Рішення № 98272535, 12.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7523/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області від 29.04.2021, щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 29.04.2021 року № 51;

- зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти у ОСОБА_1 присягу адвоката та безоплатно видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , маючи намір стати адвокатом та відповідаючи вимогам, встановленим ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», склала кваліфікаційний іспит та пройшов стажування у відповідності до вимог Закону. 17 березня 2021 року за оцінкою результатів стажування ОСОБА_1 зауважень до порядку проведення та/чи результатів стажування позивача у Ради адвокатів Одеської області не було. 29 квітня 2021 року відбулося засідання Ради адвокатів Одеської області. На порядок денний було, зокрема, поставлено питання щодо розгляду заяви позивача про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та за результатами розгляду якої відмовлено в її задоволені на підставі вимог щодо несумісності. Як зазначено у рішенні від 29 квітня 2021 року протокол № 51 засідання Ради адвокатів Одеської області: «станом на 21.04.2021 року ОСОБА_1 займає посаду начальника управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду» та просить Раду «видати їй свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без звільнення з посади, яку вона обіймає на теперішній час». Згідно ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмовлено у задоволенні заяви.

Таким чином, вказано у позові, неможливість отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю під час роботи на посаді начальника управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду фактично змушує позивача звільнитися з роботи для того, щоб набути статус адвоката.

Як стверджує позивач, законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатом адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено державних службовців у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. До того ж, положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність. Отже, на думку позивача, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність. Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю посадовими особами місцевого самоврядування відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

У позові вказано, що в рішеннях Вищої ради правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування від 30 травня 2017 року за № 1328/0/15-17 та від 24 жовтня 2017 року за № 3419/0/15-19 висловлено правову позицію про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа, яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до вимог статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Таким чином, на думку позивача, можна прийти до висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Отже, вказує позивач, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність. В той час як, сам факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності. Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю посадовими особами органів місцевого самоврядування відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву позивача та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, в тому числі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 12.05.2021 року про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 13.05.2021 року засобами електронної пошти.

Однак, станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзив на позовну заяву чи заява про продовження строку для його подання з боку Ради адвокатів Одеської області на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача (а.с.15-25) ОСОБА_1 з 07.08.2019 року на підставі наказу №18/К/Ап від 06.08.2019 призначено на посаду начальника управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за переведенням з Одеського окружного адміністративного суду як переможця конкурсу та 26.12.2019 року наказом від 26.12.2019 року №167/К/Ап їй присвоєно 5 ранг державного службовця.

22.07.2020 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області видала ОСОБА_1 свідоцтво серії НОМЕР_1 про складення іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області № 93-15/20 від 20.07.2020 року (а.с.14). Строк дії свідоцтва до 20.07.2023 року.

Як вказано у позові, 17 березня 2021 року за оцінкою результатів стажування ОСОБА_1 зауважень до порядку проведення та/чи результатів стажування позивача у Ради адвокатів Одеської області не було.

Судом встановлено, що позивач звернулася із заявою до Ради адвокатів Одеської області про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.9).

Відповідно до протоколу № 51 від 29.04.2021 року (а.с.8), Рада адвокатів Одеської області розглянула заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посилаючись на те, що ОСОБА_1 склала кваліфікаційний іспит, отримала направлення для проходження стажування, закінчила стажування, при звіті проходження стажування отримала позитивний результат та станом на 21.04.2021 року займає посаду начальника управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, вирішила відповідно до ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" про вимоги щодо несумісності відмовити позивачу в задоволенні її заяви.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Ради адвокатів Одеської області, яке оформлене у вигляді протоколу звернулася до суду із даним позовом.

Досліджуючи подані документи і матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" (зава №34049/96) дійшов наступного висновку "Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок" (п.73).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Таким чином, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

З системного аналізу наведених положень слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме: шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, суд вважає, що складання особою присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.

До того ж, положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність.

Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю особами, на яких поширюється дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч.7 ст.10 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Оскільки єдиною підставою для прийняття спірного рішення є те, що позивач займає посаду начальника управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, тобто посаду державної служби, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 29 квітня 2021 року № 51.

При цьому вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Ради адвокатів Одеської області прийняти у ОСОБА_1 присягу адвоката та безоплатно видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, враховуючи висновок суду про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 29 квітня 2021 року № 51, суд вважає за доцільне з урахуванням вимог ст.9 КАС України частково задовольнити похідну вимогу позивача та зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вимога позивача про зобов`язання Ради адвокатів Одеської області прийняти у ОСОБА_1 присягу адвоката в даному випадку є передчасною.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вже вказано судом, копію ухвали суду від 12.05.2021 року про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 13.05.2021 року засобами електронної пошти.

Однак, ані у визначений судом строк, ані станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзив на позовну заяву з боку Ради адвокатів Одеської області на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не повідомлено поважних причин неподання відзиву, суд кваліфікує неподання Радою адвокатів Одеської області відзиву на позов як визнання позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.2112531457.1 від 05.05.2021 року позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 1816,00 грн. (а.с.27).

При цьому, дана позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру та похідну до неї вимогу, судовий збір за яку не сплачується.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270,00 грн.

Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами сума судового збору становить 908,00 грн. (2270,00 грн.*0,4).

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 29 квітня 2021 року № 51.

Зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ради адвокатів Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Рада адвокатів Одеської області (вул.Жуковського, 14, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38478526).

Суддя С.М. Корой