тахокарти чи картки водіїв кожного дня, в який вони керують транспортним засобом, починаючи з моменту передачі їм транспортного засобу. Тахокарту або картку водія не можна вилучати до закінчення щоденного робочого часу, окрім випадку, коли таке вилучення дозволене іншим чином. Жодна тахокарта чи картка водія не може бути використана для періоду, довшого від того, на який вона була призначена.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що кожна тахокарта використовується водієм транспортного засобу на період, на який вона призначення, після закінчення такого періоду повинна бути сформована нова тахокарта на новий період.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що він використовував 25.02.2021 тахокарту за 24.02.2021, оскільки з тахокарти за 24.02.2021 (а.с.12) вбачається, що вона видана тільки на 24.02.2021, в той час як позивачем до суду також надано копію тахокарти, призначеної на 25.02.2021 та 26.02.2021.

Крім того, суд не приймає до уваги надану позивачем до суду копію міжнародної товарно-транспортної накладної без номеру (а.с.14), оскільки у ній відсутні обов`язкові до заповнення реквізити, що виключає можливість ідентифікувати здійснюване за нею перевезення вантажу та що саме цю накладну було надано 25.02.2021 посадовим особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем до суду не надано доказів того, що ним надавалась до перевірки та до відповідача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт тахокарта на 25.02.2021, враховуючи доводи позивача у позовній заяві, що 25.02.2021 під час перевірки у нього в тахографі знаходилась тахокарта за 24.02.2021, суд доходить висновку про правомірність прийнятої відповідачем постанови №242015 від 29.03.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито 12 травня 2021 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, приймаючи до уваги те, що останній день розгляду справи припав на вихідний день, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 12 липня 2021 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 29.03.2021 року №242015, №242017 про застосування адміністративно-господарських штрафів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ).

Відповідачі:

- Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул.Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014);

- Державна служба України з безпеки на транспорті (просп.Перемоги, 14, м.Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Вовченко O.A.